Справа № 815/7238/16
27 квітня 2017 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л. І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій, вимог, рішення про опис майна у податкову заставу, -
До суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування як протиправних податкових повідомлень-рішень від 31.10.2016 року №0023611301, №0023621301, №0023631301, №0023641301, №0023651301, №0023661301, рішень №0023501301, №0023601301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.10.2016 року, рішення №0023561301 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 31.10.2016 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0023541301 від 31.10.2016 року, податкової вимоги №4439-17 від 29.11.2016 року, рішення №347/15-51-17-00-35 про опис майна позивача у податкову заставу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. З адміністративного позову та пояснень представника позивача наданих в судових засіданнях вбачається, що позивач не погоджується з висновками акту перевірки щодо нього, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій незаконними, оскільки ним норми податкового законодавства не порушувалися, а тому ці рішення мають бути скасовані судом, а також мають бути скасовані вимоги про сплату боргу та рішення про опис майна позивача у податкову заставу.
Представник відповідача в судове засідання з'явився. З наданих до суду заперечень на позов (Том І, аркуші справи 126-129) та пояснень, наданих в судових засіданнях, вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки під час проведення податковим органом планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлені порушення ним норм податкового законодавства, що викладено в акті перевірки, а тому спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу, рішення про опис майна позивача у податкову заставу є законними та скасуванню не підлягають.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевикладені приписи КАС України, неявку в судове засідання позивача та його представника, відсутність клопотань щодо допиту свідків, експерта, суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Вивчивши позовну заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 2003 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, перебуває на обліку в ДПІ у Київському м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, не є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (Том І, аркуш справи 23).
Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області в період з 19 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.10.2013 року по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складений акт перевірки №3244/13-01/НОМЕР_1 від 17 жовтня 2016 року (Том І, аркуші справи 25-41).
Зазначеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та «Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат…» в частині неналежного ведення обліку доходів і витрат, п. 177.1, 177.2, 177.4, 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності на суму 9878,27 грн. за 2014-2015 роки, ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в частині включення до податковий розрахунків за І, ІV квартал 2014 року недостовірних даних, ч. 2 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу в розмірі 31348,12 грн. за 2013-2015 роки, ч. 8, 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині несвоєчасної сплати суми єдиного внеску в розмірі 883,20 грн., п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, ціни товару (послуг) та обліку їх кількості, ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», тобто, реалізація коньячних виробів за ціною меншою за мінімальну, п. 162.1 ст. 162, ст. 163, п. п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177, п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України що призвело до не нарахування військового збору в розмірі 755,46 грн. за 2015 рік, п. п. 267.5.2 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, тобто, порушення строків сплати збору за провадження торгівельної діяльності.
На підставі виявлених порушень, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0023611301 від 31.10.2016 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 85 грн., №0023621301 від 31.10.2016 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в розмірі 10000 грн., №0023631301 від 31.10.2016 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за платежем податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510 грн., №0023641301 від 31.10.2016 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 2632 грн., №0023651301 від 31.10.2016 року, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням в розмірі 9878,27 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 2469,57 грн., №0023661301 від 31.10.2016 року, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з військового збору за податковим зобов'язанням в розмірі 755,46 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 188,87 грн. (Том І, аркуші справи 42-47).
Крім того, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області направлено позивачу рішення про застосування штрафних санкцій №0023501301 від 31.10.2016 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 448,66 грн. та нарахована пеня в розмірі 9,25 грн., №0023561301 від 31.10.2016 року, яким позивачу нараховані штрафні санкції за донарахований єдиний внесок в розмірі 3236,93 грн., №0023601301 від 31.10.2016 року, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 0,83 грн. та пеню в розмірі 0,04 грн., а також вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0023541301 від 31.10.2016 року із сплати єдиного внеску в розмірі 31348,12 грн. (Том І, аркуші справи 48-51).
Також, відповідачем направлена на адресу позивача податкова вимога №4439-17 від 29.11.2016 року про сплату узгодженого податкового зобов'язання та прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу №347/15-51-17-00-35 (Том І, аркуші справи 110-111).
