22 грудня 2010 р.Справа № 2-а-2113/08/1570
Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Аблов Є.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Крусян А.В.,
суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,
при секретарі Тимошенко В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-оіл»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-оіл»до Березовської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про визнання недійсними акту та податкового повідомлення-рішення, -
21.11.2007р. товариство з обмеженою відповідальністю «Ексім-оіл»(надалі -ТОВ «Ексім-оіл»звернулося до суду з позовом до Березовської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області, в якому просило визнати недійсними акт відповідача № 448/23-01/33490512 від 22.06.2007р. та податкове повідомлення-рішення № 0000822301/0 від 03.07.2007р.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2010р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та постановите нове про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 11.06.2007р. № 34 співпрацівниками Березовської МДПІ, відповідно до наказу Березовської МДПІ «Про проведення позапланової перевірки ТОВ «Ексім-Оіл»проведена невиїзна позапланова документальна перевірка щодо взаємовідносин ТОВ «Ексім-Оіл»з ПП «Антарес-Плюс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.10.2005р. по 31.05.2007р., за наслідками якої 22.06.2007р. складний акт № 448/23-01/33490512 /арк.5-14/.
На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000822301/0 від 03.07.2007р., яким ТОВ «Ексім-Оіл»за порушення пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 961227,9 грн., у тому числі: за основним платежем -640818,6 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -320409,3 грн./арк.15/.
Перевіркою встановлено, що в порушення ппп.7.4.5 п .7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Ексім-Оіл»до податкового кредиту декларації з ПДВ за травень, червень, липень 2006 року віднесено до суми ПДВ 640818,52 грн. по податковим накладним, які складені ПП «Антарес-Плюс», що є платником податку на додану вартість.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного.
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2008р. у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів за ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України, встановлено, що ПП «Антарес-Плюс»було створено без мети здійснення підприємницької діяльності, всупереч вимогам чинного законодавства, з метою конвертації безготівкових грошових коштів в грошові кошти шляхом використання банківських грошових коштів без сплати податків у бюджет держави/арк.187-275/.
Згідно зазначеного вироку податкові накладні, які виписані ПП «Антарес-Плюс»позивачу, підписані особою, яка не займалася фінансово-господарською діяльністю підприємства. Виписувались зазначені податкові накладні з використанням підробленої печатки. Фіктивні угоди, укладені ПП «Антарес Плюс», суперечать вимогам Цивільного кодексу України, є недійсними і тягнуть за собою наслідки, передбачені законом. Вони не можуть надавати ті права, які Законом України «Про податок на додану вартість»визначені для добросовісних суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування були тільки дані податкової декларації за звітний період. Зазначений закон не передбачав надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставив отримання бюджетного відшкодування платником податків у залежність від податкового обліку (стану) інших осіб та фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування від'ємного значення суми стосується тільки окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків із бюджетом третіх осіб.
Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підставі включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містіться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Наданими суду документами, а саме: копіями банківських виписок та наданими актами звірок не підтверджуються реальний характер проведених робіт по поставці товару. Укладення договору поставки не створює правового підґрунтя для покриття ним власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення зазначених обставин дає підставі для відмови у відшкодуванні ПДВ.
Крім цього, в матеріалах справи наявна копія обвинувального висновку у кримінальній справі № 20120090007 за звинуваченням директора ТОВ «Ексім-Оіл»ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 366 КК України /арк.111-125/. Зі змісту обвинувального висновку вбачається, що ОСОБА_2 з корисною метою, спрямованою на умисне ухилення від сплати податку на додану вартість, уклав завідомо підробний договір № 26-04/06 з фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності ПП «Антарес Плюс». В подальшому ОСОБА_2 підписував акти прийому-передачі, податкові накладні, акти звірок, достовірно знаючи, що нефтепродукти контрагентом реально поставлені не були, перераховував на банківські рахунки ПП «Антарес Плюс»грошові кошти задля їх отримання готівкою/арк.111-125/.
Тому наявність у покупця -ТОВ «Ексім-Оіл» належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих ПП «Антарес Плюс»податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає в порядку ст. 200 КАС України залишенню без змін.
Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-оіл»залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року -без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Головуючий:
Судді :