Справа № 161/12760/16-ц
Провадження № 2/161/80/17
25 квітня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді - Подзірова А.О, при секретарі - Маковецької Т.М., за участі позивача - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права на спадкування за законом четвертої черги спадкодавців за законом та зміну черговості одержання права на спадкування за законом, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права на спадкування за законом четвертої черги спадкодавців за законом та зміну черговості одержання права на спадкування за законом.
Свій позов мотивує тим, що 26 квітня 2016 року помер ОСОБА_5, який з 1972 року до дня своєї смерті проживав з нею однією сім'єю як подружжя без реєстрації шлюбу, вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. За час їхнього сімейного життя вони спільно придбали квартиру №38, яка знаходиться в будинку №13 по пр. Перемоги в м. Луцьку шляхом обміну житлової площі, яку згодом приватизувати. З 2014 року до дня своєї смерті ОСОБА_5 через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані та потребував постійної опіки, стороннього догляду, допомоги та піклування, забезпечення медикаментозного лікування. Позивач самостійно утримувала чоловіка без участі його сина ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, на належну йому частку у квартирі №38, яка знаходиться в будинку №13 по пр. Перемоги в м.Луцьку. Крім неї, спадкоємцями першої черги за законом у відповідності є його син - ОСОБА_3.
Незважаючи на наявність беззаперечних доказів підтвердження факту проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю з 1972 року до дня його смерті у 2016 році та надання йому протягом тривалого часу істотної матеріальної допомоги, внаслідок перебування ОСОБА_5 у безпорадному стані, спадкоємець: ОСОБА_3, категорично заперечує моє право на спадкування майна ОСОБА_5.
На підставі вищенаведеного, просить суд, встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1972 року до 26 квітня 2016 року та визнати за нею право на спадкування за законом четвертої черги спадкоємців за законом та змінити черговість одержання права на спадкування, разом із спадкоємцями першої черги на спадщину у рівних частинах, яка залишилась після смерті ОСОБА_5, який помер 26 квітня 2016 року.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали частковота просили суд відмовити задоволенні в частині зміни черговості одержання права на спадкування, в іншій частині вимоги визнали.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, матеріали спадкової справи 08/2016 до майна померлого 26 квітня 2016 року ОСОБА_5, покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається із змісту п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
В судовому засіданні з пояснень сторін, показів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 1972 року по 26 квітня 2016 року.
Вказаний висновок суду був зроблений, у тому числі, на підставі пояснень позивача, яка в судовому засіданні вказала, що вона та ОСОБА_5 проживали разом з 1972 року в квартирі АДРЕСА_1, яка придбана за час спільного проживання подружжя та належала їм на праві спільної сумісної власності, де вони і проживали разом без реєстрації шлюбу, разом вели домашнє господарство, мали спільний побут та бюджет до дня смерті ОСОБА_3 26 квітня 2016 року, що підтверджується також свідоцтвом про право власності на житло від 14.10.1993 р. (а.с. 7 ), довідкою № 2309 від 10.06.2016 р. Житлово - комунального підприємства № 3 (а.с. 8), договором - замовлення на організацію та проведення поховання (а.с. 10 -11), копією будинкової книги (а.с. 17 - 21 ), крім того вказана обставина не заперечувалася стороною відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2016 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЕГ № 189324 від 27.04.2016 року (а.с. 5 ).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, на належну йому частку у квартирі №38, яка знаходиться в будинку №13 по пр. Перемоги в м. Луцьку.
Як передбачено ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (відповідно ст. 1218 ЦК України).
За життя, спадкодавцем заповіт складений та посвідчений не був, а тому спадкування здійснюється за законом.
Згідно ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Спадкоємці після смерті ОСОБА_5 позивач - ОСОБА_1 16 червня 2016 року та син спадкодавця - відповідач ОСОБА_3 08 червня 2016 року звернулися до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області з заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця на підставі яких 08 червня 2016 року було заведено спадкову справу № 08/2016 до майна померлого 26 квітня 2016 року ОСОБА_5 (а.с. 67 - 77 ).
Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу на спадкування за законом мають право особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки судом встановлений факт проживання позивача однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини з ОСОБА_5, то позовні вимоги позивача в частині встановлення зазначеного факту та визнати за позивачем права на спадкування за законом четвертої черги спадкоємців за законом підлягають до повного задоволення.
При вирішенні позовної вимоги позивача щодо зміни позивачу черговості одержання права на спадкування, а саме разом із спадкоємцями першої черги на спадщину у рівних частинах, яка залишилась після смерті ОСОБА_5, який помер 26 квітня 2016 року суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
В судовому засіданні з допиту свідків були встановленні відповідні факти.
Зокрема допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 вказала, що є сусідкою сторін та часто приходила до них, оскільки працює медсестрою. Їй відомо, що ОСОБА_5 з липня 2015 року тяжко хворів та перебував у безпорадному стані. ОСОБА_10 доглядала покійного «як дитину»: кормила, одягала, давала ліки, купувала все необхідне за власні кошти. З того моменту, коли батько тяжко захворів син ОСОБА_11 приходив рідко, лише тоді коли його просили. ОСОБА_12 з кінця літа 2015 року до дня свої смерті важко хворів, не усвідомлював своїх дій, був не ходячий та не міг самостійно приймати ліки. Весь цей час біля нього була ОСОБА_10. Сина свідок бачила біля батька за весь цей два - три рази.
Допитна свідок ОСОБА_9 вказала, що знає сім'ю позивача 45 років, оскільки поряд на пр. Грушевського проживала. Суду пояснила, що коли захворів ОСОБА_12, його син ОСОБА_13 дуже змінився, до батька приходив рідко. Останні три місяці перед смертю ОСОБА_12 був прикутий до ліжка і доглядала його дружина ОСОБА_10, кормила з ложечки, вдень і вночі постійно була біля нього. Усі комунальні платежі здійснювала ОСОБА_10, оскільки в ОСОБА_12 була мінімальна пенсія 1200 - 1300 грн.
Свідок ОСОБА_7 працює завідувачем неврологічного відділення лікарні. Суду пояснила, що сім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була дуже дружньою, вона тривалий час навіть не здогадувалась, що офіційно вони не подружжя. ОСОБА_10 доглядала за чоловіком коли він хворів. У ОСОБА_12 була хвора печінка, ноги та останні роки він був взагалі дуже хворим, свідок будучи лікарем постійно призначала йому ліки. ОСОБА_10 доглядала за ним як за «дитиною», якби не вона він би не зміг самостійно себе обслуговувати. Син ОСОБА_14 приходив до батька рідко. Останні два роки ОСОБА_13 бачила в батька лише на свято та він допомагав зробити ремонт. Але платила за все ОСОБА_10, їй матеріально допомагала сестра з м. Києва та община, яка забезпечувала їхню сім'ю ліками. ОСОБА_12 пів року був лежачим та погано орієнтувався в часі. ОСОБА_15 кожної хвилини.
Свідок ОСОБА_16 пояснила, що їй відомо як ОСОБА_10 доглядала ОСОБА_12 останні роки життя коли він тяжко хворів. Син приходив, проте дуже рідко, батькові не допомагав. Зробив ремонт за кошти ОСОБА_10. ОСОБА_12 дуже сильно хворів, позивач витрачала великі кошти на ліки на виклики лікарів. ОСОБА_5 п'ять місяців до смерті не пересувався самостійно, був лежачою людиною. Весь цей час поряд з ним була позивач - ОСОБА_10, яка не відходила від нього ні в день ні в ночі. Свідок ходила до них кожного дня і все це бачила. ОСОБА_12 її впізнавав проте не завжди.
З відповіді Волинської обласної психіатричної лікарні №1 м. Луцьк від 11.01.2017 року на запит суду, судом встановлено, що померлий ОСОБА_17 перебував на стаціонарному лікуванні в зазначеному закладі з 12.11.2015 року по 30.11.2015 року з діагнозом: «Органічний когнітивний розлад з деліріозними включеннями» (а.с.64).
За таких обставин, судом з урахуванням з виписки із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_5 (а.с.12), заключення від 21.08.2015 р. Луцької міської клінічної лікарні щодо ОСОБА_5 (а.с. 13), лікарсько - консультативного заключення КЗ «Луцького центру первинної медико - санітарної допомоги» (а.с. 22) встановлено, що померлий ОСОБА_17 до смерті, приблизно з липня 2015 року тяжко хворів та був неспроможний самостійно забезпечувати свої потреби, а приблизно з листопада 2015 року до смерті знаходився в безпорадному стані викликаного похилим віком та тяжкою хворобою та саме позивач весь цей тривалий час здійснювала опіку над ОСОБА_17 та надавала іншу допомогу, а саме прибирала квартиру, готувала їжу давала ліки тощо та здійснювала ці дії тривалий час.
Також судом встановлено, що позивач отримувала більшу пенсію чим ОСОБА_17, а саме в розмірі 1500 грн. порівняно з останнім -1350 грн., крім того позивач отримувала допомогу в розмірі 500-600 грн. щомісячно від общини, а також позивачу матеріально допомагала сестра з м. Києва, всі отримані кошти позивач витрачала на матеріальне забезпечення ОСОБА_17 та себе. В судовому засіданні було також встановлено, що відповідач одноразово надав матеріальну допомогу - 600 грн., які були витрачені на дві упаковки памперсів, яких вистачило на місяць. В судовому засіданні відповідач зазначені обставини визнав та вказав, що дійсно доходу в розмірі, що отримував його батько не вистачало на його утримання. За таких обставин, суд прийшов висновку, що позивач матеріально забезпечувала ОСОБА_17 аВ.С. в період коли він хворів та до цього часу, тобто тривалий час.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, щодо наявності всіх п'яти обставин передбачених ч. 2 ст. 1259 ЦК України та в зв'язку з чим можливістю задоволення позову в цій частині.
Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити та встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1972 року до 26 квітня 2016 року, визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за законом четвертої черги спадкоємців за законом. Змінити ОСОБА_1 черговість одержання права на спадкування, разом із спадкоємцями першої черги на спадщину у рівних частинах, яка залишилась після смерті ОСОБА_5, який помер 26 квітня 2016 року
Суд критично відноситься, до заперечень представника відповідача, щодо відсутності доказів матеріального забезпечення позивачем спадкодавця та відсутності тривалості обставин передбачених ч.2 ст. 1259 ЦК України, оскільки, зазначені обставини були доказані належними та допустимими доказами стороною позивача та оцінені судом.
Крім того, відповідно до ст..88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в розмірі 1102,04 грн. (а.с.35а).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 57, 58, 59, 60, 88, 209, 210, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, с у д, -
Позов задовольнити повністю.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1972 року до 26 квітня 2016 року.
Визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за законом четвертої черги спадкоємців за законом.
Змінити ОСОБА_1 черговість одержання права на спадкування, разом із спадкоємцями першої черги на спадщину у рівних частинах, яка залишилась після смерті ОСОБА_5, який помер 26 квітня 2016 року
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 1102,04 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя
Луцького міськрайонного суду
Волинської області ОСОБА_18