01 грудня 2010 р.Справа № 22-а-5860/08
Категорія:Головуючий в 1 інстанції:
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів: Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,
при секретарі Руденко І.Ю.,
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області на постанову господарського суду Херсонської області від 28 лютого 2008 року по справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Вендельн Україна»до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
У січні 2008 року ДП «Вендельн Україна»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000362302/0 та № 0000372302/0 від 19 грудня 2007 року.
В обґрунтування позову зазначалося, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями ДП «Вендельн Україна»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року на 110594 грн. 93 коп. та січень 2007 року на 79379 грн. 44 коп.. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки № 258/23/23702294 від 19 грудня 2007 року, в якому необґрунтовано зазначено про порушення позивачем п. п. 7.7.1 та п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариство віднесло до складу податкового кредиту суми податку, не маючи на те правових підстав.
Постановою господарського суду Херсонської області від 28 лютого 2008 року позовні вимоги ДП «Вендельн Україна»задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області № 0000372302/0 та № 0000362302/0 від 19 грудня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ДП «Вендельн Україна» у розмірі 79379 грн. 44 коп. та 110594 грн. 93 коп. відповідно.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги, що між ПП «Агро-Партнер СП»та ЗАТ «Артмаркет и Ко»фактично не підтверджено наявність взаємовідносин по купівлі-продажу товару, що в свою чергу ставить під сумнів взаємовідносини по поставці товару між ДП «Вендельн Україна»та ПП «Агро-Партнер СП». Також, судом не вірно визначено поняття податкового кредиту та значення факту сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України, як основної підстави для формування податкового кредиту, що виключає нарахування суми бюджетного відшкодування. Зазначене, на думку апелянта, свідчить про обґрунтованість дій податкового органу по зменшенню позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представників позивача, які вважали за необхідне залишити постановлене судове рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом встановлено, що дочірнє підприємство «Вендельн Україна», будучи суб'єктом господарювання, зареєстрованим у встановленому законом порядку, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника податку на додану вартість № 30737146 від 02 серпня 2006 року.
За результатами господарської діяльності у грудні 2006 року та січні 2007 року позивач задекларував суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за названі місяці, що відобразив в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди за встановленою чинним законодавством формою, які своєчасно направив до податкового органу.
З метою оцінки правильності відображення суми податку на додану вартість, заявленої позивачем до відшкодування в деклараціях, податковим органом проведено невиїзну позапланову документальну перевірку, про що складено акт за № 258/23/23702294 від 19 грудня 2007 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем п. 1.3 та п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4 та п. п. 7.7.2 і 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, на суму 189974 грн. 37 коп., в тому числі за грудень 2006 року -на 110594 грн. 93 коп. та за січень 2007 року - на 79369 грн. 44 коп..
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000362302/0 та № 0000372302/0 від 19 грудня 2007 року, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 110594 грн. 93 коп. та 79379 грн. 44 коп. відповідно.
Як вбачається з акта перевірки, податковий кредит з ПДВ за грудень 2006 року та січень 2007 року серед інших господарських операцій позивач формував за господарськими операціями з придбання соняшника у ПП «Агро-Партнер СП», яке, в свою чергу, придбало соняшник у ЗАТ «Артмаркет и Ко».
Причиною зменшення підприємству бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 189974 грн. 37 коп. стали претензії ДПІ у Білозерському районі Херсонської області до учасника другої (по відношенню до ДП «Вендельн Україна») ланки ланцюга господарських відносин закритого акціонерного товариства «Артмаркет и Ко», встановлені перевіркою Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції, а саме ЗАТ «Артмаркет и Ко»ліквідовано за рішенням господарського суду Луганської області від 22 квітня 2003 року.
Задовольняючи позовні вимоги ДП «Вендельн Україна»по скасуванню оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 189974 грн. 37 коп., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невиконання контрагентом зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Так, фактичне придбання позивачем продукції за укладеними договорами купівлі-продажу підтверджується первинними бухгалтерськими документами, дослідженими судом першої інстанції, копії яких містяться в матеріалах справи.
Факти реального придбання ДП «Вендельн Україна»товарів за вказаними вище господарськими операціями та подальшого використання цих товарів у господарській діяльності позивача, отримання останнім від ПП «Агро-Партнер СП»податкових накладних з ПДВ і оплати підприємством «Вендельн Україна»на користь контрагента вартості набутого товару, складовою якої є ПДВ, доведені ДП «Вендельн Україна», підтверджені під час перевірки та не оспорюються податковим органом. Будь-які докази, що підтверджують обізнаність позивача про можливість порушення податкового законодавства ПП «Агро-Партнер СП»або ЗАТ «Артмаркет и Ко»ДПІ у м. Херсоні не надано.
Підстави щодо включення до бюджетного відшкодування з ПДВ суми в 189974 грн. 37 коп. доведені позивачем належними податковими накладними, доказами надмірної сплати ПДВ у ціні придбання (копії податкових накладних, дані про вчинені платежі, реєстр платіжних документів).
При цьому у податкового органу відсутні претензії безпосередньо до ДП «Вендельн Україна». У контролюючого органу існують претензії до ЗАТ «Артмаркет и Ко».
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, всі розрахунки позивача підтвердженні податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).
При цьому матеріалами справи встановлено, що податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платників податку на додану вартість.
Відповідно до п. 6.2 зазначеного Наказу податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Із врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо додержання позивачем встановленого чинним законодавством порядку формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 28 лютого 2008 року -без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено 06 грудня 2010 року.
Головуючий:
Судді: