номер провадження справи 6/22/16-33/137/16
24.04.2017 Справа № 908/460/16
За позовом: Приватного підприємства “Престиж-2000” (69035, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 57)
до відповідача-1: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька автомобільна компанія" (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 56)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (69091, м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_1)
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (69006, АДРЕСА_2)
про стягнення суми,
Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мірошниченко М.В., судді Колодій Н.А, ОСОБА_3
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4, довіреність б/н від 30.03.2017р.;
від відповідача-1: ОСОБА_5, довіреність № 01/02-17/00623 від 13.03.2017р.;
від відповідача-2: ОСОБА_6 - довіреність № 115 від 13.03.2017 р.;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився;
Приватне підприємство «Престиж-2000», м. Запоріжжя звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про стягнення з коштів в сумі 119650,64 грн., які набуті останнім без достатньої правової підстави.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Місюра Л.С.) від 22.03.2016р., у справі № 908/460/16 позов задоволено; стягнуто з Запорізької міської ради на користь ПП “Престиж-2000” кошти, отримані без достатньої правової підстави, в розмірі 119650,64 грн. та 1794,75 грн. судового збору.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016 р. рішення господарського суду у даній справі залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2016 р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2016 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 22.03.2016 р. у справі № 908/460/16 скасовано, справу №908/460/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Скасовуючи судові акти першої та апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України вказав на неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи. При цьому відзначив, що попередні судові інстанції не звернули уваги на те, що оскільки договір оренди землі припинив свою дію виключно в частині оренди позивачем земельної ділянки, внаслідок заміни сторони у такому зобов'язанні на підставі приписів ч.3 ст.7 Закону України “Про оренду землі”, ч.ч.1, 2, 5 ст.120 ЗК України, особою, яка збагатилася за рахунок позивача є новий орендар за Договором, який, не виконуючи обов'язку з внесення орендних платежів, збагачується за рахунок потерпілого, тоді як міська рада, як орендодавець по Договору, відповідно до приписів ст.ст.1, 21 Закону України “Про оренду землі” отримує орендну плату згідно закону та чинного Договору. Також вказав, що здійснюючи апеляційний перегляд, апеляційний господарський суд залучив другого відповідача - ПАТ “Фідокомбанк”, тому при новому розгляді справи, суди мають надати оцінку підставності заявленого позову також до відповідача-2, встановивши період існування права останнього на нерухоме майно, і, відповідно, право користування земельною ділянкою по Договору.
13.12.2016р. відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 908/460/16 передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.12.2016 р. справу №908/460/16 прийнято до свого провадження суддею Мірошниченко М.В., розгляд справи призначено на 18.01.2017 р.
Ухвалою суду від 18.01.2017 р. здійснено процесуальне правонаступництво, замінено відповідача-2 - Публічне акціонерне товариство "Фідокомбанк" (03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24 /літ.Д, код ЄДР 34001693) його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10, код ЄДР 14351016). Розгляд справи відкладено на 07.02.2017 р.
Враховуючи категорію і складність справи (з огляду на те, що витребувані судом докази позивачем та третіми особами 2, 3 не були надані; закінчення процесуального строку вирішення спору), а також з метою забезпечення принципів рівності сторін перед законом і судом та з метою витребування необхідних доказів для вирішення спору, на підставі ст. 4-6 ГПК України, для розгляду справи утворено судову колегію у складі: головуючий суддя - Мірошниченко М.В., суддя: Колодій Н.А., суддя: Носівець В.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.02.2017 р. справу №908/460/16 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Мірошниченко М.В., судді: Колодій Н.А., Носівець В.В., розгляд справи розпочато заново, судове засідання призначено на 28.02.2017 р.
Ухвалою суду від 28.02.2017 р. розгляд справи № 908/460/16 відкладено на 04.04.2017р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.04.2017 р., на підставі ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору у справі № 908/460/16 продовжено до 24.04.2017 р., розгляд справи відкладено на 24.04.2017р.
Фіксація судового процесу за клопотанням представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2 здійснювалась за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Між позивачем та відповідачем-1 укладено договір оренди землі (кадастровий № 2310100000:02:031:0031), який зареєстровано 03.04.2006 р. за № 040626100276. В зв'язку зі зміною власника об'єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці, яка є предметом оренди, дія вказаного договору припинилась в силу закону. Так, 24.01.2013 р. до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ПАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є відповідач-2) на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин, розташований на земельній ділянці (кадастровий №2310100000:02:031:0031), за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 56. Дані обставини встановлені ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2016р. у справі № 908/4721/15 і не підлягають подальшому доказуванню. На думку позивача, з часу припинення договору оренди землі, тобто з 24.01.2013 р., відповідач-1 отримував кошти за оренду земельної ділянки без достатньої правової підстави. За час з 24.01.2013 р. по 24.12.2015 р. позивач сплатив на користь відповідача-1 орендну плату за вказаним договором у розмірі 119650,64 грн., а саме: за 2013 р. сплачено 34874,51 грн., за 2014 р. сплачено 41215,00 грн., за 2015 р. - 43561,13 грн. Посилаюсь на приписи ст.ст. 15, 16, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 144, 174 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача-1 безпідставно отримані грошові кошти в сумі 119650,64 грн.
Відповідач-1 проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 21.03.2016 р. та додаткових поясненнях від 16.01.2017 р., 06.02.2017 р., 27.02.2017 р., 03.04.2017 р. та 21.04.2017 р., вважає, що посилання позивача на ст. 1212 ЦК України (у відношенні відповідача-1) є безпідставним, оскільки грошові кошти Запорізькою міською радою були отримані в якості орендної плати за надану у користування ТОВ “Престиж-2000” земельну ділянку відповідно до умов договору оренди 03.04.2006 р. Наголошує, що вказані кошти отримані відповідачем-1 від позивача на підставі договору та Закону. Вказує на те, що Запорізька міська рада не є належним відповідачем у справі, оскільки не є особою, яка безпідставно збагатилась за рахунок позивача. Такими особами, на думку відповідача-1, є відповідач-2 та треті особи у справі. Зазначив, що право власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній орендованій земельній ділянці неодноразово відчужувалось: спочатку на користь ПАТ “Ерсте Банк”, правонаступником якого є відповідач-2 (ПАТ “Фідобанк”); потім на користь фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1; а в подальшому на користь ТОВ “Запорізька автомобільна компанія”. На думку відповідача-1, важливим моментом для розгляду даної справи є встановлення періоду існування права на нерухоме майно кожного із власників, і, відповідно, права користування земельною ділянкою по договору кожним з них. Вважає, що саме ці особи збагатились за рахунок позивача, оскільки не виконували обов'язок із внесення орендних платежів. Просить відмовити у позові.
Відповідач-2 - Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» - у письмових поясненнях підтверджує, що 24.01.2013 р. відбулася державна реєстрація права власності за ПАТ «Ерсте Банк» на незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 56. В подальшому, між ПАТ «Фідобанк» та громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин, розташованого на земельній ділянці площею 0,4759 га кадастровий номер 2310100000:02:032:0031 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 56. Позовні вимоги у відношенні відповідача-1 вважає правомірним, оскільки починаючи з 24.01.2013р. Запорізька міська рада грошові кошти від ТОВ «Престиж-2000» отримує без достатньої правової підстави. Відповідач-2, в свою чергу, з дати набуття (24.01.2013 р.) права власності на незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 56 та до дати продажу (28.02.2014р.) цієї нерухомості третім особам по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, жодних грошових коштів в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою від позивача не отримував. Просить відмовити у позові.
Представник третьої особи-1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Правову позицію ТОВ "Запорізька автомобільна компанія" викладено у письмових поясненнях, наданих у судовому засіданні 07.02.2017р., відповідно до яких перехід права власності на нерухомість від однієї особи до іншої не зумовлює автоматичного переходу права на оренду земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, оскільки таке право, на відміну від права власності або постійного користування, не може бути передано за цивільно-правовими угодами одночасно з об'єктом нерухомості, а визначається згідно з договором оренди. Зауважує, що в законі не передбачено автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, так як виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, яким є Запорізька міська рада. Крім того, звернув увагу суду, що право оренди, відповідно до приписів ст. 125 ЗК України виникає з моменту державної реєстрації цього права.