Позивач не погодився із правомірністю податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій та оскаржив їх в адміністративному порядку, однак його скарги залишені без розгляду Головним управлінням ДФС в Одеській області (Том І, аркуші справи 82-108), що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Як вбачається з акту перевірки №3244/13-01/НОМЕР_1 від 17 жовтня 2016 року, податковим органом встановлено, що позивач не відображав в графі 4 Книги обліку доходів і витрат акцизний податок в складі доходу, та в 2015 році не включив акцизний податок до складу доходу в податковій звітності; позивачем завищені валові витрати з підстав включення до їх складу витрат не підтверджених документально, враховуючи проведення розрахункових операцій без попереднього програмування найменування товару із зазначенням тільки групи товарів, що не дає можливості співставлення даних щодо придбаного та реалізованого товару; враховуючи заниження доходу, на який нараховується єдиний внесок, податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та з суми заниженого доходу не сплачений військовий збір; позивачем несвоєчасно сплачувався єдиний внесок, що передбачає застосування штрафних санкцій та нарахування пені; позивачем здійснювалася реалізація коньяку за цінами меншими за мінімальні, встановлені законодавством; позивачем порушені терміни сплати збору за провадження торгівельної діяльності.
Суд вважає неправомірними висновки податкового органу про заниження суми оподатковуваного доходу в розмірі 27508 грн., тобто, на суму акцизного збору, який не включений до цього доходу та висновки про завищення позивачем витрат на суму 80584,73 грн. враховуючи проведення розрахункових операцій без попереднього програмування найменування товару із зазначенням тільки групи товарів, що не дає можливості співставлення даних щодо придбаного та реалізованого товару, які стали підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 9878,27 грн. та нарахування штрафних санкцій, з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності, до яких відносяться суми нарахованих податків і зборів, установлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця.
При цьому, в п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України не міститься норми, яка передбачає віднесення акцизного збору до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, що стало підставою для віднесення податковим органом до доходу в 2015 році суми акцизного податку в розмірі 27508 грн., якій надійшов позивачу в складі виручки.
Разом з цим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.
Згідно із п. 18 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 до витрат належать, зокрема, податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі.
Згідно із п. 6, 7 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153 не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
З акту перевірки позивача вбачається, що ним акцизний збір сплачений в повному обсязі та порушень при його нарахуванні та сплаті під час перевірки не виявлено.
Таким чином, чистий дохід від реалізації продукції не може включати податки і збори, зокрема, акцизний збір, позивач не має сплачувати з акцизного збору, сплаченого до бюджету, податок на доходи фізичних осіб, оскільки, в даному випадку має місце випадок сплати податків з суми зборів, що суперечить нормам податкового законодавства.
На підтвердження цієї позиції також свідчить та обставина, що ст. 177 Податковому кодексі України в редакції до 01.01.2015 року передбачала включення акцизного збору до витрат, пов'язаних з отриманням доходів та з 01.01.2017 року також зазначена норма законодавства передбачає не включення до доходу акцизного податку з реалізованих підакцизних товарів.
Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Суд вважає, що в даному випадку, враховуючи відсутність в Податковому кодексі України визначення поняття чистого оподатковуваного доходу, враховуючи наявність законодавства, яке передбачає вирахування з чистого доходу податків і зборів, зокрема, акцизного збору, наявність такої норми як до 01.01.2015 року так і на даний час, податковий органу мав прийняти рішення на користь позивача та не враховувати акцизний збір в складі чистого оподатковуваного доходу для оподаткування цієї суми податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно із «Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність», затвердженим 16.09.2013 року наказом Міністерства доходів і зборів України №481, у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо.
Таким чином, суд не вбачає порушень позивачем норм податкового законодавства при внесенні витрат із сплати акцизного податку в графу 8 Книги обліку доходів і витрат.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ є документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Позивачем надані до суду всі первинні документи (Том І, аркуші справи 152-250, Том ІІ, аркуші справи 1-250, Том ІІІ, аркуші справи 1-250, Том IV, аркуші справи 1-250, Том V, аркуші справи 1-20), які підтверджують витрати позивача на придбання товарів, реалізацію яких він здійснював (прибуткові накладні, платіжні документи, тощо) та зазначені документи надавалися відповідачу під час здійснення перевірки (Том VI, аркуші справи 75-78) разом із оборотами по групам товарів за 2013-2015 роки (Том І, аркуші справи 52-58, Том VI, аркуші справи 79-85), книгою обліку доходів і витрат (Том V, аркуші справи 21-59), документами первинного обліку за Формою №10 за кожен місяць 2013-2015 років по групам товарів, з яких вбачається залишок товарів на початок місяця, прихід та видаток товару за місяць, залишок товару на кінець місяця, видатки по собівартості товару, із зазначенням кількості товару, його вартості, вартості одиниці товару, закупівельної ціни, тощо (Том V, аркуші справи 60-115, Том VI, аркуші справи 1-67).
