Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" квітня 2017 р.Справа № 922/937/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м Київ
до Приватного агропромислового підприємства "Юліан", м. Харків
про стягнення 5331623,65 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 28.10.2016 року;
відповідача - не з'явився,
Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Юліан" (м. Харків) заборгованість за Кредитним договором №1101.45152 від 13.01.16р. в сумі 5331623,65 грн., з яких: 5003929,80 грн. - капітал; 210026,04 грн. - проценти; 67278,10 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом; 50389,71 грн. - пеня. Судові витрати просить покласти на відповідача.
19.04.17р. представник позивача надав документи для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 19.04.17р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 19.04.17р. не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позов не надав. На час проведення судового засідання в матеріалах справи міститься копія ухвали суду від 21.03.17р., що направлялася відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та повернулася на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Згідно п.п.4.1.1 п.4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.
Відповідно до п. 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.07р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача - 61177, м. Харків, проспект Слави, 1, та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовна заява.
Відповідно до вимог частин 1,3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як визначено у п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 21.03.17р. сторін було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
13.01.16р. між сторонами укладено кредитний договір №1101.45152, відповідно до п.1.1. якого кредитор на підставі цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, що передбачені цим договором.
Розмір кредиту, у відповідності до підпунктів 1, 2 пункту 1.2. договору, складає 5140000,00 грн. Строк користування кредитом визначений договором одинадцять місяців, від дати видачі кредиту включно.
У відповідності до підпункту 3 пункту 1.2. договору розмір процентів складає 24% річних, виходячи з 360 календарних днів у році.
Підпунктом 4 пункту 1.2. договору передбачено, що цільовим призначенням кредиту є рефінансування кредитів, отриманих на підставі: договору про відкриття кредитної лінії № 1101.44802/РШ 101.951 від 25.11.2014р.; договору про відкриття кредитної лінії № 1101.44886/РШ101.951 від 16.01.2015р.
Відповідно до п. 2.1. договору кредит видається у дату, вказану в графіку повернення кредиту і сплати процентів (раніше і надалі - графік), який є додатком №1 до цього договору за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання графіка та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі 10 банківських днів після набуття чинності цим договором.
У відповідності до п.п. 2.2., 2.3. договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком. Дата останнього платежу за графіком може відрізнятися від дати спливу строку користування кредитом, вказаного у п.1.2 цього договору, але не більше ніж на 7 календарних днів. Погашення кредиту та процентів здійснюється виключно у валюті кредиту, а комісій, неустойки та інших платежів - у національній валюті. Курсові коливання та інші обставини не можуть бути підставою для зміни валюти погашення.
Погашення усіх грошових зобов'язань позичальника за цим договором здійснюється шляхом зарахування коштів на визначені кредитором рахунки у встановленій цим договором черговості. Для погашення усіх грошових зобов'язань позичальник уповноважує та безвідклично доручає кредитору здійснювати договірне списання на користь кредитора у порядку, визначеному цим договором.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що при порушені встановлених цим Договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п'ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1 % за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80 % усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30 % від суми заборгованості.
Якщо законодавством встановлено обмеження щодо максимального розміру пені для певних осіб, то в такому випадку пеня нараховується в максимальному розмірі, встановленому законодавством.
Умовами п. 3.2.1 кредитного договору передбачено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов'язань за цим Договором тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні.
Водночас умовами кредитного договору (п.3.6.) передбачено, що при прострочені погашення грошових зобов'язань за цим договором тривалістю більш ніж 30 (тридцять) календарних днів позичальник зобов'язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківські дні з дати настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи кредитор пред'явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором. При цьому кредитор вправі самостійно та без повідомлення позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. № 26) керуючись вказаними положеннями законодавства та договору, позивач надіслав відповідачу вимогу про повне дострокове погашення кредиту.
Умовами кредитних договорів (п.3.4.) передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит протягом п'яти банківських днів з дня відправлення вимоги.
Проте, відповідач не виконав вимогу і взяті на себе зобов'язання та до цього моменту кредит залишається непогашеним.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив заборгованість за кредитним договором №1101.45152 від 13.01.16р. з яких: 5003929,80 грн. - капітал; 210026,04 грн. - проценти; 67278,10 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованість за кредитним договором №1101.45152 від 13.01.16р. з яких: 5003929,80 грн. - капітал; 210026,04 грн. - проценти; 67278,10 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5003929,80 грн. - капітал; 210026,04 грн. - проценти; 67278,10 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь також пеню в розмірі 50389,71 грн.
Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що при порушені встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 (п'ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1 % за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80 % усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30 % від суми заборгованості.
Якщо законодавством встановлено обмеження щодо максимального розміру пені для певних осіб, то в такому випадку пеня нараховується в максимальному розмірі, встановленому законодавством.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до ст. ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачу пеню за період, що перевищує шість місяців, а також з перевищенням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Під час порушення провадження по справі та в процесі розгляду справи, згідно п. 4 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.
Ухвалою суду від 21.03.17р. про порушення провадження по справі зобов'язано позивача надати до суду - докладний і обґрунтований розрахунок ціни позову.
Позивачем дана вимога суду виконана не в повному обсязі, а саме, не надано обґрунтованого розрахунку пені за період, що не перевищує шість місяців, у відповідності до чинного законодавства, а також без перевищенням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Абзац 2 п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05р. №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" закріплено, що господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо.
Слід зазначити, що наданий до суду розрахунок пені не містить докладних та розгорнутих відомостей, а саме: яка частина пені сплачена відповідачем та за якою ставкою, якими числами була проведена оплата пені, та остаточний залишок несплаченої пені по кожному місяцю окремо.
Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
Відповідно до п. п. 4.8., 4.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
У разі неповідомлення позивачем таких причин, суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Суд, розглянувши матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав щодо залишення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 50389,71 грн., - без розгляду.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що після усунення обставин, що зумовили залишення такої позовної вимоги без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тобто в частині стягнення основного боргу - 5003929,80 грн., 210026,04 грн. - процентів; 67278,10 грн. - процентів за неправомірне користування кредитом. В частині стягнення пені в сумі 50389,71 грн., - слід залишити позов без розгляду.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України; ст.ст. 509,525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 610-612, 623-625, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 179, 193, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 5 ст. 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АГРОПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЮЛІАН" (ІПН: 23469389, 61177, м. Харків, проспект Слави, буд.1) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 "А" ідентифікаційний код ЄДР № 21677333, МФО 320984, рах. № 3739600010600 у АТ "ПроКредит Банк") заборгованість за кредитним договором, а саме в сумі 5003929,80 грн. - основний борг; проценти в сумі 210026,04 грн.; проценти за неправомірне користування кредитом в сумі 67278,10 грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 79218,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені в сумі 50389,71 грн. позовні вимоги залишити без розгляду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 24.04.2017 р.
Суддя ОСОБА_2