Справа № 686/14216/16-ц
ЄУН 686/14216/16-ц
23 лютого 2017 рік м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді Колієва С.А.
при секретарі Конопко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Хмельницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,-
До Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області звернулася ОСОБА_1 з вказаним позовом в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер її дідусь ОСОБА_3. Після смерті дідуся вона отримала спадщину за заповітом на грошовий вклад. На час смерті дідуся йому також належала на праві власності частка домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Вказане майно в порядку спадкування вона оформити не змогла, оскільки воно не було зазначено у заповіті, а також у діда були відсутні правовстановлюючі документи на нього. Зазначила, що її бабусі ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року, належала на праві власності на підставі договору дарування від 03.08.1950 року, 5/100 частки домоволодіння, що розташоване у м. Хмельницькому АДРЕСА_1. На час укладення вказаного договору прізвище її бабусі була «ОСОБА_9». Потім її бабуся одружилася з ОСОБА_3 та змінила своє прізвище на «ОСОБА_3», проте у БТІ м. Хмельницького при реєстрації права власності було помилково зазначено прізвище бабусі як «ОСОБА_3-ОСОБА_9». Також на час набуття бабусею права власності на вказану частку вказане домоволодіння мало адресу: АДРЕСА_1; а на теперішній час воно має подвійну адресу: АДРЕСА_1. На час смерті бабусі її дід - ОСОБА_3 проживав разом з нею та фактично прийняв спадщину; проте свої спадкові права не оформив та право власності на спірне частку домоволодіння у встановленому законом порядку не зареєстрував. ЇЇ батько, син діда, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року, тобто до смерті діда, у зв'язку з чим, вона має право спадкувати за правом представлення. На підставі викладеного просила суд визнати за нею право власності на 5/100 ідеальної частки домоволодіння, яке складається з двох деревино-глинобитних житлових будинків площею 506,8 кв.м з усіма належними до них надвірними будівлями, що знаходяться у АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили його задовольнити. Надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач ОСОБА_1 позов визнав, не заперечував проти його задоволення. Зазначив, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року, є його рідним дідом. На час смерті дід проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, 9/1. Він також зареєстрований за вказаною адресою. Разом з цим, на час смерті діда він працював неофіційно у м. Києві та за зареєстрованим місцем проживання фактично не перебував. Також зазначив, що заяв про відмову від спадщини після смерті діді він не писав. Не заперечував проти визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну частку у вказаному домоволодінні.
Представник міської ради в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення. Зазначила, що Хмельницькою міською радою жодних перешкод позивачу в оформленні її спадкових прав не чиниться, жодних прав останньої не порушуються. За таких обставин вважала, що Хмельницька міська рада є неналежним відповідачем у даній справі. Крім того просила врахувати, що після смерті ОСОБА_6 спадщину окрім ОСОБА_1 прийняв також ОСОБА_1 (онук померлого), який був зареєстрований разом з померлим та від спадщини не відмовлявся. Також зазначила, що згідно договору дарування ОСОБА_4 належало право власності на 5/100 частки домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1, в той час як позивач просить визнати право власності на інше майно: 5/100 частки по АДРЕСА_1 у м. Хмельницькому.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Встановлено, що 03 серпня 1950 року між ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_8, та ОСОБА_9, був укладений договір дарування за яким остання набула у власність 5% домоволодіння, яка складається з двох дерев'яно-глинобитних критих залізом жилих будинків площею 503,98 кв.м з усіма прилеглими до нього надвірними спорудами, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 1500 кв.м, та розташованому у м. Проскурів, Кам'янець-Подольській області по Лодочному провулку під номером 9. Вказаний договір був посвідчений нотаріусом Проскурівської Міської державної нотаріальної контори Кам'янець-Подольської області (реєстровий номер №17275). Право власності ОСОБА_9 на вказану частку домоволодіння було зареєстровано у встановленому на той час порядку та здійснено відповідний запис про право власності у реєстровій книзі під №51/4 інвентарна справа №45/9-1444 від 29.04.1952 року.
03 лютого 1955 року ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_3, який був зареєстрований у міському бюро ЗАГС м. Хмельницького Хмельницької області, що підтверджено свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1, яка видане 03.02.1955 року.
ІНФОРМАЦІЯ_10 року ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, що складу якої входило зокрема 5% частики домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_1, що належало останній на праві власності на підставі договору дарування від 03.08.1950 року. Також факт належності останній на праві власності вказаної частки зазначеного домоволодіння підтверджується матеріалами дослідженої в судовому засіданні інвентарної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 (повідомленням №7213 від 10.03.2000 року Хмельницького БТІ про наявність зареєстрованої приватної власності на нерухомість у громадян; витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №4394359 від 10.08.2004 року; інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно №79217845 від 31.01.2017 року).
Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася та свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що підтверджено інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину № НОМЕР_2 від 30.08.2016 року.
Згідно приписів ст..524 ЦК УРСР (в редакції чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті ( статті 525, 526, ч.1 ст.529 ЦК УРСР).
За приписами ст..548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч.1ст.549 ЦК УРСР).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 як чоловік ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року., є спадкоємцем першої черги після неї. Спадщину, яка відкрилася після смерті дружини останній прийняв шляхом фактичного володіння спадковим майном, оскільки був зареєстрований і проживав разом з дружиною у належній їй на праві спільної часткової власності домоволодінні та залишився проживати у цьому домоволодінні після її смерті. Вказане підтверджено відповідними записами домової книги про реєстрацію громадян за будинковолодінням АДРЕСА_1
За таких обставин, відповідно до приписів ст.548 ЦК УРСР слід визнати, що 5/100 частки спірного домоволодіння, належить ОСОБА_3, як спадкоємцю після смерті ОСОБА_4, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину.
ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_3 помер.
Як встановлено, 17.08.2005 року ОСОБА_3 склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу Гусєвою Л.В. (реєстровий номер 5815). Згідно вказаного заповіту належні йому грошові вклади, які знаходяться на зберіганні в Хмельницькому обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний Банк України» ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1, 1990 року народження.
Після смерті ОСОБА_3 у Другій Хмельницькій державній нотаріальній конторі за заявою ОСОБА_1 була заведена садкова справа №214-2011.
За приписами ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За приписами ст.ст. 1233, ч.1, 2 ст. 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Як встановлено, ОСОБА_1, як спадкоємиця за заповітом, прийняла спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 та успадкувала належне останньому майно, що було зазначено у заповіті (грошові вклади), про що їй було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Оскільки до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 окрім грошових вкладів у банку входило також 5/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1, яку він успадкував після смерті дружини ОСОБА_4, проте право власності на це спадкове майно належним чином не оформив, і таке майно не було охоплено складеним останнім заповітом, останнє підлягає спадкуванню в порядку спадкування за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1260 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Як встановлено, ОСОБА_1 (позивач у справі) та ОСОБА_1 (відповідач у справі) є онуками ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 року.
Їх батько - ОСОБА_5, син ОСОБА_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
За таких обставин, в силу положень ч.1 ст.1266 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_1, є спадкоємцями за представленням та спадкують ту частку спадщини яка б належала їх батькові.
За приписами частин 1, 2, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
З матеріалів справи встановлено, що на момент смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 року, останній проживав за адресою: АДРЕСА_1 та разом з ним проживали онуки: ОСОБА_1 та ОСОБА_1 Також встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 05.11.1996 року. Вказані обставини підтверджені довідкою від 11.09.2013 №04-25-1051, яка видана виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, відповідним штампом у паспорті ОСОБА_1
За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1, є спадкоємцями після смерті ОСОБА_3, постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заяв у встановлені законом строки про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не подали, вони вважаються такими, що прийняли спадщину після померлого ОСОБА_3
Відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
За таких обставин ОСОБА_1 та ОСОБА_1 успадковують після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом по 5/200 частини домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Доводи позивача та його представника на те, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину після померлого ОСОБА_3, відмовляється у її прийнятті, а також посилання самого відповідача ОСОБА_1, що він спадщину після смерті діда не приймає, та вважає, що все майно повинна успадкувати позивач, суд до уваги не приймає, оскільки відмова від прийняття спадщини повинна бути зроблена спадкоємцем протягом строку на прийняття спадщини (6-ть місяців з часу відкриття спадщини). У випадку прийняття спадини та у подальшому подачі заяви про таку відмову, яка здійснена поза межами такого строку, така відмова жодного юридичного значення не має і до уваги не приймається.
Також суд звертає свою увагу на те, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 вказаного закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За приписами ч.1 ст.3 вказаного закону загальними засадами державної реєстрації прав є:
1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;
2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;
3) публічність державної реєстрації прав;
4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;
5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №79217845 від 31.01.2017 року встановлено, що 5/100 домоволодіння загальною площею 507,4 кв.м, житловою площею 293,7 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_11 на підставі договору дарування від 03.08.1959 року (р/н 17275).
Таким чином, посилання представника Хмельницької міської ради про безпідставність позовних вимог позивача в частині визнання за нею права власності в порядку спадкування на частку вказаного домоволодіння (АДРЕСА_1), оскільки за договором дарування від 03.08.1950 року ОСОБА_4 набула право власності лише на домоволодіння під АДРЕСА_1 суд не приймає до уваги.
За таких обставин суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_4 слід задовольнити частково та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року, на 5/200 частин домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 367 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року, на 5/200 частин домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
В решті у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 275,60 (двісті сімдесят п'ять гривень шістдесят копійок) гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: