18 квітня 2017 рокуСправа № 921/153/17-г/17
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Тернопіль
до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Тернопіль", м.Тернопіль;
відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК - Трейд", м.Тернопіль
про встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту
за участю представників:
позивача: ОСОБА_2, довіреність №1598 від 03.04.2017;
відповідача -1: не з'явився;
відповідача -2: Притула О.Б., довіреність №б/н від 02.03.2017.
В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Тернопіль, звернувся 17.02.2017 (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Тернопіль", м.Тернопіль, та товариства з обмеженою відповідальністю "ТДК - Трейд", м.Тернопіль, про встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту на земельну ділянку, площею 3,21га, за кадастровим НОМЕР_1, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка перебуває у власності відповідачів з метою проїзду та заїзду транспорту ФОП ОСОБА_1, його контрагентів, а також транспорту аварійних та екстрених служб, оскільки в межах зазначеної земельної ділянки знаходиться єдина проїзна дорога, яка виконує функцію під'їзного протипожежного шляху до підприємства ФОП та забезпечує єдиний можливий заїзд автотранспорту, однак червня 2016 року внаслідок протиправних дій працівників відповідачів заїзд є заблокованим.
Ухвалою суду від 22.02.2017 порушено провадження по справі, витребувано від сторін додаткові документи; судове засідання призначено на 07.03.2017 з подальшим його перенесенням та відкладенням розгляду справи, з підстав, наведених в ухвалах суду від 13.03.2017, 28.03.2017 та 06.04.2017.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повній мірі, з підстав наведених в позові. Серед іншого повідомив, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис щодо реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно (частину колірного цеху, загальною площею 556,30 кв.м., придбаного за договором купівлі-продажу ВАА № 278127 від 08.07.2002 року), а договір про встановлення земельного сервітуту як єдиний документ не складався, його істотні умови не обумовлювалися та, відповідно, проект такого договору відповідачам не направлявся.
В процесі розгляду спору представником позивача також заявлено письмово клопотання без номеру від 04.04.2017 (вх.№9002 від 06.04.2017) про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи та запропоновано перелік питань, необхідних для експертного дослідження. В його обґрунтування позивач посилався на неможливість самостійно надати матеріали для підтвердження обставин, що входять до предмета доказування в даному випадку, зокрема щодо неможливості облаштування іншого заїзду до своєї земельної ділянки, не інакше як через застосування спеціальних знань з питань землеустрою.
Уповноважений представник відповідача-1 в жодне судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст.64 ГПК України (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи).
Відповідач-2 (ТОВ «ТДК-Трейд») згідно поданого відзиву на позов без номеру від 28.03.2017 (вх.№8412 від 28.03.2017), письмових заперечень без номеру від 18.04.2017 (вх.№9542 від 18.04.2017) та його уповноважений представник в судових засіданнях позов заперечив, зазначивши, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний №3386216 за ТОВ «ТДК-ТРЕЙД» 18.02.2015 на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 3,21га, яка знаходиться за адресою: смт.Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області. Дану земельну ділянку товариство використовує у своїй господарській діяльності згідно вимог закону. Повідомив, що позивач до товариства не звертався із проектом договору про встановлення земельного сервітуту з долученням документації щодо земельної ділянки, на яку необхідно встановити земельний сервітут, з обґрунтуванням її площі. Вказує, що ФОП ОСОБА_1 не є суміжним (сусіднім) землекористувачем земельної ділянки, з тією, на яку просить встановити сервітутне користування, що суперечить приписам ст. 98 ЗК України. Окрім того, на переконання представника відповідача-2, позивачем не доведено суду належними доказами відсутності іншого можливого способу задовольнити свої потреби з метою доступу до власної земельної ділянки, інакше аніж шляхом встановлення сервітутного користування частиною земельної ділянки, що перебуває у власності ТОВ "ТДК-Трейд".
Подане позивачем клопотання про призначення судової експертизи представник відповідача-1 вважає передчасним, оскільки позивачем не надано, а матеріали справи не містять достатньо матеріалів, на підставі яких буде можливим проведення експертного дослідження. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи та додатково представлені докази, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
Позивач у справі відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 08.07.2002 між відкритим акціонерним товариством «Тернопільська пересувна механізована колона №5», як Продавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Покупцем, посвідченого 08.07.2002 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. за реєстровим №5895, та Реєстраційного посвідчення на об'єкт нерухомого майна, виданого 12.08.2002 Тернопільським міським БТІ, є власником нерухомості , а саме частини колірного цеху-1, загальною площею 556,30м2 (1-1 колірний цех, площею 184,5м2, 1-2прим., площею 13,2м2, 1-3 склад, площею 46м2, 1-4 склад, площею 66,5м2, 1-11 прим., площею 36,5м2, 1-12прим., площею 22,8м2, 1-13 клад., площею 34,9м2, 2-5 прим., площею 35,6 м2, 2-9 прим., площею 21,7м2, 2-10, площею 9,2м2), розташованого у АДРЕСА_1.
Державну реєстрацію права власності на даний об'єкт нерухомості в Єдиному державному реєстрі речових прав ФОП ОСОБА_1 не здійснив, що додатково підтверджено представником позивача у справі та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №66363127 від 22.08.2016.
Для обслуговування викупленої частини колірного цеху, ФОП ОСОБА_1 отримав в орендне користування земельну ділянку, площею 951м2 за кадастровим НОМЕР_2, що підтверджується договором оренди землі, укладеним 03.12.2009 з Тернопільською міською радою, який зареєстрований у Тернопільській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №041066100042.
Незважаючи на правомірність набуття права власності на майно та права користування земельною ділянкою, наданою для обслуговування даного об»єкту нерухомості, доступ до власного об'єкта нерухомості (колірного цеху) та до земельної ділянки обмежений через деструктивну протиправну поведінку власників суміжних/сусідніх земельних ділянок, а саме товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Тернопіль» та товариства з обмеженою відповідальністю «ТДК-Трейд», яка, за твердженням позивача, полягає у блокуванні під'їзної частини дороги, що є єдиним заїздом/виїздом, внаслідок здійснення будівництва, а також реконструкції самої проїзної дороги, що знаходиться в межах земельної ділянки, котра належать відповідачам на праві власності, з метою збільшення площі даної земельної ділянки.
На підтвердження даного факту позивачем долучено Акт блокування заїзду від 21.06.2016, складений за участю фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, із змісту якого вбачається, що під'їзна дорога, котра використовувалася підприємцями для заїзду (виїзду) до своїх земельних ділянок для обслуговування їхніх підприємств, розташованих по АДРЕСА_1, блокується ТОВ «Еко-Тернопіль» та ТОВ «ТДК-Трейд» розпочатим будівництвом та реконструкцією даної дороги з метою розширення площі власної території для обслуговування належних відповідачам будівель та споруд. Встановлено, що 21.06.2016 відповідачами здійснено остаточно блокування дороги та розпочато будівельні роботи.
Окрім того, Тернопільським відділом поліції Тернопільського районного відділення поліції ГУ НП в Тернопільській області 01 квітня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України, порушено кримінальне провадження за №12017210180000176 за фактом можливого блокування посадовими особами ТОВ «ТДК-Трейд» заїзду та доступу, в тому числі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 до належного йому приміщення та земельної ділянки, що перешкоджає його законній господарській діяльності.
На даний час у вказаному кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування (лист слідчого СВ Тернопільського районного відділення поліції ТВП ГУ НП в Тернопільській області №2817/115/4/03/17 від 13.04.2017).
Окрім того, в ході досудового розслідування даного кримінального провадження 10.04.2017 слідчим СВ Тернопільського РВП ТВП ГУ НП в Тернопільській області старшим лейтенантом Бачинським П.Р. допитано свідка ОСОБА_11, котра займає посаду начальника відділу земельних відносин, містобудування, архітектури та комунальної власності Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, про що складено протокол допиту свідка. За наданими свідком поясненнями слідує, що земельна ділянка по АДРЕСА_2, яка на даний час перебуває у власності ТОВ «ТДК-Трейд» була виокремлена внаслідок поділу земельної ділянки, що знаходилася у постійному користуванні ВАТ «Ватра». Відповідно до технічної документації на дану земельну ділянку (виготовлялася для видачі Державного акту ВАТ «Ватра»), на вказаній земельній ділянці передбачалася проїзна дорога, котра проходила через територію ВАТ. Позатим, у 2015 році було виготовлено генеральний план села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, згідно з яким дана проїзна дорога є винесеною за межі земельної ділянки попереднього землекористувача - ВАТ «Ватра», та на даний час є єдиним можливим проїздом великогабаритної техніки та вантажних автомобілів до земельної ділянки підприємців, в тому числі ФОП ОСОБА_1 (викопіювання з Генплану села та з Публічної кадастрової карти долучено до справи відповідачем-2 18.04.2017 року (вх. № 9542).