ОСОБА_1 (третя особа-2 у справі) у судове засідання 24.04.2017 р. не з'явився, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
ОСОБА_2 (третя особа-3 у справі) у судове засідання 24.04.2017 р. не з'явився, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. Натомість, 27.02.2017 р. від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення по суті спору з викладеним в них клопотанням про розгляд справи без участі його представника. Правова позиція третьої особи-3 збігається з правовою позицією третьої особи-1 щодо необхідності, у разі набуття права власності на нерухоме майно, переоформлення права користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване, шляхом укладання договору оренди. На думку третьої особи-3, новий власник, має право вимагати переоформлення права оренди на нього, однак не отримує таке право автоматично шляхом заміни орендаря у зобов'язанні з попереднього на нового власника нерухомого майна.
Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
В даному випадку, ухвали господарського суду, зокрема, від 28.02.2017 р. та від 04.04.2017 р. були направлені судом на належні адреси третіх осіб згідно їх реєстрації. Тобто, про час та місце судового розгляду даної справи треті особи були повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки про час та місце судового розгляду справи треті особи були повідомлені належним чином, зважаючи на заяву третьої особи-2 про розгляд справи за відсутності його представника, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 24.04.2017 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Матеріали справи свідчать, що між 17.03.2006 р. між Запорізькою міською радою (орендодавцем, відповідачем-1 у справі) та Приватним підприємством “Престиж-2000” (орендарем, позивачем у справі) був укладений договір оренди землі (далі - Договір), за умовами п.п. 1, 2, 8, 14 якого, відповідач-1, відповідно до рішення 30 сесії 4 скликання Запорізької міської ради №8/137 від 15.02.2006, надає, а позивач приймає в строкове платне користування на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,4759 га для розташування автосалону з автосервісом та магазину з продажу автозапчастин, яка знаходиться: м.Запоріжжя, перехрестя Південного шосе та вул. Сєдова.
Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.04.2006 за №040626100276.
Відповідно до акта прийому-передачі від 03.04.2006 р. вказана земельна ділянка кадастровий №2310100000:23:032:0031 була передана відповідачем позивачу.
Земельна ділянка вільна від забудови, об'єкти інфраструктури відсутні (п.п.3, 4 Договору, п.3 ОСОБА_5 прийому-передачі земельної ділянки).
Згідно п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1011192,32 грн. (в цінах 2006 року).
Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься позивачем у грошовій формі та в розмірі 2022,58 грн. на протязі строку будівництва об'єкта та в розмірі 10111,92 грн. з дня введення об'єкту в експлуатацію за загальну площу земельної ділянки за календарний рік в цінах 2006 року.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 Договору).
За змістом п.11 Договору орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Заводського району 33211812600004 в відділенні Держказначейства у Заводському районі, МФО 813015, ЄДРПОУ 2614146, код 13050200.
Разом з тим, згідно з договором іпотеки № 010-515/00001-1 від 13.08.2008 р., укладеним між ВАТ “Ересте Банк” (іпотекодержателем) та ПП “Престиж-2000” (іпотекодавець), предметом іпотеки було нерухоме майно: об'єкт незавершеного будівництва, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 56, зазначені в плані літ.А, відсоток готовності недобудованої будівлі автосалону з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин літ.А складає 74%, що знаходиться на земельній ділянці площею 4759 кв.м, кадастровий номер 2310100000:02:032:0031, тип земельної ділянки: для розташування автосалону з автосервісом та магазину з продажу автозапчастин, який належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору оренди землі, укладеного 17.03.2006 р. між Запорізькою міською радою та ПП “Престиж-2000”, зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.04.2006 р. за № 040626100276.
03.06.2010 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинений виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 2493) стосовно звернення стягнення на об'єкт незавершеного будівництва, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 56, зазначені в плані літерою А, який належить ПП “Престиж-2000” (іпотеклодавцю).
З акта №92/5-10 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки вбачається, що об'єкт незавершеного будівництва, автосалон з автосервісом та магазин з продажу запчастин, який розташований на спірній земельній ділянці площею 0,4759 га реалізований 16.03.2012 р.
Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 483926 від 14.02.2013 р. право власності на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 56 з 24.01.2013 р. зерєстроване за ПАТ «Ерсте Банк».
24.01.2013 р. в Державний реєстр прав на нерухоме майно внесено запис про право власності на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 56, який знаходився на земельній ділянці кадастровий номер № 2310100000:02:032:0031 за ПАТ "Ерсте Банк" (правонаступником якого є відповідач-2).
