Справа № 182/535/17
Провадження № 2/0182/1682/2017
Іменем України
27.04.2017 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Скоробогатова А.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, -
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, посилаючись на наступне.
У лютому 2014 року у Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради виникло зобов'язання з оплати за надані послуги шкільних їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх начальних закладів м.Нікополя перед ФОП ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_3 у лютому 2014 року у Комунальному закладі „Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 9”, що підпорядковується Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради, були надані послуги шкільних їдалень для школярів 1-4 класів у кількості 5 046 на загальну суму 25 230,00 грн. Відділом освіти і науки Нікопольської міської ради були підписані акти приймання - передачі послуг, які є первинним обліковим документом у розумінні ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і які відповідають вимогам, зокрема, ст.9 даного Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги. Відповідач отримав послуги без будь - яких зауважень щодо кількості, якості, що беззаперечно та достовірно свідчить про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг, а у відповідача, відповідно, виникло зобов'язання щодо оплати наданих послуг. 12.09.2014 року ФОП ОСОБА_3 припинила свою підприємницьку діяльність. 22.08.2016 року рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 182/2506/16-ц було задоволено позовні вимоги позивача про стягнення з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради заборгованість в розмірі 25 230,00 грн. та судових витрат у сумі 551,20 грн. на користь ОСОБА_3 06.12.2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області виніс ухвалу по справі № 182/2506/16-ц, якою ухвалив: апеляційну скаргу Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради - відхилити, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2016 року залишити без змін. За ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ч.3 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тобто, наявність заборгованості Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради перед ОСОБА_3 за лютий 2014 року у розмір 25 230,00 грн. не потребує доказування, так як встановлено у рішенні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 182/2506/16-ц. Заборгованість, яка виникла у лютому 2014 року, була сплачена Відділом освіти і науки Нікопольської міської ради тільки 17.01.2017 року. Економічна ситуація в Україні протягом 2014 - 2016 років була вкрай складною. У зв'язку з чим відбулося суттєве падіння курсу гривні. В результаті відбувалося стрімке падіння ВВП і прискорювалися темпи інфляції. У зв'язку з чим, реальний дохід, який позивач повинна була отримати у лютому 2014 року значно відрізняється від тієї суми, яка була отримана у січні 2017 року. Для захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат ОСОБА_3 від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради за користування утримуваними ним грошовими коштами, позивач вирішила звернутися до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Відповідно до ч.1, п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. В силу ч.1-3 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. В силу положень ст.16, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій. Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України). Отже, договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по - перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати. Проаналізувавши норми ст.524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь - яке зобов'язання зі сплати коштів. Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У ч.3 ст.510 ЦК України визначено, що, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Отже, грошовим слід вважати будь - яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням. Грошові зобов'язання охоплюють усі сфери суспільного життя і виникають насамперед у сфері приватноправових (цивільно - правових) відносин. Грошове зобов'язання - це зобов'язання по сплаті певної грошової суми, яке повинно припинятися шляхом його належного виконання. Гроші є особливим об'єктом цивільних прав. Вони завжди замінні, не втрачають своїх властивостей у процесі використання в майновому обороті, їм притаманне прирощення. У зв'язку з цим у грошових зобов'язаннях виключається неможливість їх виконання. Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Особливістю застосування ст.625 ЦК України є можливість зобов'язати боржника у разі невиконання ним свого грошового зобов'язання (за договором кредиту, іпотеки, позики тощо) сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Річні проценти, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і, на відміну від пені, не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а є способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання. Вважають, що між сторонами виникло грошове зобов'язання у зв'язку із заборгованістю за надання послуг шкільних їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів м.Нікополя; невиконання такого зобов'язання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України. ОСОБА_4 із п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” від 30.03.2012 року № 5 роз'яснюється, що, за змістом ст.552, ч.2 ст.625 ЦК, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Відповідно до п.5.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. ОСОБА_4 правової позиції Верховного Суду України, висловленої у спорі про застосування наслідків порушення грошового зобов'язання (справа № 6-113 цс 14, постанова від 01.10.2014 року), будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч.2 ст.625 ЦК України. За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України, Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятий за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. З урахуванням наведеного, внаслідок порушення відповідачем умов грошового зобов'язання, у Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради наявний обов'язок компенсувати позивачу інфляційні втрати та 3 % річних за період прострочення грошового зобов'язання. 23.04.2014 року ОСОБА_3 разом з іншими підприємцями звернулася до Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради з вимогою про виконання зобов'язання з оплати послуг шкільних їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів м.Нікополя, однак відповідач не виконав своїх зобов'язань. Тому вважає, що інфляційні втрати повинні розраховуватися з 01.05.2014 року. Відповідно до роз'яснення, що викладені в листі ВСУ № 62-97р, розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Для визначення індексу інфляції в цілому за певний період індекси інфляції перемножуються. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться „ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”). Отже, на підставі вищевикладеного вважає, що розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних повинен бути наступним.
Розрахунок
суми інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати заборгованості
Методика розрахунку:
Сума боргу: 25 230, 00 грн.
Дата початку нарахування: 01.05.2014 року.
Дата закінчення розрахунку: 17.01.2017 року.
Розраховується за формулою:
[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період
[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]
Розрахунок інфляційних збитків.
Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції
Травень 2014 - Грудень 2016103,80% * 101,00% * 100,40% * 100,80% * 102,90% * 102,40% * 101,90% * 103,00% * 103,10% * 105,30% * 110,80% * 114,00% * 102,20% * 100,40% * 99,00% * 99,20% * 102,30% * 98,70% * 102,00% * 100,70% * 100,90% * 99,60% * 101,00% * 103,50% * 100,10% * 99,80% * 99,90% * 99,70% * 101,80% * 102,80% * 101,80% * 100,90% *188,95%25 230,0047 671,6122 441,61
Всього 22 441,61
Відсоткова ставка: 3 % річних.
Розраховується за формулою:
[Відсотки] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів]
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки
01.05.201517.01.201762825 230,003%1 302,28
Всього: 628 1 302,28
ОСОБА_4 розрахунку, який проведений у відповідності до „Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, наведених у Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р, розмір інфляційних втрат за період з 01.05.2014 року по 17.01.2017 року з урахуванням зміни обсягів грошового зобов'язання, складає 22 441,61 грн. - інфляційних втрат. Розмір 3 % річних за період прострочення з 01.05.2014 року по 17.01.2017 року складає 1 302,28 грн. - 3 % річних. Таким чином, ціна позову складає 23 743,89 грн. На сьогоднішній день, ОСОБА_3 не займається підприємницькою діяльністю та припинила діяльності фізичної особи як суб'єкта господарювання у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до абз.3 п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ” № 3 від 01.03.2013 року, оскільки у разі припинення діяльності фізичної особи як суб'єкта господарювання, відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК, провадження у господарській справі припиняється, то з часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця в порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, спори за участю такої фізичної особи - підприємця, у тому числі пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася ним раніше, належить розглядати в порядку цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено у господарському суді до настання таких обставин, оскільки за загальним правилом громадянин - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном і після припинення своєї підприємницької діяльності. Після припинення провадження у господарській справі з підстави, наведеної вище, спори за участю таких осіб підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин звернулась до суду і просить стягнути з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради (код ЄДРПОУ 02142336) на її користь (РНОКПП НОМЕР_1) 22 441, 61 грн. інфляційних втрат та 1 302, 28 - 3 % річних, а також судовий збір у розмірі 640, 00 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги своєї довірительки і суду пояснив, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності. В постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 року також викладена позиція про те, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання. А тому вважає, що посилання відповідача на ст.48 Бюджетного кодексу України є безпідставним. Крім того, у рішенні Нікопольського міськрайонногосуду Дніпропетровської області по справі № 182/2506/16-ц було встановлено, що факт отримання послуг у лютому 2014 року навчальними закладами, які визначені договорами, не спростований відповідачем в ході розгляду справи. Докази про те, що такі послуги не надавались, відповідач відмовився від надання таких послуг або заявляв будь - які претензії щодо їх якості, кількості в матеріалах справи відсутні. Акт приймання - передачі послуг також не містить будь - яких зауважень з боку навчального закладу щодо якості, кількості наданих послуг, акти підписані та засвідчені печатками навчальних закладів. Заборгованість відповідача перед позивачем за лютий 2014 року також підтверджено і актом перевірки державних закупівель у відділі освіти і науки Нікопольської міської ради за період з 01.01.2013 року по 01.04.2014 року № 860-22/11 від 24.06.2014 року, яким встановлено факт надання послуг фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 відділу освіти і науки Нікопольської міської Ради, а факт отримання таких послуг у лютому 2014 року підтверджується актами здачі - приймання послуг за лютий 2014 року, які підписані без зауважень директором комунального закладу. Тобто, судом було встановлено, що підставою виникнення грошового зобов'язання є саме надання ФОП ОСОБА_3 послуг їдалень (послуг шкільних їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів, які підпорядковані Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради) у лютому 2014 року, а судове рішення було необхідне для того, щоб відповідач виконав зобов'язання зі своєї сторони. Відділ освіти і науки Нікопольської міської ради сплатив заборгованість за надані послуги, які були прийняті за актами приймання - передачі послуг за лютий 2014 року тільки на підставі рішення суду, чим прострочив виконання зобов'язання. Тому вважає, що їх вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є цілком обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, згідно наданих нею письмових заперечень, посилаючись на наступне. Рішення суду по справі № 182/2506/16-ц виконано відділом освіти і науки Нікопольської міської ради 17.01.2017 року в повному обсязі: сплачена ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 25 230, 00 грн. та судовий збір в розмірі 551,21 грн. Відповідач є бюджетною установою, розпорядником бюджетних коштів, обслуговується виключно УДКСУ у м.