01 грудня 2010 р.Справа № 2-а-68/10/1522
Категорія:2.33Головуючий в 1 інстанції: Нікітіна С.Й.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -Осіпова Ю.В.,
суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,
при секретарі Чебан Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного Управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
05 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Головного Управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації та, з урахуванням наданої до суду письмової уточненої позовної заяви, просила суд визнати дії ГУ праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації щодо вилучення у неї автомобіля марки «БМВ-318», 1998 року виготовлення, кузов №WBACE31040EU54668, об'єм двигуна 1796 см куб., який належав її дідусеві ОСОБА_2 протиправними; зобов'язати ГУ праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації зняти з обліку цей автомобіль «БМВ-318», який належав її дідусеві та надати їй, ОСОБА_1, дозвіл для проведення Державтоінспекцією перереєстрації вищезазначеного автомобіля.
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 21 квітня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано дії Головного Управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації щодо вилучення автомобіля «БМВ-318»(кузов №WBACE31040EU54668, об'єм двигуна 1796 см куб., 1998 року виготовлення) у ОСОБА_1, який належав ОСОБА_2 - протиправними. Зобов'язано ГУ праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації зняти з обліку автомобіль «БМВ-318»(кузов №WBACE31040EU54668, об'єм двигуна 1796 см куб., 1998 року виготовлення), який належав ОСОБА_2 та надати дозвіл ОСОБА_1 для проведення Державтоінспекцією його перереєстрації.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, Головне Управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації 17 травня 2010 року подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2010 року, прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, виступ позивачки, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
12 березня 2006 року громадянином ОСОБА_3 ОСОБА_4 було оформлено «дарчу», згідно якої, останній подарував Головному Управлінню праці та соціальної політики Одеської облдержадміністрації автомобіль марки «БМВ-318» (кузов №WBACE31040EU54668, об'єм двигуна 1796 см куб., 1998 року виготовлення) для подальшої передачі його в якості «гуманітарної допомоги»інваліду війни 2 групи громадянину ОСОБА_2.
20 квітня 2006 року Протоколом засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України №26/ГД-2707К, автомобіль «БМВ-318»(кузов №WBACE31040EU54668, об'єм двигуна 1796 см куб., 1998 року виготовлення) було визнано «гуманітарною допомогою»та через ГУ праці та соціальної політики Одеської облдержадміністрації закріплено за інвалідом війни 2-ї групи ОСОБА_2.
15 травня 2006 року наказом Головного Управління праці та соціальної політики Одеської облдержадміністрації №62 вищевказаний автомобіль було безкоштовно видано в якості «гуманітарної допомоги»інваліду війни 2 групи ОСОБА_2, але без права його продажу, дарування і передачі іншій особі.
09 квітня 2008 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ЖД №140059, виданим 1-м Відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси 19.04.2008 р. (актовий запис №3239 від 10.04.2008р.) Позивачка ж ОСОБА_1 є рідною онукою померлого інваліда ОСОБА_2, вона постійно проживала разом з дідусем, вела з ним сумісне господарство, а отриманий дідусем спірний автомобіль знаходився на її особистому утриманні, а також їй було надано право керування цим автомобілем.
21 серпня 2008 року до позивачки надійшов лист ГУ праці та соціальної політики Одеської облдержадміністрації, в якому повідомлялось про негайне вилучення та повернення вищевказаного автомобіля після смерті інваліда.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимови ОСОБА_1 обґрунтовані і засновані на законі, а дії відповідача -є протиправними.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, судовою колегією встановлено, що інвалід війни 2 групи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до висновку обласної МСЕК від 21.12.2005 р. та раніше діючого «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року №999, перебував на обліку інвалідів для забезпечення автомобілем на пільгових умовах з оплатою 7 % вартості автомобіля.
Пунктом 41 вищевказаного Порядку було передбачено, що автомобілі, отримані органами соціального захисту населення як гуманітарна допомогу видаються інвалідам безоплатно згідно з чергою, а автомобілі, отримані для конкретної фізичної особи, що перебуває на обліку для забезпечення автомобілем, видається такій особі незалежно від черги.
Статтею 1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" чітко передбачено, що гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб.
