01 грудня 2010 р.Справа № 2-а-446/09/1424
Категорія:Головуючий в 1 інстанції:
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,
при секретарі Руденко І.Ю.,
розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу начальника Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання протиправними дій, -
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області.
Із врахуванням уточнень позовних вимог позивач просила визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо виплати в неповному обсязі державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги при народженні дитини, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до розмірів, передбачених ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також виплатити недоплачену допомогу за період з жовтня 2007 року до дня розгляду справи. Одночасно позивач просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру сплаченої одноразової грошової допомоги при народженні дитини відповідно до розмірів, що були передбачені ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»на момент народження дитини, а також сплачувати в подальшому допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на певний період. Крім того, ОСОБА_1 просила поновити строк звернення до суду.
В обґрунтування позову зазначалося, що позивач на підставі ст. ст. 12 та 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а також допомоги при народженні дитини у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Однак відповідачем вказані виплати проведено в значно меншому розмірі.
Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів. Визнано незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області щодо нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та забезпечити її доплату з жовтня 2007 року по квітень 2009 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, начальник УПСЗН Южноукраїнської міської ради Миколаївської області в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено на 2007 рік дію статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, на яке посилається суд першої інстанції, зупинення дії ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»визнано таким, що не відповідає Конституції України, однак додаткове фінансування на проведення виплати вказаної допомоги з Державного бюджету України не надходило. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народила 07 серпня 2007 року дочку ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-ФП № 062230 від 14 серпня 2007 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області.
З серпня 2007 року позивач перебуває на обліку в УПСЗН Южноукраїнської міської ради Миколаївської області та відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» отримує щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з жовтня 2007 року по квітень 2009 року у розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(в редакції до 28 грудня 2007 року).
Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Матеріалами справи встановлено, що за захистом порушеного відповідачем права на отримання допомоги за 2007 -2008 роки ОСОБА_1 звернулась лише 04 березня 2009 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_1 до суду із позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 названого Кодексу (у вказаній вище редакції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, в запереченнях на позовну заяву представник відповідача посилався на необхідність у відмові в задоволенні позову за 2007 рік у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду (а. с. 14).
Колегія суддів враховує, що право ОСОБА_1 на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(в редакції до 28 грудня 2007 року), виникло у позивача у 2007 році на підставі рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007. Вказане рішення Конституційного Суду України було у встановленому порядку опубліковано у липні 2007 року, а тому позивач повинна була дізнатися про порушення свого права після початку отримання допомоги у жовтні 2007 року.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо необхідності відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 по перерахунку та виплаті названої допомоги за період з жовтня 2007 року по 03 березня 2008 року у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Разом з цим, на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції Законом України «Про судоустрій і статус суддів»від 07 липня 2010 року частину 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України викладено в новій редакції, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно ч. 2 ст. 5 названого Кодексу провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
На підставі наведених вище положень процесуального закону, чинних на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, із врахуванням викладеного вище висновку щодо безпідставного поновлення судом першої інстанції позивачу строку для звернення з позовом до суду, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 за період з жовтня 2007 року по 03 березня 2008 року із залишенням без розгляду вимог позивача по проведенню перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вказаний період.
Крім того, не ґрунтується на чинному законодавстві і висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача по проведенню перерахунку та виплати вказаної допомоги і за період з 04 березня 2008 року по квітень 2009 року.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають дитину до трьох років, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
На підставі ст. 15 названого Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Проте, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2008 року, частину першу ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»викладено в новій редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
ОСОБА_3 України не скасований, Конституційним Судом України в частині викладення в новій редакції частини першої ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»неконституційним не визнаний, а тому є чинним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі наведених вище положень чинного законодавства України Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області обґрунтовано проводило з 01 січня 2008 року виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(в редакції від 28 грудня 2007 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 за період з 04 березня 2008 року по квітень 2009 року із винесенням в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 203, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу начальника Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області задовольнити частково.
Постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 квітня 2009 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 по визнанню незаконними дій Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області щодо нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язанню відповідача здійснити перерахунок розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та забезпечити її доплату за період з жовтня 2007 року по 03 березня 2008 року залишити без розгляду.
В іншій частині заявленого позову прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: