Справа № 159/1395/17
Провадження № 2-а/159/148/17
28 квітня 2017 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської обл. в складі:
головуючого - судді Логвинюк І. М.,
при секретарі судового засідання Щесюк Н.Й.,
з участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Олексюк О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської обл. справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ковельського об»єднаного управління Пенсійного Фонду України про визнання дій протиправними, зобов»язання до вчинення дій,
Позивач 13.04.17 р. звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом, який обґрунтовує тим, що за рішенням сесії Волинської облради народних депутатів № 17/4 від 07.03.94 р. його було обрано суддею Ковельського райсуду Волинської обл. і до виконання своїх обов»язків він приступив 21.03.94 р. згідно з наказом нач. управління юстиції Волинської обладміністрації № 12 від 21.03.94 р.. Указом Президента України від 15.03.04 р. № 328/2004 Ковельський райсуд Волинської обл. було ліквідовано і утворено Ковельський міськрайсуд Волинської обл.. За постановою ВР України від 17.06.04 р. його було обрано суддею Ковельського міськрайсуду Волинської обл. безстроково. За постановою ВР України № 2 582 - 1У від 19.05.05 р. його було обрано суддею апеляційного суду Волинської обл. безстроково і до виконання своїх обов»язків він приступив згідно з наказом голови Апеляційного суду Волинської обл. № 61 від 17.07.05 р.. Зазначає, що з врахуванням рішення КС України у справі № 1 - 8/2016 від 08.06.16 р., він скористався правом на відставку, так як має відповідний стаж роботи на посаді судді. Рішенням Вищої Ради юстиції від 19.12.16 р. його було звільнено з посади судді апеляційного суду Волинської обл. у зв»язку з поданням заяви про відставку. За наказом голови суду № 97/12 від 21.12.16 р. він був відрахований зі штату працівників вказаного вище суду з 22.12.16 р.. 23.12.16 р. він подав відповідачеві заяву про призначення довічного щомісячного грошового утримання (далі - грошове утримання). Згідно з розрахунком стажу судді, наданим апеляційним судом Волинської обл. що дає йому право на відставку і отримання грошового утримання судді у відставці, його стаж на посаді судді за станом на 22.12.16 р. становить 25 р., 10 міс., 27 днів. До цього стажу зараховано: стаж роботи на посаді судді Ковельського райсуду Волинської обл. та Ковельського міськрайсуду Волинської обл. за період з 23.03.94 р. по 13.07.05 р., стаж роботи на посаді судді Апеляційного суду Волинської обл. з 14.07.05 р. по 22.12.16 р., службу у Військово - Морському флоті (далі - ВМФ) з 04.05.77 р. по 29.06.80 р.. За Розпорядженням відповідача № 167 957 від 30.12.16 р. йому було призначено грошове утримання з розрахунку стажу судді - 25 р., 10 міс., 27 днів у розмірі 90 % від отриманого заробітку. З такого розрахунку грошове утримання було йому виплачено у грудні 2016 р., січні та лютому 2017 р.. Однак, 27.02.17 р. відповідач за власною ініціативою без його відома прийняв нове Розпорядження, яким, як він вважає, неправомірно виключив із стажу, що дає право на відставку та отримання грошового утримання судді у відставці, строк перебування його на службі у ВМФ з 04.05.77 р. по 29.06.80 р.; необґрунтовано провів вирахування податку. Тому він 09.03.17 р. звернувся до відповідача із письмовою заявою про включення до стажу судді відповідно до п. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.92 р. і п. п. 34 Перехідних і прикінцевих положень Закону України «Про вищу Раду правосуддя» від 21.12.16 р. періоду роботи на слідчо - прокурорських посадах у прокуратурі Волинської області за період з 30.07.86 р. по 23.03.94 р.. Однак, у зарахуванні вказаного вище стажу йому було відмовлено, як він вважає, безпідставно, про що надано відповідь від 14.03.17 р. № 36/0/01. Рішення відповідача про зменшення стажу роботи на посаді судді, неврахування до стажу судді, що дає право на відставку та отримання грошового утримання періоду перебування на військовій службі та строку перебування на слідчо - прокурорських посадах у прокуратурі Волинської обл. а також вирахування податку він вважає незаконним. Покликаючись на ч. 1 ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зазначає, що на протязі дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28.03.15 р., він набув достатнього для відставки стажу роботи судді. Покликаючись на ст. 2 Закону України «Про військовий обов»язок і військову службу», зазначає, що за час проходження військової служби він набув статусу учасника бойових дій та аналогічна норма щодо зарахування періоду служби до стажу роботи за спеціальністю міститься у ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Покликаючись на Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.95 р., п. 3 - 1 постанови КМ України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.05 р. № 865, зазначає, що строк перебування на службі прирівнюється до стажу роботи за спеціальністю, тобто, до стажу роботи на посаді судді, а тому такий строк має зараховуватись до стажу судді, що дає право на відставку та отримання грошового утримання, що було правомірно враховано відповідачем при нарахуванні такого 30.12.16 р.. Рішення відповідача від 27.02.17 р. про вилучення військової служби зі спеціального стажу, що дає право на розмір грошового утримання, грубо порушує законодавство, є незаконним. Не є законним неврахування відповідачем до стажу роботи суді строку перебування його на слідчо - прокурорських посадах у прокуратурі Волинської обл. з 30.07.86 р. по 23.03.94 р.. Покликаючись на п. 11 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28.03.15 р.; п. 4 ст. 43 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 15.12.92 р., що діяв на час його обрання суддею Ковельського райсуду Волинської обл.; п. п. 34 Перехідних і прикінцевих положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.16 р., зазначає, що на час подання ним заяви про відставку його чистий стаж на посаді судді становив 22 р., 09 міс., 01 день. До обрання на посаду судді Ковельського райсуду Волинської обл. з 30.07.86 р. по 23.07.94 р. він працював на різних слідчо - прокурорських посадах і такий строк складає 07 р., 11 міс., 23 дні. Вказаний період роботи відповідач згідно із законодавством мав обов»язок врахувати йому до стажу роботи на посаді судді, однак, цього необґрунтовано не зробив. Тому рішення відповідача про неможливість влючення строку роботи в органах прокуратури до стажу роботи на посадді судді він вважає незаконним. Посилання та висновки відповідача з приводу того, що Закон України «Про статус суддів» від 15.12.92 р. втратив чинність 01.01.12 р., а Закон України «Про Вищу Раду правосуддя» на час його звільнення не вступив у законну силу і тому не може бути застосованим, суперечать законодавству. Тому рішення відповідача про відмову у врахуванні до стажу судді періоду роботи на слідчо - прокурорських посадах у прокуратурі Волинської обл. вважає незаконним та таким, що підлягає до скасування. Вважає, що повторне рішення відповідача від 27.02.17 р. щодо визначення йому розміру грошового утримання - 84 % від зарплати працюючого судді замість раніше призначених 90 %, - є протиправним, незаконним, порушує його конституційні права. Згідно з трудовою книжкою загальний стаж роботи, що дає йому як судді право на відставку і отримання грошового утримання, становить 33 р., 10 міс., 20 днів; складається з роботи на посадах слідчого прокуратури Любешівського та Ковельського районів, ст. слідчого прокуратури Волинської обл., помічника прокурора Ковельського району Волинської обл.: з 30.07.86 р. по 23.07.94 р. і становить 07 р., 11 міс., 23 дні; на посадах судді Ковельського райсуду Волинської обл., Ковельського міськрайсуду Волинської обл., апеляційного суду Волинської обл.: з 23.07.94 р. по 22.12.16 р. і становить 22 р., 09 міс., 01 день; календарний період проходження строкової служби у Збройних Силах - з 04.05.77 р. по 29.06.80 р. становить 03 р., 01 міс., 26 днів. Право на відставку у нього виникло з 30.07.06 р., а визначення часу його реалізації є його правом і не може