36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.04.2017 р. Справа № 917/91/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порцелак-Агро", адреса для кореспонденції: вул. Сім'ї Сосніних, 3, м. Київ, 03680
до Виконавчого комітету Остапівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, вул. Лесі Українки, 1, с. Остапівка, Лубенський р-н, Полтавська обл., 37543
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1.
про визнання незаконним та скасування свідоцтва
Суддя Семчук О.С
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 ( наказ № 2-К від 21.03.2016р., паспорт серії МЕ № 777960)
від відповідача: не з"явився
від ОСОБА_1: не з"явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Порцелак-Агро" (далі - позивач/ ТОВ «Порцелак-Агро») звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Остапівської сільської ради Лубенського району Полтавської області (далі - відповідач/ Виконком), про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.09.2009р., видане Виконавчим комітетом Остапівської сільської ради щодо права власності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “НИВА” (далі - СТОВ "НИВА") на критий тік № 1, що розташований в селі Остапівка Лубенського району Полтавської області по вул. Гагаріна, 17 “Б” (далі - нерухоме майно).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником об'єкту нерухомого майна - критий тік № 1, дізнався про те, що спірне майно зареєстровано за іншою особою на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видавалося згідно рішення виконавчого комітету Остапівської сільської ради від 27.03.2007р., яке було скасовано рішенням Остапівської сільської ради від 24.01.2012р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.01.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.02.2017р.
14.02.2017р. до загального відділу суду надійшла заява представника ОСОБА_1 від 14.02.2017р. про залучення останньої в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Відповідно до п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. № 30 (з наступними змінами) у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ціленка В.А. було здійснено автоматизований розподіл справи, за наслідком якого справа передана на розгляд судді Семчук О.С. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2017р.).
Ухвалою від 14.03.2017р. суд задовольнив вказане клопотання, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та відклав розгляд справи на 26.04.2017р.
21.04.2017р. від третьої особи надійшла заява (письмові пояснення) в якій остання посилаючись на те, що третя особа є власником спірного нерухомого майна, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні та зазначає про сплив позовної давності.
Відповідач у відзиві на позов вих. № 30 від 14.02.2017р. (вх. № 2163) просить відмовити у позові в повному обсязі посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, а також на те, що позивач ніколи не був власником спірного об'єкту нерухомості. До вказаного відзиву на позов, окрім інших документів, відповідач додав заяву про застосування строків позовної давності.
14.03.2017р. від позивача надійшли клопотання вих. № 23 та вих. № 24 від 13.03.2017р. про витребування доказів.
У клопотанні вих. № 23 від 13.03.2017р. (вх. № 3478) позивач просить суд витребувати із Остапівської сільської ради Лубенського району Полтавської області реєстраційну справу щодо права власності на об'єкт нерухомого майна: критий тік № 1, розташований в с. Остапівка Лубенського району по вул. Гагаріна, 17 "Б" в рамках винесення свідоцтва від 08.09.2009р.
У клопотанні вих. № 24 від 13.03.2017р. (вх. № 3476) позивач просить суд витребувати із Лубенської міжрайонної прокуратури Полтавської області матеріали перевірки щодо додержання вимог законодавства про приватизацію в діяльності Остапівської сільської ради Лубенського району, за наслідками якої було видано протест № 107-123 вих-12 від 11.01.2012р., а також документи, що підтверджують чинність вищевказаного протесту прокурора або його скасування.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування їх господарським судом.
Позивач не обґрунтував на підтвердження яких обставин справи необхідні дані докази. Суд вважає, що докази, які просить витребувати позивач, не мають суттєвого значення для вирішення даної справи, у зв'язку із цим, клопотання позивача про витребування доказів задоволенню не підлягають.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
24.04.2017р. від сільського голови Остапівської сільської ради надійшла заява, в якій він просить розглянути позов без його участі.
В судовому засіданні відповідно до статті 85 ГПК України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов та які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.