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним №3386216 від 19.02.2015, викопіювання з Публічної кадастрової карти України земельна ділянка, призначена для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 3,21га за кадастровим номером НОМЕР_1, котра розміщена за адресою: смт.Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області перебуває у приватній власності ТОВ «ТДК-ТРЕЙД» відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.02.2015 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за № 801 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 540454061252).
25.11.2016 (фіскальні чеки відділення поштового зв'язку наявні в матеріалах справи) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Еко-Тернопіль» та ТОВ «ТДК-Трейд» з пропозицією без номеру від 18.11.2016 укласти оплатний договір земельного сервітуту на земельній ділянці, площею 3,21га за кадастровим НОМЕР_1 для заїзду та проїзду власного транспорту та контрагентів, транспорту екстрених служб , а відповідь просив надати - до 28.11.2016. У зверненні підприємець зобов'язувався: здійснювати оплату за користування сервітутом, розмір якого буде визначений в процесі укладення договору земельного сервітуту; в майбутньому виготовити технічну документацію на земельну ділянку сервітутного користування. Будь-яких додатків дане звернення не містить і наведене підтверджено поясненнями сторін в судових засіданнях про їх відсутність. Матеріали справи не містять доказів розгляду відповідачами цього звернення.
Окрім того, судом встановлено і це вбачається зокрема, з фотокопії Викопіювання з Публічної кадастрової карти України, погодженої Великогаївською сільською радою, копії Викопіювання з Генерального пану села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, пошукових запитів Публічної кадастрової карти України на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 (належить ТОВ «ТДК-Трейд») та НОМЕР_2 (належить позивачу у справі), що земельна ділянка позивача не є суміжною, а також не є сусідньою із земельною ділянкою ТОВ «ТДК-Трейд» щодо якої позивач просить встановити земельний сервітут за рішенням суду .
Так, звертаючись з даним позовом підприємцем зазначено, що у зв'язку із здійсненням ним господарської діяльності та використовуючи належний йому об'єкт нерухомого майна у нього виникає необхідність у доступі до зазначеного майна, зокрема для проїзду власним автотранспортом та необхідністю забезпечення проїзду транспортних засобів контрагентів, що стало підставою для звернення з листом до відповідачів з проханням надати земельну в сервітутне користування. Втім, наявне зволікання у розгляді звернення та продовження проведення будівельних робіт, внаслідок чого заблоковано проїзну дорогу, на переконання позивача, свідчить про недосягнення згоди між сторонами з приводу сервітутного користування частиною земельної ділянки, по якій проходить проїзна дорога по АДРЕСА_1, і це послугувало причиною для розгляду даного спору в судовому порядку.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно п. 1 ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (п. 4 ст. 98 ЗК України).
Земельним законодавством передбачено види земельних сервітутів. Пунктом "б" ч.1 ст.99 Земельного кодексу України передбачено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення такого земельного сервітуту як право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.
Статтею 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Аналогічні положення містить ст.402 ЦК України.
Зі змісту вказаних норм закону вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. Цей перелік є вичерпним.
Ініціатором встановлення земельного сервітуту за договором може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.
В такому випадку він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.
У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту.
Умовою встановлення земельного сервітуту, як на договірних засадах, так і за рішенням суду, є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.
У рішенні суду про встановлення сервітуту має бути чітко зазначено для якого виду використання встановлюється земельний сервітут.
Одночасно, на позивача покладається обов'язок обґрунтувати площу і межі чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку він вимагає, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки (п.2.35 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).
У разі, якщо підставою позову про встановлення земельного сервітуту є недосягнення сторонами згоди щодо окремих умов встановлення сервітуту господарський суд, встановлюючи сервітут своїм рішенням, не позбавлений права врахувати досягнуту сторонами домовленість щодо умов сервітуту.
Складовою договору про встановлення земельного сервітуту має бути план земельної ділянки. Користування сервітуарієм чужою земельною ділянкою без відповідної технічної документації та без визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту може бути підставою для визнання договору про встановлення земельного сервітуту недійсним у судовому порядку.
Позивачем у позові визначено предмет позовних вимог як встановлення безстрокового безоплатного земельного сервітуту на земельну ділянку, площею 3,21га, за кадастровим НОМЕР_1, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка перебуває у власності ТОВ «Еко-Тернопіль» та ТОВ «ТДК-Трейд», для проїзду та заїзду транспорту ФОП ОСОБА_1, його контрагентів, а також транспорту аварійних та екстрених служб.
Судом враховано те, що перед зверненням до суду зацікавлена особа має направити власнику (володільцю) земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут проект договору про встановлення сервітуту. До договору про встановлення земельного сервітуту повинні бути додані проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, план земельної ділянки, документи щодо визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту на чужій земельній ділянці (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 18.05.2016 у справі №914/955/15).
Утім, позивачем відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України суду не було додано та підтверджено обставини долучення відповідної документації до звернення від 18.11.2016 року як і самого проекту договору про встановлення земельного сервітуту з визначенням усіх його істотних умов, необхідних для дійсності даного виду правочину.
Більше того, судом достеменно встановлено, що позивач, попередньо до відповідачів з проектом договору про встановлення земельного сервітуту із відповідними додатками (для встановлення та конкретизації умов сервітуту) не звертався. Навпаки, у зверненні від 18.11.2016 позивач підтвердив, що такі матеріали не виготовлялися, а їх виготовлення планується на майбутнє у разі позитивної відповіді відповідачів з приводу можливості встановлення земельного сервітуту. Тобто, позивачем не було не дотримано встановленого земельним законодавством договірного порядку встановлення земельного сервітуту на право проїзду.
Згідно з частиною третьою статті 402 ЦК України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. Обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Прийняття судом рішення у переддоговірному спорі щодо договору про встановлення сервітуту нормами матеріального і процесуального права не передбачено (п.2.3 Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами).
На думку суду належними доказами звернення з пропозицією укласти договір земельного сервітуту в даному випадку мав бути запропонований позивачем як зацікавленою особою, проект відповідного договору, який би містив всі істотні умови та додатки до нього, в тому числі технічну документацію щодо відведення певної частини земельної ділянки в сервітутне користування із схемою її розміщення та площі, адже саме від даної документації залежить розмір плати за сервітутне користування, проте позивач не вчиняв дій, визначених законом, для встановлення сервітуту за домовленістю сторін, відтак, не набув права на встановлення земельного сервітуту за рішенням суду.
Разом з тим, відповідно до ч.1, 2 ст.404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Таким чином, як нормами земельного, так і цивільного законодавства передбачено гарантії права володільця земельної ділянки на встановлення сервітуту, якщо задовольнити свої потреби іншим чином, аніж використовуючи частину іншої земельної ділянки, він не може. При цьому наведеними нормами матеріального права унормовано, що у разі необхідності землекористувач може вимагати надання земельного сервітуту не тільки від сусіда, але й від власника іншої земельної ділянки (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі №915/835/14). Така ділянка може знаходитися далі, але існує реальна необхідність її використання, зокрема, як в даному випадку, - для проїзду. В такому разі, позивач, який вимагає встановлення такого сервітуту, має довести неможливість задоволення своєї потреби щодо користування власною земельною ділянкою іншим чином, аніж шляхом обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.
Окрім того, як зазначалося вище та встановлено судом, ТОВ «ТДК-Трейд» та ТОВ «ЕКО-Тернопіль» не є суміжними землекористувачами відносно позивача, що підтверджується викопіюванням з Публічної кадастрової карти з нанесенням меж земельних ділянок та із зазначенням їх власників (користувачів) відносно земельної ділянки відповідача щодо якої заявлено позов про встановлення сервітуту; тобто земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1 (належна ТОВ «ТДК-Трейд»), та НОМЕР_2 (належна позивачу у справі) не є суміжно чи наближено сусідньою до земельних ділянок, належних на праві користування відповідачам у справі.
При цьому сама лише відсутність доступу до земельної ділянки позивача інакше, ніж через земельну ділянку, що перебуває в користуванні відповідачів, ще не свідчить про неможливість використання земельної ділянки позивача без встановлення сервітуту та про неможливість задоволення потреб позивача будь-яким іншим (крім встановлення сервітуту) способом. Не підтверджує такої неможливості й відсутність відповіді відповідачів на звернення позивача укласти договір про встановлення сервітуту, оскільки позивачем не доведено вичерпання ним усіх можливостей (крім встановлення сервітуту) для забезпечення використання ним власної земельної ділянки, яка не є суміжною земельною ділянкою із ділянкою відповідачів.
Окрім того, з пояснень опитаного в межах досудового розслідування кримінального провадження №12017210180000176 від 04.04.2017 свідка ОСОБА_11, котра займає посаду начальника відділу земельних відносин, містобудування, архітектури та комунальної власності Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, судом встановлено, що при виготовленні у 2015 році генерального плану села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області проїзна дорога, користування якою є за твердженням позивача необхідним для проїзду до належного йому об'єкту нерухомості та земельної ділянки для його обслуговування, була винесена за межі земельної ділянки ТОВ «ТДК-Трейд», відтак, твердження ФОП ОСОБА_1 про необхідність сервітутного користування проїзною дорогою, розташованою в межах земельної ділянки, що перебуває у власності відповідачів, є неспроможними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Водночас, матеріали справи не містять доказів порушення відповідачами права позивача на встановлення земельного сервітуту чи заборони використання проїзної дороги, передбаченої Генпланом села Великі Гаї. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності протиправного характеру дій відповідачів. Наданий позивачем до матеріалів справи Акт блокування проїзду відповідачами від 21.06.2016 судом не береться до уваги, оскільки немає силу доказу в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, оскільки складений в односторонньому порядку лише за участю підприємців.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини не дотримання позивачем визначеного законом, зокрема ст.402 ЦК України, ст.100 ЗК України, порядку укладення договору земельного сервітуту за рішенням суду, а саме: без попереднього звернення з проектом договору про встановлення земельного сервітуту, без розробки та виготовлення технічної документації з метою розрахунку необхідної площі земельної ділянки для проїзду та проходу та документів щодо визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту, не обґрунтував вимогу щодо встановлення саме безоплатного земельного сервітуту, не довів неможливості задоволення своєї потреби проїзду до власної земельної ділянки та об'єкта нерухомості не інакше як лише шляхом обтяження сервітутом земельної ділянки відповідачів, не довів належними допустимими доказами факт наявної проїзної дороги, що знаходиться в межах земельної ділянки відповідачів та щодо якої заявлено позов, як єдиного можливого проїзду та виїзду транспорту, з огляду на затверджений Великогаївською сільською радою Генеральний план села Великі Гаї Тернопільського району (де проїзна дорога винесена за межі спірної земельної ділянки відповідачів) та враховуючи, що згідно з частиною 2 статті 14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, а також з огляду на положення статті 319 ЦК України, згідно з якою власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Також суд погоджується з доводами відповідача-2 щодо відхилення клопотання позивача про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи як передчасному. При цьому судом враховано наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Згідно з ч.1 ст.41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.
Як роз'яснено в п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
На думку суду за відсутності технічної документації та узгодження сторонами умов договору в частині розміру плати за користування, площі земельної ділянки, необхідної для встановлення сервітуту та з огляду на докази визначення проїзної дороги за межами земельної ділянки відповідачів згідно Генерального плану села Великі Гаї, проведення судової експертизи фактично призведе до затягування розгляду справи та до додаткових фінансових витрат сторони позивача.
Питання, які позивач пропонує поставити на вирішення експерту, безпосередньо стосується встановлення фактичних обставин справи, які з'ясовуються судом за результатами оцінки поданих сторонами доказів та мають вирішуватися судом самостійно в ході розгляду справи.
Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються судом на позивача у справі.
В судовому засіданні 18.04.2017 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43-44, 49, 811, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В позові відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 26.04.2017.
Суддя Н.О. Андрусик