73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
27 квітня 2017 року Справа № 923/189/17
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНФІЛЬТР"
до Державної установи "Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім.Академіка С.Т.Артющика" Білозерський район
про зобов'язання внести зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди
представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНФІЛЬТР" (позивач) звернулося до суду з позовом до Державної установи "Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім.Академіка С.Т.Артющика" (відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача внести зміни до договору, що було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфільтр" шляхом підписання додаткової угоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на положення ст.ст. 180, 188 ГК, ст.ст. 631, 654 ЦК України.
Позивач не направив свого представника у судове засідання, не надав витребувані судом документи, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідно до ст. 64, 77 ГПК України, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідач не направив свого представника у судове засідання, надіслав відзив, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки строк дії договору вже скінчився.
Розглянувши матеріали справи, суд -
Між сторонами 05.06.2015 р. було укладено договір (далі Договір), за умовами якого (п.1.1.) позивач передає, а відповідач приймає на тимчасове утримання осетрові види риб з правом їх використання у рибоводних цілях з метою штучного відтворення осетрові види риб з послідуючим вселення молоді власнику.
Відповідно до п. 2.1. Договору, майно передається на утримання виконавцю на підставі акту приймання - передачі об'єкту на утримання, в якому визначається перелік осетрових видів риб їх вартість, кількість особин самців, кількість особин самок, вагу кожної особини, фізіологічний стан кожної особини, номер чіпу самок та номер ставку де буде утримуватися риба на зберіганні.
Пунктом 1.9 договору встановлено строк утримання (риби) з моменту передачі об'єкта утримання та до закінчення інкубаційної кампанії сезону 2016 року.
Відповідно до п. 8.2. Договору, строк цього договору починає свій перебіг з моменту передачі об'єкту утримання та закінчується 31 грудня 2016 р.
В матеріалах справи акт приймання-передачі відсутній, однак з тексту претензії відповідача вбачається, що об'єкт утримання передано на тимчасове зберігання останньому відповідно до акту приймання-передачі від 02.10.2015 р.
Аналіз умов укладеного договору вказує, що між його сторонами за своєю юридичною природою укладено договір зберігання. Зокрема, за статтею 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності, а у відповідності до статті 944 того ж Кодексу зберігач не має права без згоди поклажедавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Відповідно до ст. 948 ЦК України, поклажедавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Листами № 103 від 22.04.2016 р., № 124 від 04.10.2016 р., № 141 від 15.11.2016 р. позивач звертався до Дніпровського осетрового заводу та Державного рибного агентства України з пропозицією укласти додаткову угоду про продовження дії договору та уточнення порядку використання відповідачем належної ТОВ "Донфільтр" риби для цілей відтворення, а також встановлення порядку компенсації витрат відповідача на утримання риби.
Ухвалами суду від 17.03.2017 р., 04.04.2017 р. та 18.04.2017 р. суд витребував докази надіслання відповідачу додаткової угоди, однак ухвали суду позивачем виконані не були.
Про те, що проект додаткової угоди направлявся, вбачається лише з вищевказаних листів позивача.
З матеріалів справи також вбачається, що листом № 06 від 11.01.2017 р. відповідач повідомив ТОВ "Донфільтр" про неможливість продовження договірних відносин та запропонував звільнити виробничі потужності заводу при настанні сприятливих умов для транспортування риби.
Також, матеріали справи містять претензію № 40 від 08.02.2017 р., яка була надіслана відповідачем ТОВ "Донфільтр", з вимогою забрати об'єкт утримання, переданий на зберігання Державній установі "Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім.Академіка С.Т.Артющика".
Суд зазначає, що порядок зміни умов договору регулюється нормами ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, зокрема, згідно з частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах, а відповідно до частини 4 цієї статті зміна договору в зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, якщо розірвання договору протирічить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, що значно перевищить витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Однак, доказів істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору, позивачем не надано.
Крім того, суд вважає обґрунтованим довод відповідача про те, що строк спірного договору закінчився на момент подання позову про внесення змін до нього.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Строк договору є його істотною умовою.
Згідно пункту 8.2. Договору, строк цього договору починає свій перебіг з моменту передачі об'єкту утримання та закінчується 31 грудня 2016 р.
Судом встановлено, що на момент подання позивачем позовної заяви про внесення змін, строк дії Договору закінчився, пролонгації договір не підлягає, умови договору в частині строку його дії недійсними в установленому порядку не визнавались.
Тобто, чинним законодавством не передбачено право внесення змін в договір, строк дії якого вже закінчився.
Аналогічна позиція викладена в постанові ВГСУ № 2-14/5391-2006 від 28.09.2006 р.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі при відмові в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В задоволенні позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 27.04.2017
Суддя В.П.Ярошенко