Справа № 761/38534/16-ц
Провадження № 2/761/2114/2017
18 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Голопич Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: відділ опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім»ї Бучанської міської ради Київської області про відібрання дитини та визначення місця проживання дитини з матір»ю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей та сім»ї Бучанської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. Шлюб між нею та відповідачем було зареєстровано 26.07.2003 р. відділом РАГС Фастівського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 227. Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подружнє життя не склалось, а тому позивач розлучилась із чоловіком 08.07.2005 р. Після цого відповідач пішов з життя ОСОБА_1 і їй про нього нічого не було відомо. Зважаючи на те, що позивачу було важко самостійно виховувати доньку, а батько дитини не допомагав, аліменти на утримання доньки було стягнуто за рішенням суду. Відповідач не цікавився донькою протягом 12 років , донька навіть не знала хто він і де мешкає. На початку липня 2016 р. донька створила в інтернеті свою сторінку у соціальних мережах та самостійно розшукала батька і почала з ним потай від матері спілкуватися. На той момент ОСОБА_3 проживала з батьками позивача в м. Фастові Київської області. Через таке спілкування відповідач почав навіювати дитині жахливі речі, що ніби - то і позивач і її батьки знущаються з неї, використовують її для своїх цілей. Розповідав відповідач і бридкі речі про матір і бабусю дитини, казав, що має бажання позбавити ОСОБА_1 батьківських прав, усіляко налаштовував доньку проти родини. 06.10.2016 р. відбулось засідання комісії з питань захисту прав дитини , в результаті якої відповідачу дозволили бачитися з донькою двічі на місяць. Позивач не заперечувала щодо спілування ОСОБА_3 з батьком, проте 22.10.2016 р. відповідач відмовився повернути дитину матері, про що повідомив через СМС та зауважив, що донька хвора і повернень ся до позивача після одужання. Намагання повернути дитину виявились марними, допомога не була надана і представниками правоохоронних органів. З цього часу ОСОБА_3 проживає у відповідача, а позивач змушена звернутись до суду з даним позовом. ОСОБА_1 має великі сумніви щодо можливості відповідача запеезпечити дитині всі належні умови для зростання і виховання, оскільки він не має власного житла та проживає у м. Буча у будинку своєї другої дружини. Позивачу не відомо де працює ОСОБА_2і які доходи отримує. Крім того відповідач не виконує аліментні зобов»язанння і не сплачує допомогу на утримання дитини протягом останніх 4 місяців. Натомість, позивач має у власності у м. Києві квартиру де може проживати разом із донькою і де вони зареєстровані, може забезпечити доньку усім необхідним, створити повноцінні умови для її виховання, проживання, навчання та розвитку. За таких обставин ОСОБА_1 просить суд постановити рішення, яким відібрати доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2; встановити місце проживання дитини ОСОБА_3 за місцем проживання позивача ОСОБА_1; на час розгляду справи визначити місце проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_1.
В подальшому позивач, її представник фактично зменшили вимоги та остаточно просили суд відібрати дитину від батька ОСОБА_2 та визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір»ю - ОСОБА_1 та допустити негайне виконання судового рішення в частині відібрання дитини.
Не погоджуючись з вимогами матері дитини, ОСОБА_2 пред»явив зустрічний позов та просить визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2. Вимоги мотивує тим, що донька має бажання проживати з батьком. Це рішення дитини. Він не має наміру жодним чином перешкоджати участі матері у вихованні дитини, їх спілкуванню тощо. До того як ОСОБА_3 переїхала до ОСОБА_2 вона проживала не зматір»ю у м. Києві, а з її батьками у м. Фастів. Проживання дитини з батьком відповідає інтересам доньки, оскільки ОСОБА_2 має можливість забезпечити їй належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини. За новим місцем проживання донька відвідує школу і дуже задоволена навчанням, знайшла нових друзів, відвідує гурток бально-спортивних танців. ОСОБА_3 мешкає у власній кімнаті, спілкується з маленьким братиком ОСОБА_10, який народився у 2014 року. ОСОБА_2 працює масажистом, має велику кількість постійних клієнтів та стабільний заробіток. Робочий графік позивача вільний і він має змогу відводити дитину до школи, спілкуватися з нею після закінчення занять та взагалі приділяти донці багато часу.
В судовому засіданні ОСОБА_1, її представник підтримали вимоги, просили задовольнити. Зазначили. Що відповідач протиправно, без згоди матері змінив місце проживання ОСОБА_3. Дитину батько настроює проти матері, не дозволяє бачитись з нею, що є порушенням прав матері. Просили задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
ОСОБА_2, його представники просили задовольнити зустрічний позов та залишити без задоволення первісний. Просили ухвалити рішення, керуючись в першу чергу інтересами дитини.
