ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
25 квітня 2017 року № 813/855/17
Львівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
судді Гавдика З.В.
судді Ланкевича А.З.
секретар судового засідання Булавко О.З.
з участю представників
від позивача -ОСОБА_1,
від відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про скасування рішення, -
фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Державної фіскальної служби України про скасування рішення за №12629/А/99-99-11-02-02-75 від 25.11.2016 року на скаргу на рішення Головного управління ДФС у Львівській області за №5109/10/13-01-10-01-05 від 07.10.2015 року на скаргу на рішення Дрогобицької ОДП Головного управління ДФС у Львівській області ОСОБА_4 за №0002071302 від 02.09.2016 року, яким накладено штраф у розмірі 1039 грн. 50 коп. за період з 30.07.2013 року по 24.03.2015 року та 1297 грн. 83 коп. за період з 21.01.2015 року по 25.03.2016 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у разі незгоди з розрахунком фіскального органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з фіскальним органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку. Така вимога, як стверджує позивач, йому не направлялась. Окрім того, зазначає позивач, ним завжди сплачувався єдиний внесок в повному обсязі із переплатою на наступні місяці, що передували звітним періодам здачі.
Позивач дав аналогічні пояснення, просить позов задовольнити.
Відповідач у запереченні на позовну заяву зазначає про те, що правові акти індивідуальної дії не у всіх випадках можуть бути оскаржені до адміністративних судів. Властивостями оскаржуваності наділені лише ті правові акти, які передусім, стосуються конкретної особи, а по-друге, створюють реальні правові наслідки. Відтак, правові акти індивідуальної дії будуть мати властивість оскаржуваності в тих випадках коли вних вміщені відповідні управлінські рішення, що мають вищенаведені ознаки. Таким чином, продовжує відповідач, оскаржуване позивачем рішення Державної фіскальної служби України від 25.11.2016 року за №12629/А/99-99-11-02-02-75 про скасування рішення, яке прийняте за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі, не є актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності та не має самостійного юридичного значення, оскільки не містить обов'язкового для суб'єкта господарювання припису.
Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позивача та представника відповідача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.
Рішенням про результати розгляду скарги від 25.11.2016 року за №12629/А/99-99-11-02-02-75 Державною фіскальною службою України було залишено без змін рішення Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 02.09.2016 року за №0002071302 та рішення Головного управління ДФС у Львівській області за результатами розгляду первинної скарги від 07.10.2016 року за №5109/10/13-01-10-01-05, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 02.11.2016 року - без задоволення.
Позивач, не погодившись з таким рішенням контролюючого органу, оскаржив його до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року за № 2464-VI, з наступними змінами та доповненнями.
Як передбачено ч.14 ст.25 даного Закону, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
Відповідно до абзацу 4 ч.4 цієї ж статті, у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Абзацом 8 даної частини встановлено, що у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Юрисдикція адміністративних судів, у відповідності до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з визначення п.8 ч.1 ст.3 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
З огляду на викладене, до адміністративного суду можуть бути оскаржені лише ті рішення суб'єкта владних повноважень, які безпосередньо порушують права та інтереси особи.
В даному ж випадку, позивач оскаржує рішення контролюючого органу вищого рівня, яке прийнято за результатом адміністративного оскарження рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
При цьому, в позовній заяві позивач зазначає лише про неправомірність рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, не вказуючи при цьому порушень встановленої процедури подання та розгляду контролюючим органом скарг на рішення про нарахування пені та накладення штрафу.
Таким чином, на думку суду, оскаржуване позивачем рішення про результати розгляду скарги не є тим актом індивідуальної дії, яке порушує його права чи створює для нього певні обов'язки, а тому суд не вбачає правових підстав для його скасування.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову належить відмовити.
Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 квітня 2017 року.
Головуючий - суддя В.Я.Мартинюк
суддя З.В.Гавдик
суддя А.З.Ланкевич