Нікополі Дніпропетровської області, діє відповідно до норм БК України, інших законів та нормативно - правових документів. ОСОБА_4 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року № 309 підставою для виникнення юридичних та фінансових (грошових) зобов'язань, крім норм, передбачених ЦК України, для відділу освіти і науки є - реєстрація укладеного договору, тобто юридичних та фінансових зобов'язань в органі казначейства. Природа виникнення грошового зобов'язання, за яким позивачем подано позов та нараховано інфляційні втрати та 3% річних всього в розмірі 23 743, 89 грн. - це не грошове зобов'язання, згідно договору, укладеного та зареєстрованого в установленому порядку для бюджетних установ. Сума в розмірі 25 230, 00 грн. сплачена ОСОБА_3, згідно рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.08.2016 року, яке набуло чинності 06.12.2016 року, невідкладно після пред'явлення відповідного виконавчого документа на виконання та згідно вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845. Рішенням суду по справі № 182/2506/16-ц встановлено факт надання відповідних послуг позивачем відповідачу в лютому 2014 року в певному розмірі та стягнуто відповідну суму. Враховуючи все вищевикладене, взагалі відсутній період прострочення грошового зобов'язання, так як дане зобов'язання виникло у відповідача на підставі набуття законної сили вищевказаного рішення суду. ОСОБА_4 ч.2 ст.625 ЦК України, передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Правова підстава виникнення грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за надання послуг шкільних їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів м.Нікополя в розмірі 25 230, 00 грн. - це рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.08.2016 року по справі № 182/2506/16-ц, яке набуло законної сили 06.12.2016 року та виконано відповідачем у встановлені строки та встановленим порядком. Відповідно до п.7.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Підстави для застосування до даного грошового зобов'язання відділу освіти і науки ч.2 ст.625 ЦК України - відсутні. За приписами ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст.625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини, яких у лютому 2014 року між позивачем і відповідачем не було. Статтею 625 ЦК України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення (постанови) суду. При цьому, ч.5 ст.11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст.625 ЦК України. Крім того, з рішення (постанови) суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст.11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки, відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). ОСОБА_4 зі статтями 251, 253 ЦК України, строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. За приписами ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Оскільки договірних відносин між позивачем та відповідачем в лютому 2014 року не було, підстави для застосування ч.2 ст.625 ЦК України - відсутні. За таких підстав в задоволенні позовних вимог просять відмовити в повному обсязі.
Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.
ОСОБА_4 зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання право чину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов”язку в натурі;
6) зміна право відношення;
7) припинення право відношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб. Відповідно до ч.3 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
ОСОБА_4 зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
ОСОБА_4 зі ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.08.2016 у справі № 182/2506/16-ц за позовом ОСОБА_3 до відділу освіти і науки Нікопольської міської ради про стягнення заборгованості стягнуто з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради на користь ОСОБА_3 25 230 грн. заборгованості та судові витрати у справі (а.с.11-16). Вищевказаним рішенням суду встановлено наступне. 01.03.2013 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3В та відділом освіти і науки Нікопольської міської ради укладено договір № 23 про закупівлю 56.29.2 - послуги їдалень (послуг шкільних їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів) за державні кошти, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується у 2013 році надати замовникові послуги 56.29.2 - послуги їдалень (послуг шкільних їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. 27.02.2014 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та відділом освіти і науки Нікопольської міської ради укладено договір № 371 про закупівлю 56.29.2 - послуги їдалень (послуг шкільних їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів) за державні кошти, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується у лютому - червні 2014 році надати замовникові послуги 56.29.2 - послуги їдалень (послуг шкільних їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів) 26 лотів (26 лотів) (лот № 9 - КЗ НСЗШ № 9), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. ОСОБА_4 з п.4.1 договору № 373, розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця коштів після пред'явленого належно оформленого рахунка та акту виконаних послуг з відстрочкою платежу до 180 календарних днів при умові відсутності фінансування. Відповідно п.5.1 договору № 373, строк надання послуг: лютий - червень 2014 року. ОСОБА_4 приймання -передачі послуг за лютий 2014 року, виконавцем на підставі договору № 23 від 01.03.2013 року надані послуги їдалень замовнику на загальну суму 25 230 грн., які з боку виконавця підписані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3В, з боку замовника (відділу освіти і науки м. Нікополя) - директором комунального закладу „Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 9. 01.09.2014 року позивачем виставлено рахунок - фактуру №1 на суму 25 230 грн., який не сплачено відповідачем. Докази оплати спірної суми заборгованості в матеріалах справи відсутні. Оскільки доказів оплати наданих позивачкою послуг за отриманим рахунком за лютий 2014 року матеріали справи не містять, факт надання послуг підтверджується актом приймання - передачі послуг, то суд дійшов до висновку про задоволення позову. Відповідачем заборгованість перед позивачем була погашена лише після набрання судовим рішенням законної сили після постановлення ухвали Апеляційним судом Дніпропетровської області від 06.12.2016 року, якою апеляцію відповідача відхилено і рішення суду залишено без змін (а.с.17-22).
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача і судові витрати на користь позивачки в сумі 640 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3-10, 30, 57-60, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Стягнути з Відділу освіти та науки Нікопольської міської ради на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати в розмірі 22 441, 61 грн. та 3 % річних на суму 1 302, 28 грн.
Стягнути з Відділу освіти та науки Нікопольської міської ради на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі в сумі 640 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів після отримання через Нікопольський міськрайонний суд.
Суддя: ОСОБА_5