Справа № 199/8865/16-ц
(2/199/670/17)
Іменем України
18.04.2017 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Руденко В.В.,
при секретарі Куземі О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя. У підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що15квітня 1995 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, від якого сторони мають двох дітей: доньку ОСОБА_3, 16серпня ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб було розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2016 року. В період шлюбу за спільні кошти, сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1. Позивачу на його звернення про поділити спільне майно за нотаріальним договором, відповідачем було відмовлено, у зв'язку із чим він звернувся з позовом до суду про поділ спільної сумісної власності. Позивач в своєму позові наполягає на поділ майна в рівних частинах, та просить визнати за ним право власності на 1/2 частину в квартирі АДРЕСА_1, також стягнути з відповідача судові витрати.
У судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позові.
Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, не заперечувала той факт, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, просила визнати за нею право власності на 2/3 частини спірної квартири, оскільки на її утриманні залишилось двоє дітей. Крім того, посилалась на той факт, що у позивача у власності є житло, де він на теперішній час проживає, яке також належить їй та старшій доньці, тому вважала проведення поділу недоцільним в інтересах дітей.
Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 квітня 1995 року сторони уклали шлюб, який було розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2016 року. Відповідно до договору купівлі продажу від 26.03.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за відповідачем. Належність спірної квартири до спільної сумісної власності подружжя визнається сторонами, тому не підлягає доказуванню відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України
Відповідно до ст. 60 СК України придбане під час подружнього життя за спільні кошти вищевказане рухоме та нерухоме майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з вимогами ст. 60 ч. 1 СК України та ст.368 ч.3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу,належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ст. 70 СК України розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя у разі його поділу визнаються рівними.
Статтею 71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Тому суд вважає за можливе поділити спільне майно сторін, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Суд не приймає до уваги заперечення проти позову відповідача з наступних підстав. Згідно ч.2,3 ст 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Проте, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України підстав для відступу від рівності часток, передбачених законом. Крім того, наявність у відповідача на праві спільної часткової власності іншої квартири не перешкоджає реалізації його права на поділ спільного майна подружжя.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК Українисуд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з судового збору, в розмірі 745,15 грн.
Керуючись ст.ст. 60,69-71 СК України, ст. ст. 5, 10, 11, 15,212-218 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя,- задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2.
Поділити спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 67,9 кв.м., житловою площею 40,3 кв.м.
Залишити у власності ОСОБА_2 ? частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 67,9 кв.м., житловою площею 40,3 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 745,15 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя