07 грудня 2010 р.Справа № 2-а-234/09/1506
Категорія:2.19.6Головуючий в 1 інстанції: Крачкова С.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -Милосердного М.М.,
суддів -Алєксєєва В.О. та Ступакової І.Г.,
при секретарі -Гупаловій Н.П.,
за участю: особи, які беруть участь у справі у судове засідання не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 28 травня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області про визнанні відмови щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни протиправною та зобов'язання її нарахування,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відновлення пропущеного строку для звернення до суду та визнання відмови управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) у Біляївському районі Одеської області щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги протиправною та зобов'язання відповідача здійснити нарахувати і виплатити на його користь недоплачену як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії за 2006 - 2008 роки в сумі 4471,20 гривні.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що належить до категорії громадян, які згідно Закону України "Про соціальних захист дітей війни" мають право на підвищення розміру пенсії, однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку за вказаний період.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 28 травня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Судом визнано відмову УПФУ у Біляївському районі Одеської області щодо виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов'язано УПФУ у Біляївському районі Одеської області провести перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період часу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, УПФУ у Біляївському районі Одеської області подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови суду від 28 травня 2009 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПФУ у Біляївському районі Одеської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач є пенсіонером та має статус: "дитина війни", що підтверджується відповідним посвідченням.
Протягом 2006 -2008 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальних захист дітей війни".
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що невиплата позивачу у періоди: з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальних захист дітей війни" є протиправною.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, Рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-пр/2008 виходячи з наведеного.
Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" - виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивача за 2006 рік не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
На підставі ст. 6 названого Закону дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст. 46 Конституції України, а також ч.2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік, передбачене п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України 22 травня 2008 року №10-пр/2008.
Таким чином, у періоди: з 09 липня по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року позивач мав право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
Крім того, за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якого - мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також, є безпідставними посилання апелянта на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області -залишити без задоволення, а постанову Біляївського районного суду Одеської області від 28 травня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому КАС України.
Головуючий:
Судді: