14 січня 2011 р.Справа № 2-а-2483/09/1416
Категорія:10.2.4Головуючий в 1 інстанції: Тихонова Н.С.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
при секретарі - Ханділян Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2009 року за адміністративними позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених сум, -
У лютому 2009 року зазначені позивачі звернулись до суду з позовними заявами, в яких просили визнати дії відповідача в частині відмови нарахування та виплати доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", неправомірними та стягнути невиплачені суми, поновивши строк звернення до суду.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2009 року позовні заяви були об'єднані в єдине провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позови обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки при вирішенні справи суд допустив суттєві порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції при відкритті проваджень у справі однією ухвалою призначив справу до судового розгляду не провівши попереднє судове засідання. При цьому судом не наведено мотиви такого рішення.
З огляду на це та відповідно до ст.ст. 107, 110, 111, 121 КАС України, вирішення питання судом першої інстанції про відкриття провадження та закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду однією ухвалою є помилковим.
Крім того, відповідно до вимог п.4 ч.4, ч.5 ст. 160 КАС України - окремим документом викладаються ухвали з питань об'єднання та роз'єднання справ. Відповідно до вимог ст. 116 КАС України суд може своєю ухвалою об'єднати для спільного розгляду і вирішення кілька адміністративних справ за однорідними позовними заявами одного й того ж позивача до того ж відповідача чи до різних відповідачів або за позовними заявами різних позивачів до одного й того самого відповідача, а також роз'єднати одну чи декілька поєднані в одне провадження позовні вимоги у самостійні провадження, якщо їхній спільний розгляд ускладнює чи сповільнює вирішення справи.
Зі змісту наведеної норми процесуального права колегія суддів робить висновок про те, що питання об'єднання та роз'єднання справ повинне вирішуватись складом суду, а не суддею одноособово.
В порушення вищенаведених норм процесуального Закону, суддя одноособово вирішив питання пов'язане з об'єднанням в одне провадження не адміністративних справ, а позовних заяв, не в ході судового засідання, без виходу до нарадчої кімнати. З матеріалів справи неможливо зробити висновок, чи ставилося на обговорення учасників процесу питання про об'єднання справ та яка була думка всіх позивачів з цього питання. В матеріалах справи відсутні протокол або журнал судового засідання, носій інформації, на якому повинен міститься звуковий запис судового процесу. З незрозумілих причин, суд першої інстанції почав розгляд всіх позовів одночасно.
В даному випадку, об'єднавши в одне провадження 24 позовні заяви, суд першої інстанції ускладнив вирішення справи по суті, оскільки у кожного з позивачів є окремі, індивідуальні обставини, які повинні доводитися належними доказами, які мають індивідуальний характер та зміст, дослідження та вирішення яких потребує об'єктивного та повного розгляду.
Як вбачається зі змісту адміністративних позовів, в деяких з них обрані різні способи захисту порушених прав.
Відповідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції в порушення процесуальних норм об'єднав в одне провадження позовні вимоги, що стосуються окремих фізичних осіб, та розглянув справу, в якій позивачами є різні особи і позовні вимоги яких стосуються виключно кожного з позивачів.
Крім того колегія суддів звертає увагу на наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено основними конституційними засадами судочинства - гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
Згідно приписів ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Одночасно із технічним записом судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому відображається хід судового розгляду справи.
Частиною 7 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим кодексом.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Зазначена обставина підтверджується відсутністю журналу судового засідання.
Враховуючи, що суд першої інстанції не здійснив фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим кодексом, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо розгляду справи судом першої інстанції.
Відповідно до положень п. 1 та п. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. При цьому законним визнається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції порушив основні конституційні засади судочинства та норми процесуального права, передбачені ст. 41 КАС України, а тому постанова суду не є законною.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені численні порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення унеможливлюють прийняття по справі судового рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно з п.п. 1, 4 ст. 202 КАС України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин колегія суддів вбачає неможливим розгляд справи № 2-а-2483/09/1416 в ході апеляційного провадження.
Відповідно п.6 ч.1 ст.198 КАС України (редакція вказаної статті Законом №2453-VІ від 07.07.2010 року не змінена) за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, усунення яких неможливе судом апеляційної інстанції, тому апеляційна скарга задовольняється частково, а постанова суду першої інстанції скасовується з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Також колегія суддів зазначає, що при новому судовому розгляді справи, суду першої інстанції необхідно вирішити питання про роз'єднання позовних вимог в окремі провадження.
Керуючись ст.ст. 195, 197; 198; 202; 205; 206; 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2009 року у справі № 2-а-2483/09/1416 - скасувати.
Адміністративну справу за адміністративними позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених сум направити на новий розгляд до Ленінського районного суду м. Миколаєва зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян