Справа № 201/4079/17
Провадження № 2-а/201/139/17
21 квітня 2017 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Ходаківського М.П.,
за участі секретаря судового засідання - Бігдан А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у м. Дніпрі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Відповідно до постанови серії ЕАА № 071336 від 13 березня 2017 року інспектора лейтенанта поліції 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції у м. Дніпрі ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, 13 березня 2017 року о 15 годині 59 хвилин ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat», АЕ 2364 ІА, на перехресті вулиці Макарова та вулиці Уральської не виконав вимогу знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п. 33.2.2 Правил дорожнього руху України.
Цією постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень.
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 17 березня 2017 року надійшов вищенаведений позов, в якому ОСОБА_1 просить визнати протиправною постанову серії ЕАА № 071336 від 13 березня 2017 року, винесену інспектором лейтенантом поліції 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції у м. Дніпрі ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за частиною 1 статті 122 КУпАП у розмірі 255 гривень.
В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1, що винесена постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Так, в позові ОСОБА_1 посилається на те, що керуючи автомобілем він виконав вимоги знаку 2.2 Правил дорожнього руху України «Проїзд без зупинки заборонено». Вказується, що в якості підтвердження вини позивача у порушенні Правил, інспектором поліції приводився відеозапис зроблений за допомогою відеореєстратора, однак на цьому записі неможливо перевірити вчинення інкримінованого правопорушення. Отже, за твердженням ОСОБА_1 даний відеозапис не є належним, допустимим доказом у справі. Звертається увага на порушення права на захист при складання постанови, та невірне зазначення фактичного місця проживання у постанові.
На поданий позов інспектором, що виносив оскаржувану постанову подані заперечення, в яких останній просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав його необґрунтованості.
До канцелярії суду ОСОБА_1 подав заяву про розгляд позову за його відсутності.
Інспектор 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції у м. Дніпрі ОСОБА_2 також подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, вивчивши доводи адміністративного позову, співставивши їх з матеріалами адміністративної справи та вимогами закону, приходить до висновку про необхідність його задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно ст. 288 КУпАП постанову органу (посадової особи) у справах про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено, зокрема, в районний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, визначеними КУпАП.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Шляхом дослідження матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень виключно на підставі одного відеозапису прийняв рішення про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за результатами чого виніс відповідну постанову про накладення на водія стягнення у виді 255 гривень штрафу.
Однак в ході дослідження наданого інспектором відеозапису фіксування правопорушення судом встановлено, що з цього запису неможливо належним чином встановити та констатувати факт невиконання ОСОБА_3 вимог знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» Правил дорожнього руху України, оскільки він носить сумнівний характер.
Будь-яких інших фактичних даних, які б могли слугувати доказом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, в матеріалах справи не міститься.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підставі наведеного випливає висновок про неналежне виконання обов'язку суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення.
Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, вимоги статті 62 Конституції України, суд приходить до висновку до висновку про необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.
Керуючись ст. ст. 8-11, 17, 18, 71, 86, 159-167, 171-2 КАС України, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії інспектора лейтенанта поліції 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції у м. Дніпрі ОСОБА_2 відносно винесення постанови ОСОБА_4 ЕАА № 071336 від 13 березня 2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за частиною 1 статті 122 КУпАП у розмірі 255 гривень, неправомірними.
ОСОБА_4 ЕАА № 071336 від 13 березня 2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за частиною 1 статті 122 КУпАП, у розмірі 255 гривень скасувати.
Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя М.П. Ходаківський