24.04.2017 Справа № 904/1182/17
За позовом Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, м. Кам'янське Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення 359 573,95 грн
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України у Дніпропетровській області 26.09.2006.
Кам'янська міська рада Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому заявила вимогу про стягнення збитків у сумі 359573,95 грн внаслідок недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2014 по 30.06.2016, на підставі акту комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 29.07.2016, затвердженого рішенням виконкому Дніпродзержинської міської ради №271 "Про затвердження акта визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок м. Кам'янське" від 28.09.2016.
Відповідач 20.02.2017 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про непідвідомчість цього спору господарському суду. На думку відповідача, вирішення спору у господарському суді взагалі є безрезультатним, оскільки подання позову до нього, як до фізичної особи-підприємця, вважає помилковим через неналежність відповідача у цій справі, що є підставою для відмови у позові. За таких обставин просить суд припинити провадження у справі.
Також 14.03.2017 відповідач подав додаткові пояснення, у яких вказав, що будівля придбаного ним комплексу ніяким чином ним не використовується, придбана вона ним як фізичною особою, комплекс приміщень має площу 1517,3 кв.м і для обслуговування будівлі не потрібна земельна ділянка площею 13814 м2.
В судовому засіданні 28.03.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) оголошено перерву до 06.04.2017.
Позивачем 06.04.2017 подано клопотання продовжити строк розгляду справи на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено. Ухвалою суду від 06.04.2017 строк розгляду справи продовжено на 15 днів та відкладено на 24.04.2017.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -
З матеріалів справи вбачається, що 10.06.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Будівельні матеріали та будівництво", як продавцем, та фізичною особою ОСОБА_2, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу комплексу виробничо-побутових приміщень ВМЕ №074896, відповідно до пункту 1 якого відповідач набув у власність комплекс виробничо-побутових приміщень, загальною площею 1517,3 м2 під номером АДРЕСА_2 На земельній ділянці площею 13814,0 м2, яка надана в оренду відкритому акціонерному товариству "Будівельні матеріали та будівництво" строком на 3 роки згідно з рішенням Дніпродзержинської міської ради 27.05.2008 року за №395-22/V, розташовані: А-3 - побутовий корпус - цегла - загальною площею 459,2 м2; Б-3 - виробничий корпус - залізобетонні панелі - загальною площею 1058,1 м2; 1- паливно-мастильні матеріали "Гумілакс"; І - тротуар та обладнання згідно з переліком, вказаним в акті №2 (акт є невід'ємною частиною договору), яке входить до комплексу виробничо-побутових приміщень та є його невід'ємною частиною (а.с. 46).
Право власності на комплекс виробничо-побутових приміщень, розташований за адресою: АДРЕСА_2 також підтверджується наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна (а.с. 16-20).
30.07.2009 Дніпродзержинською міською радою на 40 сесії V скликання було прийнято рішення №727-40/V "Про набуття (припинення) юридичними та фізичними особами права користування на земельними ділянками несільськогосподарського призначення, які надаються у користування по матеріалах інвентаризації", зокрема, щодо переоформлення прав землекористування земельною ділянкою по 2-му провулку Вовчанському м. Дніпродзержинська. Вказаним рішенням міська рада вирішила вилучити з користування відкритого акціонерного товариства "Будівельні матеріали та будівництво" земельну ділянку по 2-му провулку Вовчанському м. Дніпродзержинська загальною площею 1,3814 га у зв'язку з відчуженням нерухомого майна та зобов'язала відповідача оформити документи на землекористування (а.с. 85-87).
Рішенням Дніпродзержинської міської ради №844-39/ VІ, ухваленим 31.07.2013 на 39 сесії VІ скликання, надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та зобов'язано ОСОБА_2 оформити документи на землекористування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення виробничо-побутових приміщень, а також зобов'язано відповідача сплатити земельні платежі за весь час користування земельною ділянкою (а.с. 88-93).
Але, відповідачем не було вжито заходів для оформлення в установленому законом порядку правовстановлюючих документів на вищезазначену земельну ділянку.
Позивач зазначає, що відповідач у порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України використовує земельну ділянку площею 1,3814 га за адресою: АДРЕСА_2 під розміщення виробничо-побутових приміщень без достатніх правових підстав та не сплачує орендну плату, що призвело до ненадходження до міського бюджету земельних платежів і завдання цим міській раді значних збитків.
08.12.2015 працівниками відділу самоврядного контролю департаменту комунальної власності міста та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради здійснено обстеження та дотримання умов використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 та складено акт обстеження зазначеної земельної ділянки.
В результаті обстеження встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 розміщено капітальні споруди, земельна ділянка знаходиться в занедбаному стані /чагарники, будівельне сміття/ та частково загороджена парканом; документи на право користування спірною земельною ділянки на момент обстеження відповідачем не оформлено.
Матеріали справи свідчать, що рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 07.02.2005 №84 (з подальшими змінами) утворено комісію з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі і землекористувачам, затверджено її склад та положення про комісію.
У постанові Верховної Ради України "Про перейменування окремих населених пунктів" №1037-VIII від 17.03.2016 зазначено, що відповідно до пункту 29 частини першої статті 85 Конституції України, пункту 8 статті 7 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", враховуючи пропозиції, подані органами місцевого самоврядування, та рекомендації Українського інституту національної пам'яті, Верховною Радою України було перейменовано місто Дніпродзержинськ на місто Кам'янське. У зв'язку з чим Кам'янська міська рада Дніпропетровської області є правонаступником Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області.
29.07.2016 відбулось засідання комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та користувачам, на яке відповідача було запрошено листами від 15.07.2016 та від 22.07.2016 (а.с. 28).
Згідно з протоколом засідання комісії від 29.07.2016, комісією було вирішено визначити відповідачу розмір збитків у вигляді недоотриманої орендної плати внаслідок використання ним без договору та безоплатно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 33-34).
Відповідно до акту від 29.07.2016 про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок м. Кам'янського, землекористувачу ОСОБА_2 внаслідок тимчасового зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 було нараховано збитки у сумі 359573,95 грн (а.с. 36-37).
У підтвердження розміру збитків, завданих відповідачем Кам'янській міській раді, у вигляді недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою позивачем до позовної заяви надано розрахунок за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 (а.с. 27).
З метою відшкодування міській раді заподіяних збитків 28.09.2016 було прийнято рішення виконавчого комітету Кам'янської міської ради №271 "Про затвердження акта про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок м. Кам'янського". Згідно вказаного рішення було затверджено акт про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок м. Кам'янського від 27.09.2016 (а.с. 41).
На виконання рішення виконавчого комітету міської ради м. Кам'янського від 28.09.2016 №271 відповідачу було направлено лист від 05.10.2016 за №08-08/3059 про необхідність добровільної сплати завданих ним збитків, який залишено відповідачем без задоволення (а.с. 26).
Несплата відповідачем спричинених збитків на суму 359573,95 грн, у вигляді недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою без договору, і є причиною виникнення цього спору.
Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне.
Предметом позову у даній справі є стягнення на користь позивача збитків, завданих відповідачем фактичним (бездоговірним) користуванням земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно приписів ст. 2 цього Кодексу господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі, у тому числі, справи що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
У п. 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок (п. 1.2.1 зазначеної постанови).
З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам (п. 1.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - ОСОБА_2 з 27.07.2001 року зареєстрований як фізична особа-підприємець і на момент розгляду справи дані щодо припинення ним господарської діяльності відсутні.
Придбані ним у власність об'єкти нерухомого майна не відносяться до житлових, а призначені для використання при здійсненні господарської діяльності, у зв'язку з чим даний спір підвідомчий господарському суду.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним.
У пунткі 14.1.147 частини 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю є обов'язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ч. 287.1 ст. 287 цього Кодексу).
Таким чином, відповідач повинен був укласти договір оренди земельної ділянки та сплачувати орендну плату.
До звернення позивача до суду, відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на оформлення права землекористування.
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних. міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної гласності відповідно до цього Кодексу.
Отже, відповідач, користуючись земельною ділянкою для розміщення виробничо-побутових приміщень по АДРЕСА_2 повинен сплачувати до міського бюджету земельні платежі у вигляді орендної плати.
Проте, таких платежів до міського бюджету відповідачем сплачено не було, що є порушенням інтересів Кам'янської міської ради та завдає позивачу збитків.
За змістом ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Водночас, відповідно до ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
В абзаці першому пункту 2 даного Порядку зазначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. (абз. 4 п. 2 Порядку).
У пункті 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284.
Тож, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд також виходив із наступного.
Статтею 22 та параграфом 1 глави 82 ЦК України визначені загальні положення про відшкодування збитків та майнової шкоди.
Так, згідно зі статтею 22 цього Кодексу збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.
Тому підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю) є не лише сам факт використання ним земельної ділянки без правовстановлюючих документів за відсутності об'єктивних обставин або перешкод для укладення передбаченого нормами земельного законодавства договору оренди землі, але й наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою землекористувача, його вини та доведеного розміру завданих збитків.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунок заявлених позивачем до стягнення збитків за фактичне використання земельної ділянки за період 01.01.2014 по 30.06.2016 у сумі 359573,95 грн здійснено виходячи з 13814 м2 площі земельної ділянки, яка була надана в оренду Відкритому акціонерному товариству "Будівельні матеріали та будівництво", як попередньому власнику приміщень за адресою: АДРЕСА_2
Відповідач із таким розрахунком не погоджується, посилаючись на те, що загальна площа належного йому комплексу виробничо-побутових приміщень становить всього 1517,3 м2, а площа земельної ділянки у розмірі 13814 м2 ним не використовується і не потрібна для обслуговування зазначених приміщень. У підтвердження того, що ані виробничо-побутові приміщення комплексу, ані земельна ділянка, на яких цей комплекс розташовано, не використовуються відповідачем ним надано акти обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від листопада 2010 року, 06.09.2012 та 17.10.2013. За результатами обстежень в актах від 06.09.2012 та 17.10.2013 управлінням земельних відносин (в подальшому - департаментом комунальної власності та земельних відносин) Дніпродзержинської міської ради встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці розміщено комплекс будівель та споруд, земельна ділянка знаходиться в занедбаному стані та не використовується (а.с. 54,55).
Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на статті 377 ЦК України та 120 ЗК України.
Відповідно до положень частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно частини другою статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Однак, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності або укладання договору оренди земельної ділянки та потребує оформлення прав на цю ділянку за визначеною процедурою. Таким чином реалізація прав землевласника (землекористувача), визначених статтями 377 ЦК України та 120 ЗК України не є безумовною і потребує належного оформлення.
Зміст зазначених статей направлений на захист прав набувачів нерухомого майна у разі наявності у них бажання отримати у користування земельну ділянку у розмірі не меншому, ніж мав попередній власник майна.
З договору купівлі - продажу майна вбачається, що відповідач придбав у власність комплекс приміщень загальною площею 1517,3 м2, який складається з побутового комплексу площею 459,2 м2 та виробничого комплексу площею 1058,1 м2 , що разом і складає площу 1517,3 м2. Зі змісту договору слідує, що до комплексу входить обладнання згідно з переліком.
Слід розуміти, що обладнання знаходиться в будівлі, оскільки не зазначено про зайняття під розміщення обладнання будь - якої площі земельної ділянки.
Той факт, що на земельній ділянці, якою користувався попередній власник нерухомого майна, розміщені мастильні матеріали, тротуар та елементи паркану, не робить відповідача їх власником, оскільки за договором він придбав лише комплекс виробничо - побутових приміщень площею 1517,3 м2.
Матеріалами справи не підтверджується використання відповідачем земельної ділянки площею 13814 м2, а також намірів власника нерухомості (землекористувача) укласти договір оренди земельної ділянки саме такою площею. Позивачем, у свою чергу, не доведено факту створення чи встановленням відповідачем обмежень щодо використання 12296,7 м2 (13814 м2 - 1517,3 м2) площі земельної ділянки, яка не зайнята розміщеними приміщеннями, власником або іншими особами та факту упущення реальної можливості надати цю земельну ділянку в оренду іншим землекористувачам.
У зв'язку з чим суд доходить висновку про необґрунтованість збитків у сумі 359573,95 грн неодержаної позивачем орендної плати за землю та недоведеність вини відповідача у заподіянні збитків саме в такому розмірі.
Враховуючи положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 та площу фактично використовуваної відповідачем під розміщення комплексу виробничо-побутових приміщень земельної ділянки по АДРЕСА_2 у розмірі 1517,3 м2, суд вважає, що стягненню з відповідача за фактичне користування земельною ділянкою підлягають збитки в сумі 39494,83 грн ((359573,95 грн / 13814 м2) х 1517,3 м2).
З урахування викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (51934, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області (53200, м. Кам'янське Дніпропетровської області, м-н Петра Калнишевського, 2; ідентифікаційний 24604168) 39494,83 грн збитків, завданих фактичним користуванням земельною ділянкою, та 592,42 грн витрат по сплаті судового збору, видати позивачу наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В судовому засідання відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 27.04.2017.
Суддя В.Д. Воронько