м. Миколаїв
02 лютого 2017 року Справа № 814/2554/16
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Арбузинська районна державна адміністрація, про визнання незаконною відмову ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 27, 00 га під сінокосіння та випасання худоби; зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати дозвіл на розробленя проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 27, 00 га під сінокосіння та випасання худоби, -
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Арбузинська районна державна адміністрація, про визнання незаконною відмову ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 27, 00 га під сінокосіння та випасання худоби; зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати дозвіл на розробленя проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 27, 00 га під сінокосіння та випасання худоби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 27,00 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності протиправно повернув.
Представник відповідача проти позову заперечив та зазначив, що клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у оренду, орієнтовною площею 27,00 га для ведення особистого селянського господарства, не обгрунтоване. Крім того, відповідач зазначає, що клопотання ОСОБА_1 не було залишено без розгляду та йому не було відмовлено у передачі замельної ділянки, а лише повідомлено про відсутність обгрунтування необхідності відведення земельної ділянки площею саме 27,0 га.
Представник третьої особи надав до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду письмові пояснення, відповідно до яких, Арбузинська райдержадміністрація вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними та обгрунтованими, оскільки кожному громадянину гарантується право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на початку жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 27,00 га на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області (за межами населеного пункту).
Позивач обгрунтував своє клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою тим, що тримає 25 голів великої рогатої худоби (15 корів, 6 телят - тілок, 4 телят - бички). Для утримання такої кількості худоби необхідно багато кормів. Основний раціон тварин - сіно. Винайшовши вільну земельну ділянку, ОСОБА_1 звернувся до головного управління Держгеокадастру, оскільки відповідно до розподілу повноважень, передбаченому статтею 122 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування надає центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
До вказаного клопотання позивачем додано: копію паспорту та коду; довідку з державної статистичної звітності № 97-14.06-0.3-479/33-16 від 19.04.2016 року; погодження Арбузинської селищної ради від 24.03.2016р. № 319/14/16; довідку Арбузинської селищної ради про наявність поголів'я корів, акт обстеження від 16.09.2016 року; лист відділу Держгеокадастру в Арбузинському районі до головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області; викопіювання земельної ділянки (графічні матеріали); інформацію щодо земельної ділянки.
ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області № Н-5478/6-16-СГ від 11.11.2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до представлених ним документів відсутнє обгрунтування необхідності задоволення потреби щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби в зазначеній в заяві площі, а саме 27, 00 га., а тому Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повернуло надані матеріали позивачу.
Надаючи правову оцінку поверненню матеріалів щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що викладена у листі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області № Н-5478/6-16-СГ від 11.11.2016 року, суд зазначає наступне.
Згідно статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 2 статті 13 Конституції, кожному громадянину гарантується право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України № 15 від 14.01.2015 року (далі - Положення № 15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_3 України через Віце-прем'єр-міністра України - ОСОБА_3 регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Згідно з п.п. 31, 50 п. 4 Положення № 15 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.
Пунктом 7 Положення № 15 передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Оскільки спірні земельні ділянки належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області відноситься розгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок.
Частиною 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Частиною 2 наведеної норми передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
В свою чергу частиною 3 зазначеної вище норми передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відтак, суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Позивач зазначає, що повернення його заяви у зв'язку з відсутністю в пакеті документів обгрунтування необхідності задоволення потреби щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби є відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землоустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, з чим суд не може погодитись зважаючи на наступне.
Як вбачається з листа № Н-5478/6-16-СГ від 11.11.2016 року відповідач не зазначив законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач не надав мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, а повернув клопотання з наданими матеріалами, що не передбачено ст. 118 Земельного кодексу України, то саме ці дії відповідача є протиправними.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 122 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
У листі № Н-5478/6-16-СГ від 11.11.2016 року, надісланому позивачу, відповідач повернув ОСОБА_1 клопотання з наданими до нього матеріалами, що не передбачено вищевказаною нормою, та не зазначив законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, чим порушив вимоги статті 122 Земельного кодексу України, а тому повернення матеріалів не є обгрунтованою відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Тобто, вимоги позивача щодо визнання незаконною відмову ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 27, 00 га під сінокосіння та випасання худоби задоволенню не підлягають.
В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 11 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Конвенційний принцип ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Частиною 2 ст. 162 КАС передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо повернення клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у оренду, орієнтовною площею 27,00 га для ведення особистого селянського господарства.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати дозвіл на розробленя проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 27, 00 га під сінокосіння та випасання худоби, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Так, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Отже, суд не може підміняти компетенцію ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області, тому позовні вимоги в частині зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати дозвіл на розробленя проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 27, 00 га під сінокосіння та випасання худоби задоволенню не підлягають.
Але, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повтороно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27, 00 га у оренду для сінокосіння та випасання худоби, що розташована в межах території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області (за межами населених пунктів).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Судовий збір розподіляється відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 7-9, 14, 70-72, 79, 86,128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Арбузинська районна державна адміністрація, про визнання незаконною відмову ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 27, 00 га під сінокосіння та випасання худоби; зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати дозвіл на розробленя проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 27, 00 га під сінокосіння та випасання худоби - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївські області щодо повернення ОСОБА_1 супровідним листом від 11.11.2016 року № Н-5478/6-16-СГ матеріалів, що були додані до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 27, 00 га під сінокосіння та випасання худоби.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27,00 га у оренду для сінокосіння та випасання худоби, що розташована в межах території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області (за межами населених пунктів).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 551, 20 грн., сплачений квитанцією № 3 від 23.11.2016 року, за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Г.В. Лебедєва