про залишення позовної заяви без руху
28 квітня 2017 року
Справа № 803/524/17
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Костюкевич С.Ф., вивчивши позовну заяву Приватного підприємства «ЕЛЬБЕ УА» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними дій, визнання незаконним акта та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «ЕЛЬБЕ УА» звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, визнання незаконним акта перевірки №6097/12.1/31820215 від 06.12.2016 року та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2016 року №0021461201 та №0021471201.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), та містить такі недоліки.
Відповідно до частини третьої статті 106 КАС України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року №1801-VIII (який набрав чинності 01.01.2017) з 01.01.2017 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1600,00 грн.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується зав кожну вимогу немайнового характеру.
Як слідує із тексту позовної заяви, вона одночасно містить вимоги майнового та немайнового характеру, відтак, розмір судового збору слід обраховувати за правилами частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір».
Так, зокрема, в даному адміністративному позові позивачем заявлена вимога про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2016 року №0021461201 та №0021471201 в розмірі 3 539,69 грн., таким чином, дана вимога повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 1 600 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
В той же час, вимоги немайнового характеру, а саме: про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та визнання незаконним акта перевірки №6097/12.1/31820215 від 06.12.2016 року, повинні бути оплачені судовим збором в розмірі 3 200 грн. (2 х 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Всього позивач за подання даного адміністративного позову повинен сплатити судовий збір в загальному розмірі 4 800 грн. (1 600 + 3 200).
Проте, в порушення вимог частини третьої статті 106 КАС України, до позовної заяви не долучено документ про сплату судового збору. При цьому, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір», на позивача пільги, визначені вказаною нормою, не поширюються.
Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про відстрочення сплати судового збору у зв'язку із скрутним матеріальним становищем підприємства.
Клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір»).
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, понесені ними у зв'язку з розглядом справи та її вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст.ст.87, 88 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, що склався на час звернення до суду.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.88 КАС України, ст.8 Закону України «Про судовий збір», повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, та того, що в подальшому її майновий стан може покращитися, що дасть можливість виконати рішення суду про відстрочення сплати судового збору.
Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір" від 23 січня 2015 року № 2 доведено до відома суддів результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір". У роз'ясненні зазначено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування вказаної Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Європейський суд з прав людини у справах «Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland) від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001 зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Відповідно до ч.1 ст.10 КАС України, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Згідно з ч.2 ст.10 КАС України, не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
До клопотання про відстрочення сплати судового збору не долучено доказів, що свідчать про наявність чи відсутність на рахунках та в касі підприємства коштів, наявність кредиторської та дебіторської заборгованості (із заробітної плати, податків до бюджету, комунальних платежів). Подані до клопотання оборотно-сальдові відомості за 26.04.2017 року не відображають даних про діяльність підприємства в минулих періодах і не дає можливості проаналізувати здійснювані операції, в порівнянні з поданими звітами до контролюючих органів, що зумовили нестабільну роботу підприємства та призвели до неможливості сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 106 КАС України, її слід залишити без руху, надавши позивачу строк, достатній для усунення недоліків, - до 13.05.2017 року. Позивачу у цей строк слід усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом сплати судового збору в розмірі 4 800 грн. та подання до суду доказів його сплати (оригіналу платіжного документа із відміткою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України).
Керуючись статтею 108 КАС України, суддя
В задоволенні клопотання Приватного підприємства «ЕЛЬБЕ УА» про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву Приватного підприємства «ЕЛЬБЕ УА» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними дій, визнання незаконним акта та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 13 травня 2017 року.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.Ф. Костюкевич