33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
24 квітня 2017 р. Справа № 918/338/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Sofi Company"
про стягнення 46 981 доларів США 17 центів, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України - 1 180 166 грн. 99 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача : ОСОБА_1 (дов. № 368 від 16.01.2017 р.);
Від відповідача : не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Sofi Company" (далі - Відповідач) про стягнення 46 981 доларів США 17 центів, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України - 1 180 166 грн. 99 коп.
Ухвалою господарського суду від 12 травня 2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/338/16. Також судом встановлено, що відповідач по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України. Тому, за таких обставин, для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, суд звернувся до Міністерства юстиції Грузії із судовим дорученням про вручення відповідачу ухвали Господарського суду Рівненської області про порушення провадження у справі, також провадження у справі зупинено до 19 вересня 2016 року для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
23 червня 2016 року від представника Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
До канцелярії суду 08 серпня 2016 року, 19 вересня 2016 року, 24 жовтня 2016 та 24 квітня 2017 року від представника Позивача надійшли заяви про зменшення розміру позовних вимог, в яких останні повідомляє суд що з боку Відповідача здійснювалась часткова оплата товару.
Ухвалами господарського суду від 08 серпня 2016 року, 19 вересня 2016 року та 24 жовтня 2016 року розгляд справи відкладався для належного повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Окрім того, відповідно до листа Міністерства юстиції України від 03 квітня 2017 року № 1286/8975-0-14-16/01 про виконання судового доручення та підтвердження про вручення документів, яке надійшло на адресу Господарського суду Рівненської області 24 квітня 2017 року, судовий документ, в якому зазначалася дата та місце судового засідання у справі № 918/338/16, був вручений 30 січня 2017 року представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Sofi Company" ОСОБА_2 в приміщенні Тбіліського міського суду.
В судове засідання 24 квітня 2017 року з'явився представник Позивача, підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог повністю.
Уповноважений представник Відповідача у судове засідання 24 квітня 2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Окрім того, відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на викладене, оскільки явка представника Відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, Відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.
Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також судового повідомлення про вручення ухвали суду відповідачу, суд не знайшов підстав для відкладення розгляду справи.
Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.
Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання з розгляду даної справи технічними засобами, - фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.
Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі. Відводу судді представником позивача не заявлено.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 24 квітня 2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
26 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Soft Company" укладено Контракт № 8 (далі - Контракт). Згідно з умовами контракту Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" (далі - Продавець) зобов'язується поставити, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Soft Company" (далі - Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до умов Контракту.
Згідно із п. 1.2. Контракту Покупець купує Товар окремими партіями в кількості, по цінам і на умовах вказаних в рахунках-інвойс, які є невід'ємними частинами Контракту. Відповідно до п. 2.2. Контракту ціна товару встановлюється в доларах США. Умови і строки поставки обумовлюються в рахунках-інвойс на кожну партію товару. Датою відвантаження товару вважається дата його відпуску зі складу Продавця, здійсненого на умовах FCA Рівне (Інкотермс 2010) (п.3.1. Контракту).
Право власності переходить від Продавця до Покупця з моменту передачі товару перевізнику і визначається датою складення товарно-транспортної накладної (CMR) (п. 4.6. Контракту). Пунктом 2.4. Контракту сторонами було зазначено, що Покупець зобов'язується оплатити товар на протязі 70 (сімдесяти) календарних днів з моменту отримання товару.
За період з 26 червня 2015 року по 22 квітня 2016 року ТОВ "Нова-Пак" належним чином виконавши взяті на себе зобов'язання, поставило для ТОВ "Sofi Company" товар загальною вартістю 86 310,27 доларів США, що підтверджується рахунками-інвойс, факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними (CMR): рахунок-інвойс № 1 від 07 липня 2015 року на суму 15 333, 16 дол. США та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 14 липня 2015 року; рахунок-інвойс № 2 від 07 вересня 2015 року на суму 23 180, 01 дол. США та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 29 вересня 2015 року; рахунок-інвойс № 3 від 12 жовтня 2015 року на суму 12 440, 78 дол. США та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 21 жовтня 2015 року; рахунок-інвойс № 4 від 24 листопада 2015 року на суму 13 540, 15 дол. США та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 04 грудня 2015 року; рахунок-інвойс № 5 від 25 січня 2016 року на суму 21 816, 17 дол. США та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 28 січня 2016 року.
Станом на 19 квітня 2017 року відповідно до заяви про зменшення позовних вимог Відповідачем здійснено часткову оплату поставлених товарів, заборгованість за поставлений товар становить 19 350,00 доларів США.
Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, судом встановлено, що заборгованість за отримані товари становить 44 356,32 доларів США. (86 310,27 доларів США мінус 41 953,95 доларів США, вартість частково оплаченого товару дорівнює 44 356,32 доларів США). Також, судом встановлено, що 21 квітня 2016 року на адресу Відповідача направлено претензію - вимогу про сплату заборгованості № 195 від 21 квітня 2016 року. Відповіді на претензію Відповідач не надав та суму боргу не сплатив.
Згідно із п. 5.3. Контракту у випадку прострочення Покупцем будь-якого строку, вказаного в Контракті і Додатках (Специфікаціях) до цього Контракту більше, як на 7 днів, Покупець зобов'язаний виплатити штраф у розмірі 0,2 % від суми зобов'язання за кожний день прострочення, але не більше 10 % від суми зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства нараховано 2 472, 18 доларів США штрафних санкцій, які судом перевірено, визнано такі санкції по суті пенею, яка обгрунтовано нарахована, розрахунок пені визнано судом арифметично вірним, відтак вказана сума пені підлягає стягненню у зазначеному вище розмірі.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3 % річних в розмірі 152, 67 доларів США судом встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Судом перевірено курс долара за даними НБУ на день подання заяви про зменшення розміру позовних вимог - 19 квітня 2017 року і встановлено його у розмірі 2684.4959 грн., тому за розрахунком суду розмір основного боргу в еквіваленті на гривню є вірним, суд дійшов висновку про задоволення позову в сумі заявлених вимог - 21 974, 85 доларів США (589 804 грн. 97 коп.).
Суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).
Суд зазначає, що чинне законодавство України, зокрема, ч. 2 ст. 192 ЦК України, передбачає застосування іноземної валюти у випадках і в порядку, встановлених законом, однак не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-62гс11.
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 5.3. Контракту якщо сторони не можуть врегулювати спір шляхом переговорів, будь яка із них має право передати спір на розгляд в Господарський суд Рівненської області. Спір вирішується згідно чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.
Згідно із ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до статті 5 Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах прохання про здійснення правової допомоги та додатки до них складаються мовою запитуючої Договірної Сторони, до них також додаються завірені копії перекладу на мову другої Договірної Сторони або російську мову. Переклад засвідчується офіційним перекладачем або нотаріусом, або посадовою особою запитуючої установи, або дипломатичним представництвом чи консульською установою запитуючої Договірної Сторони.
Згідно із статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтями 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.
З наданих Позивачем суду доказів вбачається, що позивач прийняті на себе зобов'язання з виконання умов договору виконав належним чином, однак Відповідач за отриманий товар розрахунки у повному обсязі не здійснив.
Враховуючи наведене, дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Sofi Company" (Грузія: АДРЕСА_1 код 405101544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Пак" (35361, Рівненська область, Рівненський район, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55, код 32940344) 19 350 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят) доларів США 00 центів - основного боргу, 2 472 (дві тисячі чотириста сімдесят два) доларів США 18 центів - штрафних санкцій, 152 (сто п'ятдесят два) доларів США 67 центів - 3 % річних, що разом еквівалентно 589 804 (п'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот чотири) грн. 97 коп., а також 17 878 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 68 коп. судового збору.
3. Видати наказ.
Повний текст рішення підписано 27 квітня 2017 року.
Суддя Войтюк В.Р.