ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.04.2017Справа №910/4165/17
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-ТРАНС"
до: товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕФЕСТ"
про: стягнення 5.860,33 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Сокур С.В. - за довіреністю від 14.03.2017 № б/н.
відповідача: Андріянова Н.В. - керівник (витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ-ТРАНС" звернулося до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕФЕСТ" про стягнення з останнього 5.860,33 грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки товару від 01.06.2016 № 6415. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 5.860,33 грн., з яких: основна заборгованість складає 3.919,00 грн.; пеня в сумі - 1.265,02 грн., 20 % річних в сумі 676,31 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/4165/17. Розгляд справи призначений на 24.04.2017.
Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 24.04.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши уповноважених представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
Між товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ-ТРАНС", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕФЕСТ", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки товару від 01.06.2016 № 6415 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач продає та поставляє, а відповідач купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від позивача до відповідача та є невід'ємними частинами Договору (п. 1.1 Договору).
Пунктом 3.3 Договору визначено, що відповідач зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого позивачем товару, протягом (але не пізніше) 7 (семи) календарних днів з моменту передачі такої партії товару.
Положеннями п. 5.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20 % річних.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 5.919,00 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: від 07.07.2016 № ВДС-006110 на суму 4.303,00 грн. та від 09.07.2016 № ВДС-006478 на суму 1.616,00 грн.
Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, який закріплений у п. 3.3 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково в сумі 2.000,00 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 3.919,00 грн.
Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 1.265,02 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 20 % річних в сумі 676,31 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.
Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.
Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 3.919,00 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 3.919,00 грн.
З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично невірним.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі 849,45 грн., за таким розрахунком суду, здійсненого в період, на який позивачем нараховувалася пеня, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом вказаного періоду:
Видаткова накладна Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУДата оплатиСума оплатиСума пені за період прострочення
від 07.07.2016 № ВДС-006110 4.303,0015.07.2016 - 28.07.20161433 %--54,47
4.303,0029.07.2016 - 15.09.20164931 %--179,08
4.303,0016.09.2016 - 27.10.20164230 %--148,54
4.303,0028.10.2016 - 19.12.20165328 %--174,95
3.303,0020.12.2016 - 03.01.20171528 %1.000,0020.12.201638,01
2.303,0004.01.2017 - 12.01.2017928 %1.000,0004.01.201715,90
від 09.07.2016 № ВДС-0064781.616,0017.07.2016 - 28.07.20161233 %--17,53
1.616,0029.07.2016 - 15.09.20164931 %--67,25
1.616,0016.09.2016 - 27.10.20164230 %--55,79
1.616,0028.10.2016 - 14.01.20177928 %--97,93
Загальна сума пені складає849,45
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 % річних в сумі 676,31 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕФЕСТ" (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 34/2; ідентифікаційний код 21511271) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ-ТРАНС" (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 21; ідентифікаційний код 39314304) основну заборгованість в сумі 3.919 (три тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 00 коп.; пеню в сумі 849 (вісімсот сорок дев'ять) грн. 45 коп.; 20 % річних в сумі 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 31 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.600 (одна тисяча шістсот) 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27 квітня 2017 року
Суддя С.В. Балац