Справа № 183/5792/16
№ 1-кп/183/244/17
іменем України
24 квітня 2017 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42015040010000702 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо - технічною освітою, одруженого, працюючого дробильником ВАТ «ЮГОК», не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, -
Старший солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний за мобілізацією 23.03.2014 року Центрально Міським РВК м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Наказом № 62 від 24.03.2014 року, командира військової частини НОМЕР_1 (дислокується у АДРЕСА_2 ), старшого солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та призначено на посаду: водія автомобільного відділення взводу забезпечення 1 самохідно артилерійського дивізіону.
Згідно вимог ст. 65 Конституції України «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону».
Старший солдат ОСОБА_5 , являючись громадянином України, будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України (далі - Статут), бути взірцем виконання службового обов'язку, свято і непорушно додержуватися Конституції України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Однак, 07.10.2014 року старший солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, не повернувся своєчасно після відпустки до військової частини, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, про своє місце знаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, не приймаючи мір для повернення до військової частини.
19 січня 2015 року старший солдат ОСОБА_5 прибув до військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, старший солдат ОСОБА_5 07.10.2014 року не повернувся своєчасно після відпустки до військової частини НОМЕР_1 та незаконно перебував поза її межами до19 січня 2015 року.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 показав, що обставини викладені в обвинувальному акті не оспорює та повністю їх підтверджує. У скоєному щиро кається.
В судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць.
Обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає - щире каяття, з'явлення із зізнанням.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
При цьому, суд вважає, що щире каяття обвинуваченого, в даній ситуації, ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, бажанням виправити ситуацію, а також готовністю нести кримінальну відповідальність.
Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, враховуючи те, що ОСОБА_5 вину визнав повністю, за місцем служби характеризується задовільно, раніше не судимий, займається суспільно-корисною працею, приймав участь в проведенні антитерористичної операції на сході країни, разом з обставинами, які пом'якшують покарання, дає суду підстави для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області, через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1