номер провадження справи 18/47/17
19.04.2017 справа № 908/719/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біохем Україна» (03022, м. Київ, вулиця Козацька, 120/4)
до відповідача приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175)
про стягнення 41264,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 490315 від 02.03.2015 р., 31211,01 грн. пені, 2485,95 грн. 3% річних, 478,80 грн. втрат від інфляції грошових коштів
Суддя Носівець В.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області 05.04.2017 р. звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Біохем Україна» з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» про стягнення 41264,00 грн. боргу за договором купівлі-продажу № 490315 від 02.03.2015 р., 31211,01 грн. пені, 2485,95 грн. 3% річних, 478,80 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
Ухвалою суду від 06.04.2017 року порушено провадження у справі № 908/719/17, присвоєно справі номер провадження 18/47/17, судове засідання призначене на 19 квітня 2017 року.
В судовому засіданні 19.04.2017 р. справу розглянуто, прийнято рішення.
Позивач свого представника в судове засідання не направив, причину неявки суду не повідомив. Про час і місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином: ухвала про порушення провадження у справі завчасно направлена на адресу, вказану у позовній заяві і до суду не повернута. Будь-яких клопотань, повідомлень або заяв, в тому числі про відмову від позову, зміну підстав або предмету позову від позивача не надійшло, тому судом розглядаються позовні вимоги, викладені у позовній заяві.
Предметом розгляду є позовні вимоги, які мотивовано наступним. На виконання умов договору купівлі-продажу та підписаних сторонами Специфікацій позивачем в період з 10 липня 2015 р. по 11 жовтня 2016 р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 408464 грн., що підтверджується видатковими накладними. Строки оплати погоджені в специфікаціях щодо кожної окремої партії товару. Відповідачем оплата здійснювалась з порушенням встановлених строків, за деякими накладними оплата до цього часу не надійшла. Всього сплачено 367200 грн. грошових коштів, заборгованість на дату подання позовної заяви становить 41264 грн. У зв'язку з порушенням грошових зобов'язань позивач на підставі п. 6.2 договору нарахував відповідачу 31211,01 грн. пені, а також 2485,95 грн. 3% річних та 478,8 грн. інфляційного збільшення боргу. Просить стягнути загальну суму 75439,76 грн. Позов обґрунтовано з посиланням на ст.ст. 251, 253, 526, 530, 625 ЦК України.
Відповідач у судове засідання не з'явився, позовні вимоги не спростував, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не надав, причину неявки суду не повідомив. Ухвала суду від 06.04.2017 р. про порушення провадження у справі направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення зазначена ухвала вручена уповноваженому представнику ПрАТ «Агропромислова компанія» 11.04.2017 р., отже відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що призначений на 19 квітня 2017 р.
Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та статті 87 ГПК України.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).
З урахуванням вищевикладеного, судом вжиті заходи повідомлення про порушення провадження у справі, тому сторони вважаються належним чином повідомленими про час та місце розгляду спору.
Суд визнав можливим розглянути справу в судовому засіданні 19.04.2017 року в порядку ст. 75 ГПК України за відсутності представників сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
товариством з обмеженою відповідальністю «Біохем Україна» (продавець, позивач у справі) та приватним акціонерним товариством «Агропромислова компанія» 02.03.2015 р. укладено договір купівлі-продажу № 490315 відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця кормові добавки, ферменти і пробіотичні препарати, Бетафін С1 (товар), а покупець зобов'язується прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму відповідно до замовлення покупця та специфікації до даного договору. Номенклатура, кількість, ціна та умови поставки і оплати товару наводяться в додатках до даного договору (специфікаціях), які оформлюються на кожну партію товару та являються невід'ємною частиною даного договору. Сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених продавцем на протязі строку дії даного договору (п.п. 1.1, 2.1, 2.4).
Договір набирає чинності та вступає в дію в момент підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання стонами своїх зобов'язань. Якщо одна із сторін за 30 календарних днів до моменту закінчення терміну дії даного договору не виявила бажання розірвати його, договір вважається пролонгованим (продовженим) на один календарний рік на умовах, викладених в даному договорі (п. 9.1).
Відповідно до п.п. 4.1, 4.4 за попередньою домовленістю сторін, передача товару покупцю здійснюється одним з передбачених у даному договорі способами, що вказуються у специфікації. Якщо передача та поставки товару здійснюється транспортом покупця (самовивозом) обов'язок передати товар покупцю вважається виконаним на момент передачі йому товару. Передачею товару в такому випадку вважається складання та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка свідчить про фактичне отримання товару покупцем. Датою отримання (поставки) товару в цьому випадку являється дата підписання стонами видаткової накладної.