За твердженням позивача, дія договору оренди землі площею 0,4759 га від 17.03.2006р. відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 7, ст. 31 Закону України «Про оренду землі» припинилась у зв'язку з відчуженням нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, наданій в оренду на підставі спірного договору, а відтак, кошти, сплачені відповідачу-1 за оренду земельної ділянки за період 24.01.2013 р. по 24.12.2015 р. у загальній сумі 119650,64 грн. є безпідставно набутими коштами, які позивач на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача-1.
Позовні вимоги про стягненя з Запорізької міської ради суми в розмірі 119650,64 грн., які набуті останнім без достатньої правової підстави, стали предметом судового розгляду у даній справі.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного Кодексу України .
Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Суд вважає, що позивач, звертаючись до суду з позовом, помилково посилається на приписи ст.1212 ЦК України, оскільки зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або є неукладеним.
Згідно із ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання ПП «Престиж-2000» щодо плати за оренду землі виникли з договору оренди землі від 17.03.2006 р., укладеного між Запорізькою міською радою та ПП «Престиж-2000».
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За приписами ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до абзацу 8 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону №5245-17 від 01.01.2013) набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці є підставою для припинення договору оренди землі.
Між тим, укладаючи договір оренди землі від 17.03.2006 р., сторони в пунктах 32, 33 Договору визначили конкретний перелік підстав зміни умов цього правочину та припинення його дії, втім, такої підстави для припинення зобов'язання орендаря, зокрема, зі сплати орендних платежів, як відчуження будівлі, що розташована на орендованій земельній ділянці, сторонами не передбачено. Разом з тим, згідно з п. 36 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, позивач до Запорізької міської ради з відповідною заявою про припинення, переоформлення або розірвання Договору не звертався, як і не повідомив про зміни її використання у зв'язку з відчуженням об'єкта нерухомості.
Також, п. 20 Договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Доказів повернення земельної ділянки орендодавцю позивач не надав, відтак, не можливо вважати, що його обов'язок з внесення орендної плати за землю припинився.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Таким чином, не дивлячись, що законодавець передбачив таку підставу для припинення договору оренди землі як набуття права власності на будівлю, що розташована на орендованій земельній ділянці, іншою особою, сторони договору оренди землі, керуючись принципом свободи договору, закріпленим нормами ст. ст. 6, 627 ЦК України, відповідно до якого сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, домовились про інший порядок врегулювання своїх правовідносин, який не передбачає автоматичного припинення зобов'язань за договором оренди землі саме з моменту набуття права власності на будівлю іншою особою, а тим більше автоматичного виникнення у цієї особи правовідносин за договором оренди землі.
Враховуючи припис норми ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, суд дійшов висновку, що грошові кошти в загальній сумі 119650,64 грн., сплачені ПП «Престиж-2000» у період з січня 2013 р. по грудень 2015 р., не є такими, що набуті Запорізькою міською радою без достатньої правової підстави, отже, не можуть бути стягнені з останньої відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуті.
Також, положеннями статті 120 ЗК України (в редакції, зміненій Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю” від 05.11.2009 року №1702-VI) унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України “Про оренду землі” до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Вищий господарський суд України в постанові від 28.11.2016 р. по справі №908/460/16 при перегляді рішення у даній справі від 22.03.2016 р. зазначив, що наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без “оформлення” припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні.
Також, у зазначеній постанові Вищий господарський суд України дійшов висновку, що оскільки договір оренди землі припинив свою дію виключно в частині оренди позивачем земельної ділянки, внаслідок заміни сторони у такому зобов'язанні на підставі приписів ч. 3 ст. 7 Закону України “Про оренду землі”, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 120 ЗК України, особою, яка збагатилася за рахунок позивача є новий орендар за Договором, який, не виконуючи обов'язку з внесення орендних платежів, збагачується за рахунок потерпілого, тоді як міська рада, як орендодавець по Договору, відповідно до приписів ст.ст. 1, 21 Закону України “Про оренду землі” отримує орендну плату згідно закону та чинного Договору.
За умовами ч.5 ст.124, п.9 ст.129 Конституції України, ст.115 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.
Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до приписів ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Отже, зважаючи на висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 28.11.2016 р. у даній справі, не потребує доведенню той факт, що сплачені ПП «Престиж-2000» грошові кошти в якості орендної плати не є такими, що набуті Запорізькою міською радою без достатньої правової підстави, а отримані в якості орендної плати згідно Закону та Договору.
