Справа № 459/1121/17
Провадження № 6/459/132/2017
27 квітня 2017 р. Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Рудакова Д.І.
з участю секретаря судового засідання Головка А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді подання державного виконавця Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1,
Державний виконавець Червоноградського міського відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_2 звернулася до суду з поданням, у якому просила тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1, дата народження 21.10.1985 року, РНОКПП НОМЕР_1, м.Червоноград, вул.Бандери, 19А/19, Львівська обл. до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 459/2409/16-ц, виданим 05.12.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» 2589, 13 грн. заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Державний виконавець у судове засідання не з'явилася.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи, суд вважає, що у задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до копії виконавчого листа № 459/2409/16-ц, виданого 05.12.2016 року Червоноградським міським судом Львівської області з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 2589, 13 грн. заборгованості за договором про встановлення ліміту кредитування від 19.02.2014 року.
Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2017 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа.
08.02.2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.
Державним виконавцем скеровано запити до компетентних органів на предмет наявності за боржником майна, на яке б можна було звернути стягнення. Згідно наданих відповідей за боржником не зареєстровано транспортних засобів, нерухомого майна, останній не має у власності чи користуванні земельних ділянок на території Червоноградської міської ради. Боржник зареєстрований за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
20.02.2017 року боржнику скеровано виклик-попередження державного виконавця.
Відповідно до інформації наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1перетинає державний кордон України.
Згідно копії акту державного виконавця від 13.03.2017 року, державним виконавцем здійснено вихід на дільницю за адресою: м.Червоноград, вул.Бандери, 19А/19, в ході якого встановлено, що дверей ніхто не відчинив, майновий стан боржника не перевірено.
Вирішуючи порушене державним виконавцем питання, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікований Законом України 11.09.1993 р.) та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права
передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи
свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім
тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки,
громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших
і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно положень ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України", якими встановлено самостійні підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі закордонного паспорта або тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду - до виконання зобов'язань. Цією ж статтею встановлено способи реалізації встановлених обмежень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.
Виконавчими провадженнями поновлюються майнові та особисті немайнові права осіб шляхом застосування процесуальних засобів і способів примусу до осіб, які добровільно не виконали свої обов'язки у сфері матеріальних правовідносин.
За приписами п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесій здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладенихна нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав, аналіз же перелічених вище норм дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов'язань за рішенням суду.
Однак, звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець не надав суду доказів того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду. В матеріалах справи відсутні докази того, що боржник отримав виклик-попередження державного виконавця. Хоча саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Більше того, у матеріалах справи немає відомостей стосовно обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження, що спростовує доводи подання про ухилення останнього від виконання своїх обов'язків.
Суд наголошує, що саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права особи у виконавчому провадженні.
Що стосується акту державного виконавця про вихід за місцем проживання боржника, то суд до уваги такий не приймає, оскільки у ньому не зазначено понятих та відсутні дані про час такого виходу, який згідно з частиною 1 статті 29 Закону України «Про виконавче провадження» повинен припадати у робочі дні не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до остаточного висновку, що в задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1слід відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» суд
У задоволенні подання відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Д. І. Рудаков