Матеріали справи свідчать, що в період з 10 липня 2015 року по 04 жовтня 2016 року сторонами договору оформлено та підписано 25 специфікацій до договору № 490315 від 02.03.2015 р. (арк. справи 22-46), згідно з якими здійснювалися поставки товару на замовлення покупця. У специфікаціях визначено найменування, кількість, ціну товару, умови його поставки та оплати щодо кожної окремої партії. Згідно з п. 3 специфікації №21/07/15 від 21.07.2015 р. оплата здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з дати отримання товару. В пункті 3 інших специфікацій (№№ 1-24) визначено, що оплата товару здійснюється шляхом попередньої оплати товару відповідно до пункту 6.1 договору купівлі-продажу.
Факт виконання позивачем зобов'язань за договором щодо поставки та передачі товару підтверджується видатковими накладними за період з 10 липня 2015 року по 11 жовтня 2016 року (арк. справи 47-71), відповідно до яких постачальник ТОВ «Біохем Україна» поставив, а покупець ПрАТ «Агропромислова компанія» отримав, обумовлений договором і визначений у специфікаціях, товар загальною вартістю 408464 грн. Усі видаткові накладні підписані представниками покупця, що діяли на підставі довіреностей, та скріплені печатками товариства.
Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 367200 грн., що підтверджується довідкою «ОТП Банк» про надходження грошових коштів на рахунок ТОВ «Біохем Україна» за період з 01 березня 2015 року по 23 березня 2017 року. За таких обставин, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 41264 грн. (408464-367200).
ТОВ «Біохем Україна» звернулося до господарського суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, та просить суд стягнути з відповідача основний борг за товар, отриманий згідно з зазначеним договором купівлі-продажу, пеню, 3% річних та втрати від інфляції.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В пункті 6.1 договору встановлено, що за передачу товару за цим договором покупець сплачує продавцю оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, розмір якої визначається виходячи з ціни продажу товару на умовах попередньої оплати.
Згідно з підпунктом 1.7 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Відповідач своїм правом явки до суду не скористався, факт наявності заявленої до стягнення заборгованості не спростував, доказів перерахування позивачу основного боргу в сумі 41264 грн. суду не надав.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми 41264 грн. основного боргу основані на договорі, законі, підтверджені відповідними доказами, відповідають вимогам законодавства і підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 31211,01 грн. за період з 01.08.2015 р. по 22.03.2017 р. Із змісту позовної заяви та викладеного в ній розрахунку вбачається, що позивачем розрахована пеня окремо за кожною видатковою накладною, з урахуванням часткових оплат.
Згідно з п. 6.2 договору у разі прострочення виконання грошового зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі 0,5 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується така пеня.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку пені необхідно встановити розмір боргу, день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня, або у разі несплати - строк припинення нарахування пені (період нарахування пені).
Суд встановив, що у специфікації № 21/07/15 від 21.07.2015 р. визначений строк оплати протягом 14 календарних днів з дати отримання товару. В усіх інших специфікаціях визначено, що оплата товару здійснюється шляхом попередньої оплати товару відповідно до пункту 6.1 договору купівлі-продажу. Отже, оплата товару на умовах попередньої оплати повинна здійснюватись покупцем в повному обсязі на дату фактичного його одержання, тобто дату, вказану у відповідній видатковій накладній; прострочка виконання зобов'язання виникає починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.
Відповідно до наданої позивачем довідки банку, розрахунку основного боргу оплата товару здійснювалася відповідачем з порушенням встановлених строків, за деякими видатковими накладними товар залишився неоплаченим до теперішнього часу. Таким чином, факт порушення грошового зобов'язання суд вважає доведеним.
Перевіривши розрахунок пені за допомогою інформаційної системи “Законодавство” за вказаний позивачем період суд встановив, що при його здійсненні позивачем допущено арифметичні помилки, у зв'язку з наступним: за деякими накладними позивачем невірно визначено періоди прострочки та, відповідно, кількість днів, за які стягується пеня. Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Так, за видатковою накладною № 139 від 21.07.2015 р. зі строком оплати протягом 14 календарних днів з дати отримання товару, кінцевою датою оплати є 04.08.2015 р., а не 03.08.2015р, як зазначено у розрахунку, тому період нарахування пені починається 05.08.2015 р., а не 04.08.2015 р. За накладними № 176 від 21.08.2015 р., № 180 від 26.08.2015 р., № 216 від 23.09.2015 р. з умовою попередньої оплати, період прострочення починається з 22.08.2015 р., 27.08.2015 р. та 24.09.2015 р. відповідно, в той час як у розрахунку позивача періоди нарахування пені за вказаними накладними починаються 21.08.2015 р., 26.08.2015 р., 23.09.2015 р., тобто з дати фактичної поставки, а не з наступного дня як належить. За видатковою накладною № 383 від 17.11.2015 р. періодом прострочення є 18.11.2015 р. - 15.02.2016 р., що фактично становить 90 днів, проте, у розрахунку кількістю днів прострочення за цей період вказано 121 день. Аналогічні недоліки виявлено і за декількома іншими накладними, так, наприклад, за накладною № 587 від 12.07.2016 р. (у періоді прострочки 13.07.2016 р. - 28.07.2016 р. фактично 16 днів, а не 35, як вказано позивачем). Крім того, при здійсненні розрахунку за накладною № 587 від 12.07.2016 р. (з терміном оплати по 12.07.2016 р.) позивач не врахував приписи частини 6 статті 232 ГК України та нарахував пеню з 13.07.2016 р. по 22.03.2017 р., тобто всього за 253 дні, що перевищує встановлений законом шестимісячний строк. Однак, правильним періодом нарахування, за який належить до стягнення пеня, в даному випадку є період з 13.07.2016 р. по 13.01.2017 р. (184 дні). Також при проведенні розрахунку, позивачем не в усіх випадках враховано, що день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Так, зазначене не прийнято до уваги при визначенні періоду прострочення за видатковими накладними № 153 від 30.07.2015 р., № 489 від 15.12.2015 р., № 290 від 08.04.2016 р.
З урахуванням вищевикладеного, здійснивши перерахунок, суд встановив, що фактично до стягнення належить 29360,28 грн. пені. В частині стягнення суми 1850,73 грн. пені відмовляться.
Про застосування наслідків спливу позовної давності сторонами спору не заявлялося.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 2485,95 грн. 3% річних за період з 01.08.2015 р. по 22.03.2017 р. та суму 478,80 грн. втрат від інфляції за період жовтень 2016 р. - лютий 2017 р.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що в ньому допущені аналогічні помилки, які допущено при розрахунку пені, тому їх розмір, що підлягає стягненню становить 2438,05 грн., у задоволенні стягнення 47,90 грн. трьох відсотків річних відмовляється.
Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті “Урядовий кур'єр”. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно з розрахунком, втрати від інфляції нараховано позивачем за трьома видатковими накладними: № 817 від 22.09.2016 р., № 833 від 27.09.2016 р., № 875 від 11.10.2016 р., за кожною з яких сума боргу складає 10500 грн., за період жовтень 2016 р. - лютий 2017 р. За кожною з цих накладних позивач просить стягнути суму 159,60 грн. втрат від інфляції, всього 478,80 грн.
Перевіривши розрахунок втрат від інфляції за допомогою інформаційної системи «Законодавство» суд встановив, що при його здійсненні позивачем допущено наступні помилки. Оскільки строк оплати за накладною № 875 від 11.10.2016 р. наступив у жовтні 2016 р., період з якого мають нараховуватись втрати від інфляції за цією накладною, починається з листопада 2016 р. Також позивачем невірно визначено сукупний індекс інфляції за період прострочення з жовтня 2016 р. по лютий 2017 р., який фактично склав 107,82%.
У зв'язку з цим, сума втрат від інфляції за видатковими накладними № 817 від 22.09.2016 р. та № 833 від 27.09.2016 р. за період з жовтня 2016 р. по лютий 2017 р. складає по 821,24 грн. Сума втрат від інфляції за накладною № 875 від 11.10.2016 р. за період листопад 2016 р. - лютий 2017 р. складає 512,88 грн.
Позивач просить стягнути загальну суму за трьома накладними 478,80 грн. втрат від інфляції.
Враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума 478,80 грн. втрат від інфляції, яка заявлена позивачем за загальний період з жовтня 2016 р. по лютий 2017 р. за накладними № 817 від 22.09.2016 р., № 833 від 27.09.2016 р., № 875 від 11.10.2016 р.
На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.
Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог необхідно стягнути 1559,73 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, ідентифікаційний код 31914947) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Біохем Україна» (03022, м. Київ, вулиця Козацька, 120/4, ідентифікаційний код 37866538) 41264 грн. (сорок одну тисячу двісті шістдесят чотири грн. 00 коп.) основного боргу, 29360,28 грн. (двадцять дев'ять тисяч триста шістдесят грн. 28 коп.) пені, 2438,05 грн. (дві тисячі чотириста тридцять вісім грн. 05 коп.) 3% річних, 478,80 (чотириста сімдесят вісім грн. 80 коп.) втрат від інфляції, 1559,73 грн. (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 73 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 26 квітня 2017 р.
Суддя В.В. Носівець