12.3
26 квітня 2017 року СєвєродонецькСправа № 812/549/17
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Пляшкової К.О.,
секретаря судового засідання: Михальченко Д.С.,
за участю
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2 (ордер від 26.04.2017 АА № 067584),
представника відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 06.07.2016 № ВДЗ/63),
розглянувши у попередньому судовому засіданні клопотання представника Відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
Представником Відповідача заявлено клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області, в обґрунтування якого зазначено, що Позивача звільнено зі служби в ОВС наказом від 08.12.2014 № 421 о/с, про що Позивач був обізнаний ще у грудні 2014 року. Так відповідно до позовної заяви Позивач зазначає, що про існування наказу йому стало відомо, коли вдалося виїхати з тимчасово окупованої території. Також відповідно до заяви ОСОБА_1 від 26.09.2016 останній просить видати йому трудову книжку, наказ про звільнення, а також копії матеріалів службового розслідування по факту його звільнення з ОВС. До суду з позовом про поновлення на роботі звернувся тільки 12 квітня 2017 року, тобто лише по минуванню майже двох з половиною років з дня звільнення.
З огляду на вищевикладене представник Відповідача вважає, що Позивачем пропущений строк звернення до суду, визначений статтею 99 КАС України, правові підстави для визнання цього строку пропущеним з поважних причин у суду відсутні, а відтак відповідно до статті 100 КАС України позовну заяву слід залишити без розгляду.
Позивач та його представник проти задоволення заявленого клопотання заперечували. Позивач повідомив суду, що про існування оскаржуваного наказу йому стало відомо тільки після того, як він зміг виїхати з тимчасово окупованої території та звернутись до Відповідача за отриманням інформації, що відбулося у вересні 2016 року. Разом з тим, витяг з наказу про звільнення Позивач зміг отримати від Відповідача тільки 03 квітня 2017 року, що підтверджено розпискою про отримання, копія якої наявна в матеріалах справи. Позивач вважає, що перебіг строку на звернення до суду з даним позовом розпочався тільки з дати отримання витягу з наказу про звільнення, а відтак ним строк, визначений статтею 99 КАС України не пропущений. Позивач зауважив, що до 03 квітня 2017 року він витягу за допомогою електронного зв'язку від Відповідача не отримував.
Заслухавши заявлене клопотання, думку позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 99 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 3 статті 99 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Враховуючи, що перебування особи на службі в органах внутрішніх справ є однією із форм реалізації, закріпленого у статті 43 Конституції України, права на працю, суд вважає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягає строк звернення до суду, який передбачений саме статтею 233 КЗпП України.
З огляду на положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України суд вважає, що перебіг строку звернення до адміністративного суду у справах щодо звільнення з публічної служби обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Судом встановлено, що Позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України наказом ГУМВС України у Луганській області від 08.12.2014 № 421 о/с (арк. спр. 24).
Витяг з наказу від 08.12.2014 № 421 о/с вручено Позивачу тільки 03.04.2017, що підтверджено розпискою Позивача від 03.04.2017, копія якої наявна в матеріалах справи (арк. спр. 42).
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вручення Позивачу у період з 08.12.2014 до 03.04.2017 витягу з наказу від 08.12.2014 № 421 о/с у будь-який інший спосіб (за допомогою електронного зв'язку).
Також, з довідки Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 25.04.2017 № 6/2-144лк слідує, що трудова книжка Позивачу не видавалась внаслідок її втрати. Дублікат трудової книжки не оформлювався та також не вручався Позивачу (арк. спр. 45).
З огляду на вищевикладене судом встановлено, що перебіг строку звернення Позивача до адміністративного суду за оскарженням наказу від 08.12.2014 № 421 о/с почався з 03.04.2017 - дня одержання витягу з цього наказу.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 12.04.2017, що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції суду.
Тобто судом встановлено, що Позивачем дотримано строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною третьою статті 99 КАС України. Відповідно відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду в порядку статті 100 КАС України.
За таких обставин клопотання представника Відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника Відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України заперечення на ухвали суду першої інстанції, які не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду, можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано 27 квітня 2017 року.
Суддя ОСОБА_4