Так, позивач стверджує, що він є власником об'єкту нерухомого майна - критий тік № 1, що розташований в селі Остапівка Лубенського району по вул. Гагаріна, 17 “Б”. З Інформаційних довідок, що були отримані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у грудні 2015 року, він дізнався, що цей об'єкт переписаний на інших осіб. При цьому відчужувачем вказана інша юридична особа, а не позивач, а саме: СТОВ “НИВА”. Ця юридична особа припинила свою діяльність і запис про нею вилучений із Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як стверджує позивач, у вересні 2016 року він отримав Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що СТОВ “НИВА” двічі реєструвало своє право власності на нерухомість, а саме: у 2007 році та у 2009 році. Підставою виникнення права власності зазначалися Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, кожне з яких видавалося згідно рішень виконавчого комітету Остапівської сільської ради від 27.03.2007р.
На думку позивача, свідоцтво про право власності на нерухоме майно: критий тік № 1, що розташований в селі Остапівка Лубенського району Полтавської області по вул. Гагаріна, 17 “Б”, що було видане Виконавчим комітетом Остапівської сільської ради Лубенського району Полтавської області 08.09.2009р. суперечить актам цивільного законодавства і порушує його цивільні права та інтереси.
Судом встановлено наступне.
27.03.2007р. виконавчий комітет Остапівської сільської ради Лубенського району Полтавської області прийняв рішення № 13, яким вирішив оформити право власності СТОВ “НИВА” з видачею свідоцтва про право на власність на нерухоме майно, розташоване в селі Остапівка Лубенського району Полтавської області, а саме: критий тік № 1, розташований по вул. Гагаріна, 17 “Б”. Цим же рішенням рекомендовано Лубенському бюро технічної інвентаризації підготувати документи для видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Лубенською міжрайонною прокуратурою, в порядку здійснення правозахисної діяльності, проведено перевірку щодо додержання вимог законодавства про приватизацію в діяльності Остапівської сільської ради Лубенського району. 11.01.2012р. Лубенським міжрайонним прокурором був принесений протест № 107-123 вих-12, з вимогою скасувати рішення виконавчого комітету Остапівської сільської ради № 13 “Про встановлення права власності на нерухоме майно” від 27.03.2007р.
За результатами розгляду протеста прокурора, рішенням шістнадцятої (позачергової) сесії шостого скликання Остапівської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 24.01.2012р. було скасовано рішення виконавчого комітету Остапівської сільської ради № 13 “Про встановлення права власності на нерухоме майно” від 27.03.2007р. Скасованим рішенням засвідчувалося право власності СТОВ “НИВА” на нерухоме майно, а саме: критий тік № 1, що розташований в селі Остапівка Лубенського району по вул. Гагаріна, 17 “Б”.
Отже, оскільки рішенням Остапівської сільської ради від 24.01.2012р. було скасовано рішення виконавчого комітету Остапівської сільської ради від 27.03.2007р., позивач просить суд визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08.09.2009р. щодо права власності СТОВ “НИВА” на критий тік № 1, розташований в селі Остапівка Лубенського району по вул. Гагаріна, 17 “Б”.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Суд при застосуванні норми ст. 328 ЦК України повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у якій передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт чи підлягає це право захисту.
Так, позивач стверджує, що він є власником об'єкту нерухомого майна. При цьому в позовній заяві позивач не вказав та до позовної заяви не надав доказів підтвердження права власності на вказаний об'єкт на момент звернення до суду.
В додаткових письмових поясненнях від 13.03.2017р. (вх.3474) позивач вказує, що факт права власності підтверджується витягом № 21841331 від 11.02.2009р. та відповідний запис про право власності на нерухоме майно міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що відображений у інформаційній довідці № 67884147 від 12.09.2016р.
Судом встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” від 22.01.2009р. по справі № 43/94 (далі - рішення третейського суду) за позивачем визнано право власності на цей об'єкт.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19.01.2010р. ( в редакції ухвали про виправлення описки від 12.04.2010р.) у справі № 6-3/10, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 23.06.2010р. скасовано рішення третейського суду від 22.01.2009р. у справі № 43/94. Крім цього, ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 02.09.2009р. у справі № 22ц-2242/2009 скасовано ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 30.01.2009р. у справі № 6-66/09 про видачу виконавчих документів та відмовлено ТОВ “Порцелак-Агро” у задоволенні заяви про видачу виконавчого документу за рішенням третейського суду від 22.01.2009р. у справі № 43/94.
Поряд з тим, рішенням господарського суду Полтавської області від 25.06.2009р. у справі № 9/97 за позовом СТОВ “Нива” до Остапівської сільської ради Лубенського району про визнання недійсним рішення та постановою ВГСУ від 15.06.2010р. по справі № 9/97, визнано недійсним рішення дев'ятої сесії п'ятого скликання Остапівської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 19.04.2007р. “Про відміну рішень виконавчого комітету від 27.03.2007р.”
Рішенням сьомої сесії сьомого скликання від 18.05.2016р. скасовано рішення шістнадцятої (позачергової) сесії шостого скликання від 24.01.2012р. щодо скасування рішення виконавчого комітету Остапівської сільської ради № 13 "Про встановлення права власності на нерухоме майно " від 27.03.2007р.
Отже, станом на час розгляду справи діє рішення виконавчого комітету Остапівської сільської ради № 13 "Про встановлення права власності на нерухоме майно " від 27.03.2007р.
Відсутність у позивача права власності на спірне майно також підтверджується наданими представником третьої особи, на стороні відповідача інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна (далі - довідка з Реєстру/Державний реєстр) щодо:
об'єкта нерухомого майна:
- № 78747342 від 24.01.2017р., згідно якої власником критого току № 1, розташованого в селі Остапівка Лубенського району по вул. Гагаріна, 17 “б” є ОСОБА_1;
ТОВ "Порцелак-Агро" (позивача):
- № 78747800 від 24.01.2017р., згідно якої за ТОВ "Порцелак-Агро" зареєстровано право власності лише на один об'єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю (модуль, А-1), розташовану в селі Остапівка Лубенського району по вул. Гагаріна, 17 “є.”
Ці довідки свідчать про те, що позивач не є власником критого току № 1, що розташований в селі Остапівка Лубенського району по вул. Гагаріна, 17 “б”.
Таким чином, твердження позивача про те, що він є власником вищевказаного об'єкту нерухомого майна є необґрунтованим та безпідставним.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема їз правочинів. За загальним правилом, рішення суду не є підставою виникнення (набуття) права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, цивільні права можуть виникати із рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства (ст.ст. 335, 376 ЦК України). Окрім того, як було вищезазначено, рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” від 22.01.2009р. по справі № 43/94 скасовано.
Інформаційна довідка з Державного реєстру № 67884147 від 12.09.2016р., на яку посилається позивач, про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно якої за ним зареєстровано критий тік № 1 на підстав рішення третейського суду від 22.01.2009р. по справі № 43/94, сама по собі не є правовстановлюючим документом. Посилання позивача на те, що запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є не скасованим, чинним, а отже підтверджує право власності, є безпідставним.
Згідно зі ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тобто, реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ для обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.
Фактично ці відомості (інформація), на яку посилається позивач, є архівною складовою частиною Державного реєстру (підтверджується наявністю відомостей про власника майна ТОВ "Порцелак" станом на 2009р. в довідці від 12.09.2016р., що надана позивачем та відсутністю таких відомостей в довідці від 24.01.2017р, що надана представником третьої особи).
Тому, твердження позивача про те, що саме витяг та наявність інформації в Державному реєстрі (відповідний запис) підтверджує його право власності є помилковим. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не вбачає. Державна реєстрація це засвідчення державою вже набутого особою права і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе.
Реалізуючи передбачене ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Таким чином, твердження позивача про незаконність спірного свідоцтва про право власності за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання такого свідоцтва незаконним та його скасування в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст. 1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вимагаючи визнати незаконними та скасувати свідоцтво про право власності, зобов'язаний довести, яким чином спірне свідоцтво порушує його права та законні інтереси.
Судом встановлено те, що позивач не є власником вищевказаного нерухомого майна та позивачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається, яким чином наявність вказаного свідоцтва на це майно порушує його права та законні інтереси.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає.
При вирішенні позову судом врахована практика Вищого господарського суду України, зокрема, постанова ВГСУ від 05.04.2017р. по справі № 910/11650/16.
Щодо заяви відповідача та третьої особи, на стороні відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Поняття позовної давності міститься в ст. 256 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку із спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року №10).
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку із спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України), п.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року №10.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, заява відповідача та третьої особи, на стороні відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Відмовити в позові повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.04.2017 року.
Суддя О.С. Семчук