26.04.2017 Справа №607/10539/15-к
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого ОСОБА_1
за участю секретаря с/з ОСОБА_2
та прокурора ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання військового прокурора Тернопільського гарнізону ОСОБА_6 про скасування вироку Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2016 року, яким затверджена угода про визнання винуватості відносно ОСОБА_4 .
07 березня 2017 року на розгляд Тернопільського міськрайонного суду надійшло клопотання військового прокурора Тернопільського гарнізону ОСОБА_6 про скасування вироку Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2016 року, яким затверджена угода про визнання винуватості відносно ОСОБА_4 .
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2016 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 11 січня 2016 року між прокурором прокуратури військової прокуратури Тернопільського гарнізону ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015210220000063 від 12.05.2015 року.
ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.407 КК України та призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 11 січня 2016 року покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2(двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 58 КК України замінено ОСОБА_4 покарання у виді 2(двох) років позбавлення волі на покарання у виді службового обмеження на строк 2(два) роки із відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в доход держави.
Як вбачається із клопотання, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини пп НОМЕР_1 засуджений вироком Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2016 року за ч. 4 ст. 407 КК України. Вирок суду набрав законної сили 12.02.2016 року.
Наказом командира військової частини пп НОМЕР_1 № 153 від 16 липня 2016 року солдат ОСОБА_4 звільнений з військової служби відповідно до пп. е п. 1 ч. 8 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключений із списків особового складу військової частини пп НОМЕР_1 .
Прокурор у судовому засіданні зазначає, що у зв'язку із звільненням засудженого з військової служби, умови угоди про визнання винуватості від 11.01.2016 року, а саме узгоджене сторонами покарання у виді 2 років службового обмеження із відрахуванням 20 відсотків із суми грошового забезпечення в доход держави, відповідно до ст. 50 КК України втратило функцію примусу та не може сприяти виправленню засудженого, тому на підставі ст. 476 КПК України прокурор просить скасувати вирок та призначити провадження до розгляду у загальному порядку.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечили щодо задоволення клопотання військового прокурора Тернопільського гарнізону ОСОБА_6 , та засуджений вказав, що він дійсно наказом командира військової частини пп НОМЕР_1 № 153 від 16 липня 2016 року звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу військової частини пп НОМЕР_1 .
Суд, заслухавши думку прокурора, який підтримав заявлене клопотання, засудженого ОСОБА_4 та захисника, які не заперечили щодо задоволення клопотання, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
У затвердженій 11 січня 2016 року угоді про визнання винуватості, укладеній 11 січня 2016 року між прокурором прокуратури військової прокуратури Тернопільського гарнізону ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 передбачені наслідки укладання та затвердження вказаної угоди, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання передбачені ст. 476 КПК України.
Так, ч. 1 ст. 476 КПК України, передбачено, що у разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 407 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, що згідно ч. 1 ст. 49 КК України передбачає строк давності притягнення до кримінальної відповідальності 10 років з дня вчинення правопорушення.
Крім цього, згідно ст. 50 КК України у зв'язку із звільненням засудженого з військової служби, умови угоди про визнання винуватості від 11.01.2016 року, а саме узгоджене сторонами покарання у виді 2 років службового обмеження із відрахуванням 20 відсотків із суми грошового забезпечення в доход держави, втратило функцію примусу та не може сприяти виправленню засудженого ОСОБА_4 та виконання угоди є неможливим
Згідно ч. 3 ст. 476 КПК України, суд своєю ухвалою скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування.
За вказаних обставин, суд вважає доведеним прокурором військової прокуратури Тернопільського гарнізону те, що засуджений ОСОБА_4 не виконав умови угоди затвердженої 11 січня 2016 року оскільки 16 липня 2016 року звільнений з військової служби та виключений із списків особового складу військової частини пп НОМЕР_1 , відповідно узгоджене сторонами покарання у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42015210220000063 від 12.05.2015 року, а саме у виді службового обмеження на строк 2 роки із відрахуванням 20 відсотків із суми грошового забезпечення в доход держави, як захід примусу застосований до ОСОБА_4 не може бути виконаний.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що клопотання військової прокуратури Тернопільського гарнізону підлягає до задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2016 року відносно ОСОБА_4 , яким затверджена угода про визнання винуватості - скасуванню на підставі ст. 476 КПК України та кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №42015210220000063 від 12.05.2015 року призначенню до судового розгляду у загальному порядку.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 372, 468, 469, 473, 476 КПК України ст. ст. 12, 49, 50 КК України, суд, -
Клопотання військового прокурора Тернопільського гарнізону ОСОБА_6 про скасування вироку Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2016 року, яким затверджена угода про визнання винуватості відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2016 року відносно ОСОБА_4 , яким затверджена угода про визнання винуватості укладена 11 січня 2016 року між прокурором прокуратури військової прокуратури Тернопільського гарнізону ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015210220000063 від 12 травня 2015 року - скасувати.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015210220000063 від 12 травня 2015 року відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України в загальному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.
Головуючий суддяОСОБА_1