ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.04.2017Справа №910/2330/17
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-3000»
Простягнення 51 058,72 грн
Суддя Спичак О.М.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Мельник Н.В. - предст. за дов.;
від відповідача: Гайдар С.А. - предст. за дов.
Публічне акціонерне товариство «Євро-Реконструкція» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-3000» про стягнення 46 817,61 грн безпідставно набутого майна.
Ухвалою суду від 16.02.2017 було порушено провадження у справі № 910/2330/17 та призначено її до розгляду на 10.03.2017.
Представник позивача у судовому засіданні 10.03.2017 надав документи на виконання вимог ухвали суду та заяву про збільшення розміру позовних вимог до 51 058,72 грн.
У судовому засіданні 10.03.2017 судом було розглянуто та задоволено клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог від 02.03.2017, у зв'язку з чим нова ціна позову становить 51 058,72 грн.
Представник відповідача у судове засідання 10.03.2017 не з'явився, про причини неявки в суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд відклав розгляд зазначеної справи до 27.03.2017.
27.03.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
У судовому засіданні 27.03.2017 представник відповідача надав усні пояснення по справі.
Представник відповідача у даному судовому засіданні надав письмові пояснення по справі.
У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд відклав розгляд зазначеної справи до 11.04.2017.
06.04.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
07.04.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи, а саме акт про відключення нежитлового приміщення від мереж ГВП.
11.04.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких останній навів свої заперечення щодо правової позиції викладеної відповідачем у відзиві.
У судовому засіданні 11.04.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Крім того, представники сторін подали спільне письмове клопотання про продовження строків вирішення спору на 15 днів, яке судом було розглянуто та задоволено.
У судовому засіданні 11.04.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18.04.2017.
18.04.2017 представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а у судовому засіданні 18.04.2017 надав усні пояснення по справі.
Позивач у судовому засіданні 18.04.2017 подав письмове клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.
У судовому засіданні 18.04.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.04.2017.
Представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом в судовому засіданні 26.04.2017 було розглянуто та задоволено. Крім того, у зазначеному клопотанні відповідач просив суд витребувати у позивача індивідуальний проект за яким збудований будинок розташований за адресою: м. Київ, вул. Двінська, буд. 1-А.
У судовому засіданні 26.04.2017 судом було розглянуто та відхилено вищезазначене клопотання відповідача з огляду на те, що витребувані судом документи не є необхідними для вирішення справи по суті.
У судовому засіданні 26.04.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 26.04.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, Господарський суд міста Києва, -
З 01.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на території Дарницького та Дніпровського району м. Києва, згідно з переліком, затвердженим Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією.
До зазначеного переліку належить будинок № 1А по вул. Двінській у місті Києві.
З 15.03.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія-3000» є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Двінська, 1А, загальною площею 225,6 м.кв. на підставі протоколу загальних зборів TOB «ВО «Воєнторг Ді Сі» № 6 від 06.04.2015 та розподільчого акту (балансу) від 15.06.2015.
Відповідно до нарядів від 05.10.2016 № 53406, від 01.04.2016 №47483 та від 07.10.2015 здійснюється подача теплової енергії на будинок № 1а по вул. Двінській в м. Києві на потреби опалення протягом опалювальних періодів 2015/2016 та 2016/2017 років.
Листом від 25.05.2016 № 103/32-3042 КП «Керуюча дирекція з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» підтвердило інформацію про підключення до внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення в будинку 1а по вул. Двінській у м. Києві, що до 15.03.2016 використовувалося ТОВ «ВО «Воєнторг Ді Сі».
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що договір на постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем укладено не було, оплата вартості отриманих комунальних послуг здійснено не було.
11.10.2016 позивачем на адресу відповідача було направлено листа від 11.10.2016 №УНПН-1815 з пропозицією укласти договір про надання послуг з опалення та гарячого водопостачання. Разом з тим, у строки передбачені ст. 181 Господарського кодексу України, відповіді на пропозицію про укладення договору від відповідача не отримано.
Таким чином, позивач стверджує, що в період з 15.03.2016 по 01.01.2017 відбулося позадоговірне споживання теплової енергії та питної води отриманих в процесі споживання послуг з опалення та гарячого водопостачання.