Дослідивши всі матеріали справи, судова колегія встановила, що на адресу Головного Управління праці та соціальної політики Одеської облдержадміністрації згідно дарчого листа (свідоцтва про дарування) гр-на ОСОБА_3 ОСОБА_4 від 12 березня 2006 року, надійшов автомобіль «БМВ-318»(кузов №WBACE31040EU54668, об'єм двигуна 1796 см куб., 1998 року виготовлення), придбаний ОСОБА_4 за 3 000 євро у гр-ки ОСОБА_5, для подальшого забезпечення зазначеним автомобілем інваліда війни 2 групи ОСОБА_2
Тобто, із вказаного вище вбачається, що гр-н ОСОБА_3 ОСОБА_4 подарував спірний автомобіль «БМВ-318»не інваліду війни 2 групи ОСОБА_2, а безпосередньо саме Головному Управлінню праці та соціальної політики Одеської облдержадміністрації, яке, в свою чергу, до цього часу і є фактичним власником даного автомобіля, оскільки без відповідного письмового дозволу відповідача органи ДАІ не мають права знімати з обліку та проводити будь-яку перереєстрацію цього автомобіля.
Як слідує з протоколу засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 20 квітня 2006 року №26/ГД-2707/К, вказаний вище автомобіль був визнаний «гуманітарною допомогою».
Далі, на підставі наказу ГУ праці та соціальної політики Одеської облдержадміністрації №62 від 15.05.2006р., інвалід ОСОБА_2 був забезпечений вказаним автомобілем, але без права його продажу, дарування, а також без права його передачі іншій особі.
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу РСА №881041, автомобіль НОМЕР_1 (кузов №WBACE31040EU54668, об'єм двигуна 1796 см куб., 1998 року) до цього часу зареєстрований за померлим ще 9.04.2008р. інвалідом ОСОБА_2, із забороною його відчуження та без права продажу, але з правом керування позивачкою ОСОБА_1, яке, в свою чергу, не дає їй права на свій розсуд розпоряджатися цим автомобілем.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про гуманітарну допомогу", за порушення законодавства про гуманітарну допомогу настає юридична відповідальність, зокрема, за використання гуманітарної допомоги не за цільовим призначенням; з метою отримання прибутку. Товари (предмети) гуманітарної допомоги, які продаються за грошові кошти або передаються за інші види компенсації, та (або) виручка, отримана за такий продаж, вилучаються або конфіскуються у встановленому законом порядку.
Також, відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення інвалідів автомобілями" №1760 від 15.12.2009 р., Закон України „Про гуманітарну допомогу" було доповнено ст.11-1 наступного змісту: „Після смерті інваліда або дитини -інваліда, автомобіль, визнаний «гуманітарною допомогою», яким інвалід був забезпечений через органи праці та соціального захисту населення і користувався ним менше 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків та зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення цього автомобіля. Якщо ж інвалід або дитина - інвалід користувався таким автомобілем більше 10 років, за бажанням членів його сім'ї автомобіль може бути переданий у їх власність безкоштовно.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному конкретному випадку, інвалід війни 2-ї групи ОСОБА_2 реально користувався спірним автомобілем лише тільки близько 2-х років.
До того ж, судова колегія вважає за необхідне, в даному випадку, зазначити, що відповідно до вимог п.41 «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», затв. Постановою КМУ №999 від 19.07.2006р., після смерті інваліда автомобіль, отриманий ним як гуманітарна допомога, крім випадків, зазначених в абз.1-5 п.16 цього Порядку, повертається (вилучається) ГУ праці та соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Що ж стосується позиції позивачки про те, що на спірний автомобіль «БМВ-318»виданий її дідусю - інваліду ОСОБА_2 15.05.2006р. повинний розповсюджуватися раніше діючий «Порядок забезпечення інвалідів автомобілями», затверджений Постановою КМУ №999 від 8.09.1997р. (а не «Порядок забезпечення інвалідів автомобілями», затв. Постановою КМУ №999 від 19.07.2006р.), п.37 якого дозволялося після смерті інваліда залишення наданого йому автомобіля членам його сім'ї, то судова колегія з зазначених вище підстав вважає її необґрунтованою та не заснованою на законі.
Окрім того, як вбачається зі змісту листа-роз'яснення заступника Міністра юстиції України №21-2б-3009 від 30.08.2006р., норми «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», затвердженого Постановою КМУ №999 від 19.07.2006р., поширюються в тому числі і на інвалідів, які були забезпечені автомобілями до набрання чинності цією Постановою і ГУ соціального захисту мають право вилучати ці автомобілі відповідно до п.п.16,41 цього Порядку після смерті таких інвалідів.
Враховуючи вищезазначене, а також і те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія, керуючись п.4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні усіх її позовних вимог.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Головного Управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації -задовольнити, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2010 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити у повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Осіпов Ю.В.
Судді: Золотніков О.С.
ОСОБА_6