Також, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 28.11.2016 р., суд з'ясовував питання щодо періоду існування права ПАТ «Фідокомбанк» (відповідача-2) на нерухоме майно та, відповідно, права користування земельною ділянкою.
Судом встановлено, що згідно з договором іпотеки № 010-515/00001-1 від 13.08.2008р., укладеним між ВАТ “Ересте Банк” (правонаступним якого є відповідач-2) та ПП “Престиж-2000”, предметом іпотеки було нерухоме майно: об'єкт незавершеного будівництва, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 56, що знаходиться на земельній ділянці площею 4759 кв.м, кадастровий номер 2310100000:02:032:0031, тип земельної ділянки: для розташування автосалону з автосервісом та магазину з продажу автозапчастин, який належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору оренди землі, укладеного 17.03.2006 р. між Запорізькою міською радою та ПП “Престиж-2000”, зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.04.2006 р. за № 040626100276, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності № 19687122, виданим ОП ЗМБТІ 28.07.2008 р., реєстраційний номер 24016851.
03.06.2010 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинений виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 2493) стосовно звернення стягнення на об'єкт незавершеного будівництва, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 56, зазначені в плані літерою А, який належить ПП “Престиж-2000”.
Згідно з актом № 92/5-10 від 10.04.2012 р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України та протоколом № 1-00012 проведення прилюдних торгів з реалізації майна, яке належить ПП “Престиж-2000”, зазначений предмет іпотеки реалізований 16.03.2012 р., переможець прилюдних торгів: ПАТ “Ерсте Банк”.
Право власності на майно було посвідчено та зареєстровано за ПАТ “Ерсте Банк” згідно зі свідоцтвом, виданим 16.05.2012 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим № 1946, та Витягом з Державного реєстру правочинів № 11328327 від 16.05.2012 р.
Відповідно до ОСОБА_3 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 483926 від 14.02.2013 р., 24.01.2013 р. внесений запис про право власності: 142033 за ПАТ “Ерсте Банк” на об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин за адресою: м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 56, земельна ділянка місця розташування: 2310100000:02:032:0031.
Відповідно до Статуту ПАТ “Фідобанк”, затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів від 11.08.2015 р., Публічне акціонерне товариство “Фідобанк” (відповідач-2 у справі) є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ “Ерсте Банк”.
У матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу незавершеного будівництва, автосалону з автосервісом та магазину з продажу автозапчастин від 28.02.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, за реєстровим № 110 (арк. справи 38-40, том 2). Відповідно до умов даного договору ПАТ “Фідобанк” (продавець) передає у власність покупців - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині кожному незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин, розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, 56. Незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин складається з недобудованої будівлі автосалону з автосервісом та магазину з продажу автозапчастин літ. А загальною площею 745,40 кв.м, КТП (комплексна трансформаторна підстанція) № 1, ГРП (газо-регуляторний пункт) № 2.
Згідно з п. 1.2 цього договору незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин, розташоване на земельній ділянці площею 0,4759 гектарів, кадастровий номер 2310100000:02:032:0031, власником якої є Запорізька міська рада, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2300335102014 від 10.02.2014 р. Вищевказана земельна ділянка знаходиться в оренді на підставі договору оренди землі, укладеного на 10 років між Запорізькою міською радою та ПП “Престиж-2000” 17.03.2006 р. На день укладання цього договору земельна ділянка була вільна від забудови, вона була передана в оренду для розташування автосалону з автосервісом та магазину з продажу автозапчастин. Вказаний об'єкт купівлі-продажу належить продавцю на підставі свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, 16.05.2012 р. за реєстровим № 1946. Право власності продавця на об'єкт купівлі-продажу зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14.02.2013 р., індексний номер витягу - 483926, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 91443223101.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.11.2015 р. № 47933175 об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 56, розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 2310100000:02:032:0031, 28.02.2014 р. зареєстроване на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, по 1/2 частці кожному; номер запису про право власності: 4827925.
Відповідно до наданих суду письмових пояснень ОСОБА_8, фізичні особи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою формування статутного капіталу ТОВ “Запорізька автомобільна компанія” передали в якості внеску до статутного капіталу Товариства незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин, що складається з недобудованої будівлі автосалону з автосервісом та магазину з продажу автозапчастин літ. А загальною площею 745,40 кв.м, КТП (комплексна трансформаторна підстанція) № 1, ГРП (газо-регуляторний пункт) № 2, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 56, що підтверджується актом оцінки та прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ “Запорізька автомобільна компанія” від 12.03.2014 р.
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 51334727 від 31.12.2015 р. та свідоцтва про право власності серії САК № 216983 від 31.12.2015 р. нерухоме майно: будівля, автосалону з автосервісом та магазину з продажу автозапчастин літ. А-2 загальною площею 1179,5 кв.м, за адресою: м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 56, належить на праві приватної власності ТОВ “Запорізька автомобільна компанія” (третя особа-1 у справі).
Таким чином, наведені обставини свідчать, що в період з січня 2013 року по лютий 2014 року право власності на об'єкт нерухомості та, відповідно, право користування земельною ділянкою, належало ПАТ «Фідобанк» (відповідачу-2).
Згідно з частиною першою ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України , ЦК України , цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
За приписами частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як встановлено судом, відповідач-2 набув право власності на спірний об'єкт нерухомості 24.01.2013 р., однак до моменту його продажу - 28.02.2014 р. жодних заходів, спрямованих на оформлення у встановленому порядку свого права користування земельною ділянкою, на якій розташоване вказане майно, ним не здійснено.
Оскільки державної реєстрації права користування земельною ділянкою відповідач-2 не здійснив, тому право оренди землі в нього належним чином не виникло.
Аналіз положень ст. 377 ЦК України та ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що вони диспозитивно унормовують перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником і не встановлюють автоматичного переходу права на оренду, оскільки таке право, на відміну від права власності або постійного користування, не може бути передане за цивільно-правовими угодами одночасно з об'єктом нерухомості, а визначається згідно з договором оренди.
В законі не передбачено автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, так як виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, яким є Запорізька міська рада.
Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у частині другій статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди.
Таким чином, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю; однак оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Отже, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.
Разом з тим, оскільки після відчуження об'єкта нерухомого майна позивачем у встановленому законом порядку не було припинено дію договору оренди землі від 17.03.2013р. і земельну ділянку не було повернуто власнику - Запорізькій міській раді, за відсутності укладеного договору оренди землі з новим власником нерухомості та державної реєстрації права оренди, враховуючи наведене, а також те, що за дати набуття права власності (24.01.2012 р.) на незавершене будівництво, автосалон з автосервісом та магазин з продажу автозапчастин за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 56, до дати продажу (28.02.2014 р.) цієї нерухомості третім особам у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідач-2 жодних коштів в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою від позивача не отримував, то, відповідно і обов'язку про відшкодування зазначених коштів позивачу у нього не виникло.
Відносно бездіяльності відповідача-2 у зазначений період часу щодо звернення до Запорізької міської ради з заявою про укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, суд відзначає, що зазначені обставини можуть бути підставою для стягнення з нього відповідних збитків, проте ніяк не в якості орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України.
Також суд вважає необхідним звернути увагу, що фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, якими з 28.02.2014 р. за договором купівлі-продажу було набуто право власності на майно, розташоване на спірній земельній ділянці, за суб'єктним складом не можуть бути відповідачами у даній справі.
Отже, виходячи з вищевикладеного, зокрема, беручи до уваги відсутность факту безпідставного набуття майна або збереження його відповідачем-1 та відповідачем-2 за рахунок іншої особи - позивача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення орендної плати, сплаченої позивачем.
Щодо усної заяви представника відповідача-2 у судовому засіданні 04.04.2017 р. про застосуваня судом строку позовної давності, суд зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача відповідачем-2 і у задоволенні позовних вимог відмовляється з огляду їх необґрунтованості, для застосування строку позовної давності підстави відсутні.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази, що мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що в даному випадку позивачем не доведено факту безпідставного набуття майна або збереження його відповідачем-1 та відповідачем-2, тому за наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги не є обґрунтованими.
Обставини справи у їх сукупності свідчать про безпідставність і необґрунтованість заявленого позову. У задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 85 ГПК України ГПК України 27.04.2017 р.
Головуючий суддя М.В. Мірошниченко
Суддя Н.А. Колодій
Суддя В.В. Носівець