Позивачем зазначено, що в період з 15.03.2016 по 01.01.2017 відповідач отримав 17,4325 Гкал теплової енергії на потреби опалення та 11,9117 Гкал на потреби гарячого водопостачання, а всього 29,3442 Гкал, вартість якої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.02.2017 № 151 становить 49 706,43 грн (вартість 1 Гкал становить 1 693,91з ПДВ).
Визначення об'єму наданих послуг з постачання теплової енергії позивачем було здійснено розрахунковим способом. Зокрема зазначено, що ТОВ «Євро-Реконструкція» до 01.07.2014 здійснювало постачання теплової енергії до приміщень будинку № 1А по вул. Двінській у місті Києві на підставі договору, що було укладено Керуючою дирекцією Дніпровського району. До зазначеного договору балансоутримувачем зазначеного будинку (ЖРЕО-404 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва») складався «Перелік абонентів, які знаходяться на балансі ЖРЕО-404 станом на 01.05.2014». Згідно зазначеного переліку, теплове навантаження на нежитлове приміщення площею 225,6 кв.м., яке створюється системою опалення становить 0,0232 Гкал/год (з урахуванням того що загально будинкове навантаження становить 0,607 на площу 5 910,50 кв.м), а системою ГВП - 0,0066 Гкал/год.
Крім того, позивачем зазначено, що для виготовлення гарячої води позивачем у ПАТ «Київводоканал» на підставі договору №14163/5-06ГВ від 04.08.2015 закуповується питна вода для виробництва послуги з гарячого водопостачання. Вартість питної води ПАТ «АК «Київводоканал» встановлена постановою НКРЕКП від 16.06.2016 №114 та становить 5,11 грн за 1 куб.м. без ПДВ та 6,132 грн за 1 м.куб з ПДВ.
На підставі переліку позивачем сформовано «Розрахунок фактичного споживання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, отриманих від ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» згідно якого обсяг переданої відповідачу питної води, розрахований у зазначеному розрахунку, становить 220,53 м.куб. вартість якої становить 1 352,29 грн.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Умовами статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
У зв'язку з тим, що послуги спожиті відповідачем в натурі повернути неможливо, то позивач на підставі ст. 1212, ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-300» про стягнення 51 058,72 грн вартості безпідставно набутого майна.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що він не здійснював споживання гарячого водопостачання, що підтверджується актом про відключення від 29.08.2005. Крім того, відповідачем при розрахунку вартості теплової енергії невірно розрахована загально будинкова площа, в яку здійснюється постачання теплової енергії для опалення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
В силу частин 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.
Згідно з п. 5 ч. 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 р. у справі № 5011-31/17255-2012.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія-3000» є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Двінська, 1А, загальною площею 225,6 м.кв. на підставі протоколу загальних зборів TOB «ВО «Воєнторг Ді Сі» №6 від 06.04.2015 та розподільчого акту (балансу) від 15.06.2015.
Відповідно до нарядів від 05.10.2016 № 53406, від 01.04.2016 №47483 та від 07.10.2015 здійснювалася подача теплової енергії на будинок № 1а по вул. Двінській в м. Києві на потреби опалення протягом опалювальних періодів 2015/2016 та 2016/2017 років.
Листом від 25.05.2016 № 103/32-3042 КП «Керуюча дирекція з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» підтвердило інформацію про підключення до внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення в будинку 1а по вул. Двінській у м. Києві, що до 15.03.2016 використовувалося ТОВ «ВО «Воєнторг Ді Сі».
Судом встановлено, а сторонами не спростовано той факт, що договору на постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем укладено не було, так само відповідачем не спростовано факту, що ним не були отримані послуги з опалення. Тобто, відбулося позадоговірне споживання послуг.
З огляду на наведене, правовідносини між сторонами мають регулюватися главою 83 Цивільного кодексу України щодо безпідставного набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Судом зазначається, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт відключення відповідача від загальнобудинкових мереж теплопостачання, з огляду на зазначене відповідач має повернути позивачу в натурі все те, що ним отримано.
Судом встановлена неможливість повернення відповідачем позивачу безпідставно набутої ним теплової енергії з огляду на те, що у відповідача відсутнє обладнання необхідне для виробництва та передачі позивачу такої теплової енергії та питної води; внутрішньобудинкові мережі будинку 1А по вул. Двінській у м. Києві не розраховані на приймання теплової енергії та питної води від будь-якого іншого джерела теплової енергії ніж входи теплових розподільчих мереж та комунальний водопровід, через які здійснює постачання теплової енергії позивач та питної води, що використовується на виготовлення послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Враховуючи неможливість повернення відповідачем позивачу теплової енергії в натурі до спірних правовідносин мають бути застосовані правила ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України.
Умовами статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
З огляду на те, що між сторонами виникли позадоговірні відносини, то вони мають регулюватися Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198.
З урахуванням зазначеного розрахунок вартості безпідставно набутого відповідачем майна позивачем здійснено на підставі ч. 2 п. 20 Правил користування тепловою енергією згідно якого, у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Урахування середньомісячної температури зовнішнього повітря та температури теплоносія в мережах враховано в знижуючому коефіцієнті, що розрахований на підставі КТМ 204 Україна 244-94.
Судом було здійснено перевірку розрахунку позовних вимог по витратам теплової енергії на опалення згідно якого судом встановлено, що позивачем невірно визначено коефіцієнт споживання відповідачем кількості Гкал за 1 годину. Так при визначенні коефіцієнту споживання кількості Гкал за 1 годину використовувалося теплове навантаження на будинок у розмірі 0,607 Гкал/год, разом з тим в матеріалах справи міститься наряд ТОВ «Єврореконсттрукція» з якого вбачається теплове навантаження на будинок становить 0,584000 Гкал/год.
Судом було здійснено самостійне визначення коефіцієнту споживання відповідачем кількості Гкал за 1 годину споживання (з урахуванням теплового навантаження на будинок - 0,584000 Гкал/год та пропорційно зайнятій площі, яка становить 3,82 %), відповідно до якого відповідачем споживається 0,022 Гкал/год. З огляду на наведене, відповідно до здійсненого перерахунку, відповідачем для опалення було спожито у березні 2016 - 3,1559 Гкал, жовтні 2016 - 3,8450 Гкал, листопаді 2016 - 5,8924 Гкал, грудні 2016 - 4,1283 Гкал (згідно показів лічильника), а всього - 17,0216 Гкал на суму 28 833,06 грн (з урахуванням вартості 1 Гкал у розмірі 1 693,91 з ПДВ відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.02.2017).
При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача стосовно невірного визначення позивачем загальної опалювальної площі будинку по вул. Двінська, 1А з огляду на те, що навіть з урахуванням площ зазначених відповідачем (площа відповідача становитиме 3,77 % від загальнобудинкової площі) коефіцієнт споживання відповідачем кількості Гкал за 1 годину становитиме 0,022 Гкал/год, яка судом застосована при перерахунку кількості спожитої теплової для опалення.
Інші заперечення відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Стосовно вимог про відшкодування вартості теплової енергії, яка використовувалась для приготування гарячого водопостачання у розмірі 20 177,34 грн та 1 352,29 грн вартості безпідставно набутої питної води судом зазначається наступне.
В матеріалах справи міститься акт від 29.08.2005 про відключення нежитлового приміщення від мереж ГВП, з якого вбачається, що нежитлове приміщення площею 225,6 кв.м. розташоване в будинку в будинку 1а по вул. Двінській у м. Києві було відключено шляхом встановлення заглушки на ввід ГВП.
Згідно з п. 6 ч. 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 390 від 21 липня 2005 року, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відповідно до п. 2.1 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22 листопада 2005 р. для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП (п.2.2.1). Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником (п.2.3.1).
Позивачем в спростування акту про відключення від ГВП зазначено про те, що відключення відбулося незаконно, у зв'язку з чим у відповідача в будь-якому випадку наявний обов'язок оплатити зазначені послуги.
Разом з тим, судом відхиляються зазначені доводи позивача з огляду на те, що для стягнення заборгованості заявленої в позові позивач посилається на статті 1212 та 1213 Цивільного кодексу України. Разом з тим підставою для стягнення безпідставно набуто майна, послуг (їх вартості) у відповідності до зазначених норм є фактичне їх отримання чи збереження. З огляду на те, що позивачем не спростовано факту неотримання відповідачем послуг з гарячого водопостачання, то і підстави для стягнення їх вартості відсутні.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в лише в частині стягнення 28 833,06 грн безпідставно збереженого майна, у зв'язку з чим позов визнається судом таким, що підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Двінська, 1 А, код ЄДРПОУ 39857111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. П. Мирного, 28, оф. 20, код ЄДРПОУ 37739041) 28 833 (двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять три) грн. 06 коп. безпідставно набутих коштів та 903 (дев'ятсот три) грн 53 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
28.04.2016
Суддя О.М. Спичак