61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua
27 квітня 2017 року Справа № 913/1078/16
Провадження №15/913/1078/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ Луганське енергетичне об'єднання”, м.Луганськ
до Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області, м.Рубіжне Луганської області
про стягнення 237587 грн 99 коп.
Суддя Смола С.В.
Секретар судового засідання Медуниця Р.І.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув;
від ТОВ “Луганськобленерго” як правонаступника ТОВ “ЛЕО”- представник не прибув;
від Управління Державної казначейської служби України у м.Рубіжному Луганської області - представник не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління освіти Рубіжанської міської ради про стягнення заборгованості за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти №80 від 04.03.2015 та за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти №80 від 31.03.2016 з оплати послуг з перетікань реактивної електроенергії в сумі 29898 грн 03 коп., 3% річних у сумі 14458 грн 81 коп., пені в сумі 168208 грн 23 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 25022 грн 92 коп.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.11.2016 (повне рішення складено 21.11.2016) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за перетікання реактивної електроенергії в сумі 29898 грн 03 коп., інфляційні втрати в сумі 25022 грн 92 коп., 3% річних у сумі 14346 грн 25 коп., пеню в сумі 161473 грн 13 коп., судовий збір у сумі 3461 грн 10 коп.; в решті позову відмовлено.
Вказане рішення набрало законної сили 02.12.2016 і на його виконання виданий відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.02.2017 було відмовлено Управлінню Державної казначейської служби України у м.Рубіжному Луганської області в роз'ясненні рішення суду від 15.11.2016 у справі №913/1078/16.
18.04.2017 Управління Державної казначейської служби України у м.Рубіжному Луганської області звернулося до Господарського суду Луганської області з заявою №01-43/427 від 12.04.2017 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області від 15.11.2016 до врегулювання питання на законодавчому рівні.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.04.2014 розгляд заяви призначений на 27.04.2017.
Управління освіти Рубіжанської міської ради Луганської області відзивом №496 від 26.04.2017, який надійшов на адресу електронної пошти суду, підтримало заяву Управління Державної казначейської служби України у м.Рубіжному Луганської області про відстрочення виконання рішення.
Представники сторін, Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськобленерго”, Управління Державної казначейської служби України у м.Рубіжному Луганської області у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Заява Управління Державної казначейської служби України у м.Рубіжному Луганської області про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 15.11.2016 у справі №913/1078/16 обґрунтована тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2016 №447 “Питання проведення розрахунків за спожиту електричну енергію постачальником електричної енергії товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” врегульоване питання оплати за активну електроенергію, зокрема встановлено, що під час проведення розрахунків за спожиту електроенергію з ТОВ “ЛЕО” бюджетні кошти перераховуються через відкритий товариством небюджетний рахунок; що питання проведення інших платежів на користь ТОВ “ЛЕО”, а саме, розрахунків за реактивну електроенергію, інфляційних нарахувань, пені, 3% річних, судового збору вказаною постановою не врегульовано; що позицію стосовно недопущення перерахування суб'єкту господарювання бюджетних коштів, які можуть використовуватися для фінансування тероризму, викладено у дорученні Прем'єр-Міністра України від 21.10.2015 №42924/1/1-15 та листі Служби безпеки України від 30.12.2015 №8/1/2-18620 з грифом “Для службового користування”.
З приводу викладеного господарський суд зазначає наступне.
Згідно з ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.2 ст.6 Закону України “Про виконавче провадження” рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до пп.2 п.5 Порядку виконання рішень про стягнення державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання.
Згідно з ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підпунктами 7.1.1 та 7.1.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 №9 передбачено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Згідно з пп.7.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17.10.2012 №9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Управління Державної казначейської служби України у м.Рубіжному Луганської області повинно довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у справі.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно з ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання рішення з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, які надають підстави для відстрочки виконання рішення.
Управлінням Державної казначейської служби України у м.Рубіжному Луганської області в порушення викладених приписів законодавства документально не підтверджено винятковість обставин, які надають право для відстрочки судового рішення.
Суд зауважує, що відповідно до абзацу 2 п.2 рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001 №-4-рп/2001 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти.
Беручи до уваги прямий припис ст.1291 Конституції України щодо обов'язковості виконання судових рішень, господарський суд приходить до висновку про те, що відсутність рішень будь-яких органів, що регламентують стягнення грошових коштів на користь підприємств, не перереєстрованих на підконтрольній українській владі території, не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Неврегульованість зазначеного питання не є виключною обставиною в розумінні приписів ст.121 Господарського процесуального кодексу України. Інших обставин, які б могли бути підставою для відстрочення виконання судового рішення у справі, наразі судом не встановлено.
Відносно посилань заявника на постанову Кабінету Міністрів України від 06.07.2016 №447 “Питання проведення розрахунків за спожиту електричну енергію постачальником електричної енергії товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” суд зазначає наступне.
У вказаній постанові Кабінет Міністрів України постановив установити, що під час проведення розрахунків за спожиту електричну енергію з товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” (далі - товариство) бюджетні кошти перераховуються через відкритий товариством в установленому порядку небюджетний рахунок в органі Державної казначейської служби на поточний рахунок із спеціальним режимом використання товариства, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого спрямування їх на поточний рахунок із спеціальним режимом використання державного підприємства “Енергоринок”; погашення бюджетної кредиторської заборгованості здійснюється в установленому законодавством порядку; передбачений цим пунктом механізм проведення розрахунків застосовується для розрахунків, що проводяться за рахунок бюджетних коштів, та розрахунків відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20. Таким чином вказана постанова регулює лише частину відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” та конкретизує порядок оплати спожитої електричної енергії. При цьому не виключається можливість оплати послуг з перетікання реактивної електроенергії, пені, інфляційних нарахувань, 3% річних, судового збору за рахунок бюджетних коштів.
З огляду на викладене доводи Управління Державної казначейської служби України у м.Рубіжному Луганської області в зазначеній частині також відхиляються судом.
Також господарський суд зазначає, що ухвалою від 20.04.2017 у даній справи було замінено сторону (стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” у процедурі виконання Управлінням Державної казначейської служби у м.Рубіжному Луганської області рішення Господарського суду Луганської області від 15.11.2016 (наказу від 02.12.2016 №913/1078/16) про стягнення з Управління освіти Рубіжанської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об'єднання” на п/р №26006304703374 у ФЛОУ АТ “Ощадбанк” у м.Сєвєродонецьк, МФО 304665, код ЄДРПОУ 31443937, заборгованості за перетікання реактивної електроенергії у сумі 29898 грн 03 коп., інфляційних втрат у сумі 25022 грн 92 коп., 3% річних у сумі 14346 грн 25 коп., пені у сумі 161473 грн 13 коп., судового збору у сумі 3461 грн 10 коп., на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганськобленерго”, яке знаходиться за адресою: вул.Гоголя, б.24, 2 поверх, кімната 5, м.Сєвєродонецьк Луганської області, тобто на території, яка підконтрольна українській владі.
Таким чином, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у м.Рубіжному Луганської області №01-43/427 від 12.04.2017.
Господарський суд звертає увагу заявника на те, що відмова в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення не позбавляє права на повторне звернення до господарського суду з відповідною заявою за наявності обставин, які мають бути підтверджені належними доказами, що підтверджують ускладнення чи неможливість виконання рішення у даній справі.
Керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у м.Рубіжному Луганської області №01-43/427 від 12.04.2017 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Луганської області від 15.11.2016 у справі №913/1078/16 до врегулювання питання на законодавчому рівні відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.
Суддя С.В. Смола