Однак, зазначені документи відповідачем безпідставно не прийняті до уваги та ним необґрунтовано зменшені витрати на суму 80584,73 грн. при наявності документів, які їх підтверджують, незважаючи на відсутність будь-яких розбіжностей між даними книг обліку доходів і витрат, даними податкового та бухгалтерського обліку, тощо.
Відповідач не заперечує наявність всіх документів, що підтверджують витрати позивача, однак не погоджується з ними, оскільки не можливо пов'язати понесені витрати з господарською діяльністю позивача враховуючи проведення операцій з реалізації деяких товарів без використання режиму попереднього програмування найменувань, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості із зазначенням тільки групи товару, однак суд не погоджується з такими доводами відповідача враховуючи наявність всіх первинних документів, які підтверджують витрати позивача, продаж придбаних товарів, проведення операцій через РРО, відповідність даних первинних документів документам податкового і бухгалтерського обліку, відсутність будь-яких розбіжностей між цими документами, а порушення порядку використання РРО є окремим порушенням, за яке передбачена відповідальність встановлена законодавством.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення №0023651301 від 31.10.2016 року, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором із ставкою 1,5% є доходи, в тому числі, позивача, а тому, податковим органом, враховуючи збільшення оподатковуваного доходу, визначені ФОП ОСОБА_1 грошові зобов'язання з військового збору із суми доходу за 2015 рік, однак враховуючи висновок суду щодо неправомірності збільшення позивачу доходу, неправомірним є також нарахування позивачу військового збору за податковим повідомленням-рішенням №0023661301 від 31.10.2016 року.
Відповідно до положень ст. 4, 7, 8, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є, в тому числі, фізичні особи-підприємці, нараховується єдиний внесок на суму доходу, отриманого від їх діяльності в розмірі 34,7 відсотка та єдиний внесок має бути сплачений до 10 лютого наступного року за результатами річного декларування.
Відповідачем за результатами перевірки направлена позивачу вимога №Ф-0023541301 від 31.10.2016 року про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском в розмірі 31348,12 грн., нарахованим на суму донарахованого чистого доходу, однак ця вимога є не правомірною та підлягає скасуванню, оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування позивачу чистого доходу, про що зазначено вище.
Крім того, враховуючи донарахування позивачу єдиного внеску в розмірі 31348,12 грн. податковим органом застосовані до позивача штрафні санкції в розмірі 3236,93 грн. на підставі рішення про застосування штрафних санкцій №0023561301 від 31.10.2016 року, однак з підстав неправомірності донарахування позивачу чистого доходу, неправомірності донарахування позивачу єдиного внеску, зазначене рішення в частині застосування штрафних санкцій до позивача підлягає також скасуванню судом.
Також, суд звертає увагу, що відповідач застосував штрафні санкцій на підставі рішення №0023561301 від 31.10.2016 року в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством, зокрема, п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Суд вважає неправомірним застосування до позивача штрафних санкцій та пені рішенням №0023501301 від 31.10.2016 року за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період 2014-2015 років, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач має сплачувати єдиний внесок не пізніше 20 числа наступного місяця.
Згідно із положеннями п. 10, 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) на суму недоїмки нараховується пеня в розмірі 0,1 відсоток суми недоплати за кожен день прострочення платежу та до платника єдиного внеску застосовується штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
З матеріалів справи вбачається, що при передачі до Міністерства доходів і зборів України даних зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органами Пенсійного фонду України була допущена помилка стосовно ФОП ОСОБА_1 та замість даних щодо переплати ним єдиного внеску станом на 01.10.2013 року в розмірі 610,88 грн. були надані дані щодо переплати в розмірі 200,88 грн., тобто, суми меншої на 410 грн. (Том І, аркуш справи 73), що і стало підставою для висновку про несплату цієї суми позивачем.
Крім того, позивачем до суду надані квитанції про сплату єдиного внеску за весь період, які підтверджують його належну сплату (Том І, аркуші справи 74-81) та надані дані щодо сплати ЄСВ позивачем, з яких вбачається що ним сплачується внесок авансовими платежами на місяць вперед, що спростовує твердження податкового органу щодо наявної заборгованості у позивача за цими платежами (Том VII, аркуші справи 2-11).
Відповідачем застосовані до позивача за податковим повідомленням-рішенням №0023621301 від 31.10.2016 року штрафні санкції в розмірі 10000 грн. за реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижчими за мінімальні, однак суд частково не погоджується з правомірність зазначеного податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.
Згідно із положеннями ст. 1, абз. 13 ч. 2 ст. 17, ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки. Право на встановлення мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України.
У разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції в розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30 жовтня 2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №177 від 11 червня 2014 року мінімальні роздрібні ціни за 1 літр 100-відсоткового спирту, що застосовується з 1 серпня 2014 року, зокрема, на коньяк (бренді) три зірочки складає 295,05 гривень, на коньяк (бренді) чотири зірочки складає 320,1 гривень, тобто, мінімальна ціна на коньяк 40%, три зірочки, 0,5 літрів складає 59,01 грн., на коньяк 40%, чотири зірочки, 0,5 літрів складає 64,02 грн.
Однак, за даними контрольної стрічки та «Z» звітів по товарам встановлена реалізація позивачем 19.08.2014 року та 22.08.2014 року коньяку чотири зірочки, 0,5 літрів за 64,0 грн., 22.08.2014 року коньяку три зірочки, 0,5 літрів за 59,0 грн., тобто за цінами нижчими за мінімальні, що є порушенням норм законодавства та передбачає відповідальність суб'єкта господарювання у вигляді штрафу в розмірі 5000 грн.
При цьому, податковим органом неправомірно застосовані до позивача штрафні санкції в розмірі 10000 грн., оскільки Закон України №1638-VII від 12 серпня 2014 року, яким внесені зміни до абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» набрав чинності 04.09.2014 року, тобто, вже після здійснення реалізації алкогольних напоїв за цінами нижчими за мінімальні, а тому податкове повідомлення-рішення №0023621301 від 31.10.2016 року підлягає частковому скасуванню судом на суму штрафних санкцій в розмірі 5000 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0023641301 від 31.10.2016 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 2632 грн. за несвоєчасну сплату збору за провадження торгівельної діяльності в 2013-2014 роках, суд вважає його неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. п. 267.5.2 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) строк сплати збору за провадження торгівельної діяльності - щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю.
Відповідачем в акті зазначено про вартість торгового патенту на місяць у 2013-2014 роках в розмірі 188 грн. та враховуючи здійснення позивачем діяльності в двох господарських одиницях, він має сплачувати щомісяця збір за провадження торгівельної діяльності в розмірі 376 грн., однак зазначені розрахунки податкового органу не відповідають дійсності.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна зарплата протягом 2013-2014 років складала 1147 грн. та 1218 грн.
Згідно із п. 267.3 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) ставка збору за провадження торгівельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.
Згідно із п. п. «б», «г» п. 3 «Положення про збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності», затвердженого рішенням Чорноморської селищної ради №406-VI від 29.03.2013 року ставка збору за провадження торгівельної діяльності на території смт. Чорноморське складає для фізичних осіб 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня календарного року, а на території с. Гвардійське - 0,1 розмір мінімальної заробітної плати (Том І, аркуші справи 59-67).
Таким чином, позивач мав сплачувати збір за провадження торгівельної діяльності у 2013 році з обох магазинів 344,10 грн., а у 2014 році - 365 грн., а не 376 грн., як зазначено в акті.
Крім того, перевірка позивачем проводилася за період з 01.10.2013 року по 31.12.2015 року та відповідачем не прийнято до уваги те, що оплата збору за провадження торгівельної діяльності здійснювалася у відповідності до вимог законодавства до 15 числа місяця, який передує звітному, тобто, наперед, про що свідчать квитанції надані до суду (Том VIІ, аркуші справи 12-21).
Суд не погоджується з доводами позивача щодо неправомірності рішення №0023601301 від 31.10.2016 року, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 0,83 грн. та пеня в розмірі 0,04 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску, оскільки за даними облікової картки по сплаті позивачем цього внеску (Том VII, аркуші справи 22-35) ним 20 грудня 2012 року сплачений внесок в меншому розмірі ніж мав бути сплачений (874,87 грн. замість 883,20 грн.) та сума в розмірі 8,33 грн. доплачена 25.12.2012 року, а тому на суму несвоєчасно сплаченого внеску в розмірі 8,33 грн. нарахована пеня та застосований штраф. Доказів, які б спростовували дані облікової картки позивачем не надано.
Також, суд не погоджується з доводами позивача стосовно неправомірності застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 510 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0023631301 від 31.10.2016 року, що пов'язано, на думку позивача, з збільшенням йому чистого оподатковуваного доходу.
З акту перевірки вбачається, що застосування до позивача цього штрафу пов'язано з поданням платником податків уточнюючих розрахунків за І, ІV квартали 2014 року, якими виправлені помилки в податковій звітності, а тому у відповідності до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України це тягне накладення штрафних санкцій в розмірі 510 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0023611301 від 31.10.2016 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 85 грн. за проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, ціни товару (послуг) та обліку їх кількості, суд вважає його правомірним та таким, що скасуванню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 11 ст. 3, п. 6 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
У разі проведення розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості до суб'єкта господарювання застосовується штраф у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, 85 грн.
Податковим органом встановлено здійснення позивачем реалізації товарно-матеріальних цінностей без власного найменування товару за період з 01.10.2013 року по 31.12.2015 року.
Відповідно до п. 1 «Положення про форму та зміст розрахункових документів», затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за №105/5296 (яке діяло на час виникнення спірних правовідносин) найменування товару (послуги) - слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу суб'єкта господарювання.
Позивачем в період з 01.10.2013 року по 31.12.2015 року здійснювалася реалізація товарів з виданням розрахункових документів із зазначенням групи товарів, зокрема, «Бакалея», «Гастрономія», «Кондитерські вироби», «Інше», «б/а напої», що не дає можливості однозначно ідентифікувати товар, який реалізований.
Позивач посилається в позові на те, що визначення терміну «найменування товару» в «Положенні про форму та зміст розрахункових документів» не надавалося до 2016 року, однак це не відповідає дійсності та таке визначення терміну мало місце як в «Положенні про форму та зміст розрахункових документів», яке діяло до 21.01.2016 року так і в новому Положенні, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №13, яке діє з 21.01.2016 року.
Оскільки суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0023651301 від 31.10.2016 року, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням в розмірі 9878,27 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 2469,57 грн., враховуючи його неправомірність, наявність підстав для часткового скасування податкового повідомлення-рішення №0023621301 від 31.10.2016 року на суму 5000 грн., враховуючи його неправомірність в цій частині, є також неправомірним та підлягає скасуванню податкова вимога ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №4439-17 від 29.11.2016 року в частині суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 12881,02 грн. та суми штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 5000 грн.
Враховуючи висновки суду про правомірність нарахування позивача штрафу в розмірі 85 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0023611301 від 31.10.2016 року, штрафу в розмірі 510 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0023631301 від 31.10.2016 року, штрафу в розмірі 5000 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0023621301 від 31.10.2016 року, суд не вбачає підстав для скасування рішення про опис майна позивача у податкову заставу №347/15-51-17-00-35, оскільки сума боргу є більшою за мінімальну у відповідності до ст. 89 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0023641301, №0023651301, №0023661301 від 31.10.2016 року, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0023621301 від 31.10.2016 року в частині нарахування штрафу у розмірі 5000 грн., визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0023541301 від 31.10.2016 року із сплати єдиного внеску в розмірі 31348,12 грн., визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій №0023501301, №0023561301 від 31.10.2016 року, визнання протиправною та скасування податкової вимоги №4439-17 від 29.11.2016 року в частині суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 12881,02 грн. та суми штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 5000 грн.
При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0023611301, №0023631301 від 31.10.2016 року, податкового повідомлення-рішення №0023621301 від 31.10.2016 року в частині нарахування штрафу в розмірі 5000 грн., рішення про застосування штрафних санкцій №0023601301 від 31.10.2016 року, податкової вимоги №4439-17 від 29.11.2016 року в частині суми штрафів 5593,88 грн. (510 грн. + 83,88 грн. + 5000 грн.), рішення про опис майна позивача у податкову заставу №347/15-51-17-00-35.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування як протиправних податкових повідомлень-рішень від 31.10.2016 року №0023611301, №0023621301, №0023631301, №0023641301, №0023651301, №0023661301, рішень №0023501301, №0023601301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.10.2016 року, рішення №0023561301 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 31.10.2016 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0023541301 від 31.10.2016 року, податкової вимоги №4439-17 від 29.11.2016 року, рішення №347/15-51-17-00-35 про опис майна позивача у податкову заставу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0023641301 від 31.10.2016 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0023651301 від 31.10.2016 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0023661301 від 31.10.2016 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0023621301 від 31.10.2016 року в частині нарахування штрафу у розмірі 5000 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0023541301 від 31.10.2016 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0023501301 від 31.10.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0023561301 від 31.10.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №4439-17 від 29.11.2016 року в частині податкового боргу із суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 12881,02 грн. та суми штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в розмірі 5000 грн.
В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.
Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л. І. Свида