бути обмеженим у часі, не враховуючи випадку настання граничного віку. Зазначеним вище правом він скористався у вересні 2016 р., подавши відповідну заяву Вищій Раді Юстиції та ВР України, що була задоволена. Постановою Вищої Ради Юстиції від 19.12.16 р. № 3 276/0/15 - 16 його було звільнено з посади судді у зв»язку з поданням заяви про відставку згідно із ст. 126 Конституції України. Покликаючись на ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 58 Конституції України, рішення КС України: від 01.12.04 р. № 19 - рп/2004, від 11.10.05 р. № 8 - рп/2005, від 18.06.07 р. № 4 - рп/2007, від 22.05.08 р. № 10 - рп/2008, від 03.06.13 р. № 3 - рп/2013, зазначає, що незважаючи на те, що чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» при визначенні права судді на відставку не передбачає зарахування стажу роботи на посаді слідчого і прокурора та періодів проходження служби у Збройних Силах, він як суддя набув такого права відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15.12.92 р., тобто, до моменту набрання чинності Законом України «Про право на справедливий суд». Тому вважає, що відповідно до ст. 58 Конституції України дія норм цього Закону не може застосовуватись до нього як така, що погіршує його становище. Застосуванню підлягає Закон України «Про Вищу Раду юстиції» від 21.12.16 р.. Крім того, правильний розрахунок стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку і отримання грошового утримання як обов»язковий додаток до Порядку надання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання судям у віставці органами ПФ України (постанова ППФУ № 3 - 1 від 25.01.08 р.), надано відповідачеві апеляційним судом Волинської обл. і не підлягає рецензуванню з боку відповідача. Останній уповноважений на перевірку достовірності зазначених даних підтверджуючими документами, що і було зроблено без жодних зауважень чи застережень. Загальний стаж роботи на посаді судді, який дає йому право на відставку і отримання грошового утримання, складає більше 25 р.. Покликаючись на рішення КС України від 08.06.16 р. № 4 - рп/2016 з визначенням КС України порядку виконання такого рішення, ч. 2 ст. 70 Закону України «Про Конституційний суд України», зазначає, що нормативно - правовими актами, що визначали та визначають стаж роботи з часу призначення його на посаду судді і на час звільнення, є Закон України «Про статус суддів» від 15.12.92 р. і Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 р., Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.95 р., вищенаведені рішення КС України. Маючи стаж роботи на посаді судді 33 р., 10 міс. 20 днів, він має право на отримання грошового утримання в розмірі 90 % від зарплати діючого судді, який працює на відповідній посаді. Покликаючись на ст. 1, ч. 2 ст. 3, ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 8, ст. ст. 22, 64, 92 Конституції України, зазначає, що він такоє є учасником бойових дій. Покликаючись на п. 2, ч. 2 ст. 164 ПК України, ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 21 Конституції України, просить визнати дії відповідача, щодо призначення та виплати йому - судді у відставці грошового утримання у розмірі 84 відсотки від зарплати працюючого судді - протиправними; зобов»язати відповідача зарахувати йому до стажу роботи судді, що дає судді право на відставку, стаж роботи на посадах: слідчого прокуратури Любешівського та Ковельського районів Волинської обл., ст. слідчого прокуратури Волинської обл. та помічника прокурора Ковельського району Волинської обл. в період з 30.07.86 р. по 23.07.94 р., що складає 07 р., 11 міс., 23 дні, та календарний період - 3 р., 01 міс., 26 днів проходження строкової служби у Збройних Силах за період з 04.05.77 р. по 29.06.80 р.; здійснити перерахунок та виплату йому як судді у відставці грошового утримання в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 27.02.17 р. із суми 29 920 грн. без обмеження граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум; звільнити його як учасника бойових дій від вирахування податку з грошового утримання.
26.04.17 р. до суду надійшло письмове заперечення відповідача проти позову, обґрунтоване тим, що він вважає своє рішення щодо призначення і виплати позивачеві грошового утримання у розмірі 84 % грошового утримання працюючого судді і незарахування до його стажу роботи судді, що дає право на відставку, стажу роботи на посадах слідчого прокуратури Любешівського та Ковельського районів, ст. слідчого прокуратури Волинської обл., помічника прокурора Ковельського району Волинської обл. з 30.07.86 р. по 23.07.94 р., що становить 07 р., 11 міс., 23 дні, а також календарного періоду - 03 р., 01 міс., 26 днів проходження строкової служби у Збройних Силах з 04.05.77 р. по 29.06.80 р., - законним. Покликаючись на ч. 1 ст. 126 Конституції України, п. 8 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 25 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 р., зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин - 23.12.16 р. - дяли норми щодо соцзахисту суддів, визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 р.. Покликаючись на ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 р., зазначає, що з набранням чинності з 01.01.12 р. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 р. втратив чинність Закон України «Про статус суддів» від 15.12.92 р., тому відстні правові підстави для застосування ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.92 р. для обчислення стажу роботи на посаді судді, як про це просить позивач. Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.16 р., що набрав чинності з 05.01.17 р., було внесено зміни до п. 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 р., що набули чинності вже після призначення позивачеві грошового утримання. Тому підстав для зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання грошового утримання судді у відставці періодів роботи на посадах прокурора слідчого прокуратури, як про це було зазначено у ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.92 р., немає. Відсутні підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді для отримання грошового утримання і періоду проходження позивачем строкової служби у Збройних Силах з 04.05.77 р. по 29.06.80 р. - 03 р., 01 міс., 26 днів відповідно до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 р., так як зазначеним вище Законом не визначено порядку зарахування проходження військової служби до стажу роботи на посаді судді і включення при призначенні грошового утримання. Позивачеві з 23.12.16 р. призначено грошове утримання судді у відставці відповідно до п. 25 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 р. у розмірі 84 % суддівської винагороди відповідно до наданих документів для призначення грошового утримання із врахуванням стажу роботи на посаді судді 22 р., 09 міс., 01 день і становить 25 558 грн. 43 коп.. Вимоги позивача про зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів роботи на посадах слідчого прокуратури Любешівського та Ковельського районів Волинської обл., ст. слідчого прокуратури Волинської обл., помічника прокурора Ковельського району Волинської обл. та календарного періоду - 03 р., 01 міс., 26 днів проходження строкової служби у Збройних Силах з 04.05.77 р. по 29.06.80 р. на підставі Закону України «Про статус суддів» від 15.12.92 р., що втратив чинність на момент виникнення спірних правовідносин, а також на підставі Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.16 р., що набрав чинності з 05.01.17 р. - після призначення позивачеві грошового утримання, - є безпідставними. Покликаючись на рішення КС України від 08.06.16 р. № 4 - рп/2016, ст. 19, ч. 2 ст. 152 Конституції України, зазначає, що є безпідставним посилання позивача на ті нормативні акти, що при призначенні грошового утримання не застосовувались. Покликаючись на постанову Пл. ВС України від 16.09.16 р. № 16, зазначає, що з 01.01.16 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.15 р., яким було врегульовано питання пенсійного забезпечення у 2016 р. і продовжено справляння податку на доходи фізосіб з пенсій або грошового утримання. Покликаючись на ст. 167.4 ПК України, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій» від 02.06.16 р., що набрав чинності з 01.07.16 р., зазначає, що суми грошового утримання, призначені позивачеві з врахуванням його статусу учасника бойових дій, з врахуванням їх розміру - підлягають оподаткуванню на загальних підставах. Тому вважає, що позивачеві правомірно проведено справляння податку з призначеного грошового утримання. Своїми діями не порушив права позивача, а тому просить у задоволенні позову відмовити повному обсязі.
У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, надав суду пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнала, надала суду пояснення, аналогічні доводам, викладеним у письмовому запереченні відповідача проти позову. Просить у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази, зібрані у справі, прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до повного задоволення.
Як слідує з копії посвідчення серії АБ № 226413, виданого на ім»я позивача 20.11.96 р., позивач має право на пільги, становлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Вказана вище обставина відповідачем не оспорюється.
Та обставина, що позивачеві за його заявою від 23.12.16 р. з 23.12.16 р. відповідачем було призначено довічне грошове утримання як судді у відставці у розмірі 90 %, а не 84 %, як про це зазначає у своєму запереченні проти позову відповідач, від заробітку працюючого судді; з урахуванням роботи на посаді судді - 25 р., 10 міс., 27 днів, вбачається з копії розпорядження відповідача № 167 957 від 30.12.16 р.. Цим же розпорядженням підтверджено наявність соціального статусу позивача як учасника бойових дій.
Однак, відповідно до копії листа № 1 661/02 - 21 - 22 від 03.03.17 р., відповідач повідомив позивача про те, що згідно з заявою позивача від 23.12.16 р. з 23.12.16 р. позивачеві було призначено довічне грошове утримання як судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 р. у розмірі 84 % суддівської винагороди з урахуванням роботи на посаді судді - 22 р., 09 міс., 01 день.
З копії розпорядження відповідача № 167 957 від 27.02.17 р., слідує, що відповідачем було проведено перерахунок грошового утримання через зміну надбавки до розміру 84 % суддівської винагороди з урахуванням роботи на посаді судді - 22 р., 09 міс., 01 день. Підтверджено наявність соціального статусу позивача як учасника бойових дій.
Після проведення вказаного вище перерахунку грошового утримання відповідач на звернення позивача з приводу обчислення стажу, який дає право на відставку та отримання грошового утримання судді у відставці, повідомив, що у своїх діях він керувався ч. 2 п. 25 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.16 р., що набрав чинності 30.09.16 р., врахував стаж судді позивача - 22 р., 09 міс., 01 день та те, що Закон України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.16 р. набрав чинності вже після призначення позивачеві грошового утримання, що не дає підстав для зарахування зазначеного вище стажу роботи позивача на слідчо - прокурорських посадах до суддівського стажу для призначення грошового утримання, як це було перебачено ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.92 р..
Та обставина, що позивач в період з 04.05.77 р. по 29.06.80 р. проходив строкову службу у Збройних Силах, стверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1, виданого 03.05.77 р. на ім»я позивача, та відповідачем, зокрема, у письмовому запереченні проти позову не оспорюється.
Та обставина, що позивач працював на посаді слідчого прокуратури Любешівського та Ковельського районів Волинської області та на посаді старшого слідчого прокуратури Волинської області, а у подальшому - на посаді помічника прокурора Ковельського району Волинської області в період з 30.07.86 р. по 23.07.94 р., на посаді судді Ковельського райсуду Волинської області та на посаді судді Ковельського міськрайсуду Волинської області в період з 23.03.94 р. по 13.07.05 р., а у подальшому - на посаді судді апеляційного суду Волинської області з 14.07.05 р. по 22.12.16 р., стверджується копією трудової книжки серії БТ - I № 6837925, заведеної 26.04.82 р. на ім»я позивача, та відповідачем, зокрема, у письмовому запереченні проти позову не оспорюється.
Та обставина, що позивач 09.03.16 р., дійсно, звернувся до відповідача із заявою про зарахування до стажу судді, що дає право на відставку та отримання довічного грошового тримання часу перебування його на слідчо - прокурорських посадах у прокуратурі Волинської області за період з серпня 1986 р. по 23.03.94 р., стверджується копією такої заяви, та відповідачем, зокрема, у письмовому запереченні проти позову надходження такої заяви та той факт, що ця заява позивача залишена без задоволення, не оспорюється.
Згідно п. 1 Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.11 р. (далі - Положення про ПФ), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра соцполітики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцстрахування (далі - єдиний внесок).
У відповідності з п. п. 1 - 3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Положення про управління ПФ), затвердженого постановою правління ПФ України 22.12.14 р. N 28 - 2, що зареєстровано в МЮ України 15.01.15 р. за N 41/26 486, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є територіальними органами Пенсійного фонду України. Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами ВР України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами КМ України, іншими нормативно - правовими актами, а також постановами правління Фонду, у т. ч., цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду. Основними завданнями управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.
Позивач перебуває на пенсійному обліку у відповідача як установи, уповноваженої на призначення, виплату та перерахунок пенсії та діяльність якої врегульована вищезазначеними Положеннями. Наведене вище відповідачем у письмовому запереченні проти позову та його представником у судовому засіданні - не оспорюються.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до змісту преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає, серед іншого, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
За змістом ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків. Пенсії, інші види соцвиплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На дату звернення позивача до відповідача за призначення грошового утримання - 23.12.16 р., на дату призначення позивачеві відповідачем грошового утримання - 30.12.16 р. - Закон України «Про статус суддів» від 15.12.92 р. втратив чинність, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 р., втратив чинність частково (за винятком положень, зазначених у його п. п. 7, 23, 25, 36 розд. XII, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 року).
При призначенні грошового утримання позивачеві 30.12.16 р. відповідач, з огляду на наданий йому перелік документів, що стосувався трудової діяльності позивача, враховував, що стаж позивача як судді складає 25 р., 10 міс., 27 днів, у т. ч. - період строкової служби - 3 р., 01 міс., 26 днів за період з 04.05.77 р. по 29.06.80 р..
Однак, вже 27.02.17 р., при проведенні перерахунку грошового утримання позивачеві, відповідач, з огляду на той же перелік документів, що стосувався трудової діяльності позивача, враховував, що стаж позивача як судді складає 22 р., 09 міс., 01 день, не врахував термін строкової служби.
15.12.92 р. було прийнято Закон України «Про статус суддів», ст. 43 якого було врегульовано питання суддівського стажу таким чином, що робота особи на слідчого - прокурорських посадах зараховувалась до стажу роботи на посаді судді.
07.07.10 р. було прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів», яким питання суддівського стажу було врегульовано таким чином, що робота особи на слідчого - прокурорських посадах не зараховувалась до стажу роботи на посаді судді.
Однак, рішенням КС України у справі за конституційними поданнями ВС України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) від 08.06. 16 р. N 4 - рп/2016 у справі N 1 - 8/2016, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII;
- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII;
- пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Вказані вище положення втрачають чинність з дня ухвалення КС України цього рішення. КС України також вказав такий порядок виконання цього рішення:
- частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання";
- абзаци перший, другий, третій, четвертий та перше, друге речення абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, а саме: "Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку";
- не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Саме з врахуванням вищенаведеного рішення КС України від 08.06.16 р., позивач ініціював подання заяви про звільнення у відставку і був звільнений за рішенням Вищої ради юстиції від 19.12.16 р., відрахований зі штату працівників апеляційного суду Волинської обл. за наказом голови апеляційного суду Волинської обл. від 21.12.16 р. з 22.12.16 р..
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
При вирішенні питання про призначення (перерахунок) позивачеві грошового утримання відповідач має керуватись вищезазначеними нормативними актами, що врегульовують питання обрахування суддівського стажу на нарахування щомісячного довічнго грошового утримання суддів у відставці.
Тому посилання відповідача на те, що призначення грошового утримання позивачеві врегульовано положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.16 р., не заслуговують на увагу.
Закон України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 р. визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Ст. ст. 4, 8 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» у її первинній редакції визначено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які проходять службу на території України, і військовослужбовців - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України; час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
Як слідує з положень Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», що введений в дію з дня опублікування - 12.05.92 р. згідно з Постановою ВР України від 25.03.92 р. N 2 233 - XII, він здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.За змістом ч. 2 цього Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Як визначено у прикінцевих положеннях цього Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно - правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно з первинною редакцією Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.95 р. № 584/95, що втратив чинність частково, було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, період проходження строкової військової служби.
П. 3 - 1 Постанови КМ України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.05 р. № 865, що втратила чинність, також було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, календарний період проходження строкової військової служби.
Під час здійснення позивачем всієї його діяльності на посаді судді судів, вищезазначені норми законодавства приймались до уваги як співвідносно з його особою, так і співвідносно з характером його діяльності та посадою.
Тому відповідачем було безпідставно перераховано грошове утримання позивачеві без врахування періоду його строкової служби у Збройних Силах. Вказаний вище період має бути взято до уваги і зараховано відповідачеві до стажу роботи судді, що дає право на відставку.
За змістом ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.92 р., кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків зарплати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету.
За змістом ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 р., суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Як слідує з положень ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 р., до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді, зокрема, судді судів України.
Позивач працював на слідчо - прокурорських посадах в період з 30.07.86 р. по 23.03.94 р..
Позивач працював на посадах судді судів в період з 21.03.94 р. по 22.12.16 р.. Вже за станом на 22.03.14 р. - до дати припинення чинності дії відповідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 р. - позивач набув права на відставку, так як вже мав, відповідно, 10 та 20 років роботи на посаді судді.
Як зазначено у п. 11 Розд. XIII. «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 р. у його редакції, що діяла з 02.03.15 р. та була чинною за станом на 28.03.15 р., судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Позивач був обраний на посаду судді до набрання чинності вказаним вище Законом, а тому для нього зберігається той порядок визначення стажу роботи на посаді судді, що був чинним і відповідав тому законодавству, що діяло на день набрання чинності вказаним вище Законом.
На час обрання позивача на посаду судді вперше був чиннимм Закон України «Про статус суддів» від 15.12.92 р.. Подальший трудовий стаж позивача як судді не переривався до дати його відставки.
З врахуванням трудової діяльності позивача, у т. ч. - на посадах судді судів, право на відставку за положеннями Закону України «Про статус суддів» від 15.12.92 р. на умовах визначних законодавством, він набув уже за станом на 30.07.06 р..
Тому відповідачем було безпідставно перераховано грошове утримання позивачеві без врахування періоду його роботи на слідчо - прокурорських посадах. Вказаний вище період має бути взято до уваги і зараховано відповідачеві до стажу роботи судді, що дає право на відставку.
Як слідує із змісту п. п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з ПФ України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення. Але положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій та особам, на яких поширюється чинність ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Позивач же є учасником бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством для соціального захисту таких осіб (ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Тому відповідачем було безпідставно проведено справляння (вирахування) з грошового утримання позивача вказаного вище виду податку, і від справляння (вирахування) такого позивач має бути звільненим з дати призначення йому грошового утримання шляхом повернення йому усіх таким чином вирахуваних сум грошового утримання та припинення такого вирахування.
За встановленими обставинами справи вбачається, що доводи позивача заслуговують на увагу, так як відповідачем не взято до уваги вищезазначене законодавство, рішення КС України при вирішенні заяви позивача по питаннях, що врегульовують обрахування стажу роботи судді, звільнення від оподаткування,
Для захисту прав позивача його позов слід задовольнити у повному обсязі.
Доводи відповідача, наведені у письмовому запереченні проти позову, не спростовують доводів позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 8, ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 58 Конституції України, ст. ст. 8, 9, 17 - 19, 71, 79, 159, ч. 3 ст. 160, ст. ст. 161 - 162 КАС України, Законом України "Про статус суддів " від 15.12.92 р., Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.10 р., Законом України «Про військовий обов"язок і військову службу», Законом України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту», суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати дії Ковельського об»єднаного управління Пенсійного Фонду України, що полягають у призначенні та виплаті з 27.02.17 р. ОСОБА_1 як судді у відставці щомісячного довічного грошового у тримання у розмірі 84 відсотки від заробітної плати працюючого судді - протиправними.
Зобов»язати Ковельське об»єднане управління Пенсійного Фонду України:
- зарахувати ОСОБА_1 до стажу його роботи судді, що дає судді право на відставку, стаж роботи на посадах: слідчого прокуратури Любешівського та Ковельського районів Волинської області, старшого слідчого прокуратури Волинської області та помічника прокурора Ковельського району Волинської області в період з 30.07.86 р. по 23.07.94 р., що складає 7 р., 11 міс., 23 дні, та календарний період - 3 р., 01 міс., 26 днів проходження строкової служби у Збройних Силах за період з 04.05.77 р. по 29.06.80 р.;
- здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 як судді у відставці щомісячного грошового утримання в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 27.02.17 р. із суми 29 920 грн. без обмеження граничного розміру, із врахуванням раніше виплачених сум;
- звільнити ОСОБА_1 як учасника бойових дій від вирахування податку з довічного грошового утримання.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайсуд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу подано не було.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий:І. М. Логвинюк