Представник Бучанської міської ради в судовому засіданні підтримав зустрічний позов, який і просив задовольнити. Пояснив, що виконавчим комітетом Бучанської міської ради було розглянуто заяву ОСОБА_2 щодо місця проживання малолітньої дитини. Одночасно заслухано пояснення матері, батька дитини та саму дівчинку. Було прийнято до уваги ставлення батьків до доньки, надані ними документи, особисту прихильність дитини, матеріальне становище батьків та можливість забезпечення належним умов для дитини. Комісія прийняла рішення про визначення місця проживання дитини разом з батьком, враховуючи таке бажання самої дитини.
Представник відділу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації підтримав в судовому засіданні свого колегу. Пояснив, що оскільки неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає у Шевченківському районі м. Києва, відділ позбавлений можливості надати відповідний висновок . Проте, зважаючи на вимоги чинного законодавства України просив ухвалити рішення в інтересах дитини.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає. що в задоволенні первісного позову необхідно відмовити та задовольнити вимоги зустрічного позову, виходячи з наступного.
Встановлено, зо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.07.2003 року та мають спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 03.08.2004 р. відділом РАЦС Шевченківського районного управління юстиції м. Києва.
Шлюб між сторонами розірвано 08 липня 2005 року, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 430.
Не заперечувалось в судовому засіданні учасниками процесу та обставина, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її батько ОСОБА_2 не спілкувались до 2016 року та таке спілкування розпочалось через соціальні мережі.
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_3 останній час проживала з батьками ОСОБА_1 у м. Фастів де і відвідувала школу.
Дана обставина не оспорювалась в судовому засіданні учасниками процесу.
28.10.2016 року Фастівською міською радою київської області (за місцем проживання дитини) прийнято рішення про визначення участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На підставі заяви ОСОБА_2, останньому було визначено систематичні побачення з малолітньою донькою ОСОБА_3 першої та третьої п»ятниці щомісяця з 19-00 год. до 15-00 години першої та третьої неділі щомісяця. На період весняних, осінніх, зимових канікул участь батька у вихованні дитини визначено по три дні та на час оздоровлення влітку за домовленості батьків.
Також встановлено, що 21 жовтня 2016 року після занять у школі ОСОБА_3 залишилась за місцем проживання батька АДРЕСА_2 у зв»язку із хворобою і на день розгляду справи проживає з батьком.
Відповідно до положень ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідач без її згоди змінив проживання дитини. Донька має проживати з матір»ю, батько ж не цікавився донькою з моменту розлучення. Крім того, ОСОБА_2 мешкає у будинку своєї другої дружини, в той час як позивач забезпечена житлом в Києві має постійний дохід, який дозволяє надати дитині все необхідне для розвитку, проживання, засвоєння культурних та духовних цінностей. Відповідач не зможе створити такі умови, оскільки тримає доньку під жорстоким контролем та не дозволяє бачитися з матір»ю, бабусею.
В свою чергу ОСОБА_2 вказує на те, що його рішення будується в першу чергу на бажанні доньки проживати саме з ним. За місцем проживання батька дитина має все необхідне, власну кімнату, має змогу не позбавлена можливості спілкуватися з матір»ю. Натомість ОСОБА_1 не виявляє бажання бачитися з донькою з моменту її переїзду до батька, не вчиняє жодних дій, які б свідчили про таке бажання. Також зазначив, що дитина останні роки взагалі проживала з бабусею у м. Фастів, а не з матір»ю.
Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 має постійне місце роботи і стабільний дохід у розмірі 7800,00 грн. на місяць. Позивачу за первісним позовом належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П.
Опитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 - мати ОСОБА_1, пояснила, що мати ОСОБА_3 і вона сумлінно виконували обов»язки щодо ОСОБА_3, надавали все необхідне для життя дитини.
Також як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 АДРЕСА_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець, що надає послуги з забезпечення фізичного комфорту.
Свідок ОСОБА_8, яка є матір»ю дружини ОСОБА_2 пояснила, що батько ОСОБА_3 має всі можливості і забезпечив для дитини умови щодо проживання, виховання та розвитку.
Акти обстеження житлово-побутових умов проживання, складені спеціалістами служби у справах дітей та сім»ї Бучанської міської ради від 31.08.2016 р., 23.11.2016 р. свідчать про те, що в приватному будинку АДРЕСА_2 де проживає разом із батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, умови проживання належні, відповідають встановленим нормам.
Власником будинку є ОСОБА_9, 1985 року народження - дружина ОСОБА_2, зареєстровані - ОСОБА_2 - чоловік власника, ОСОБА_10, 2014 року народження - син заявник.
При обстежені встановлено, що в даному будинку створені всі умови для проживання та виховання обох дітей. ОСОБА_3 має власну кімнату, яка об лаштована всім необхідним для повноцінного проживання та виховання.
16.12.2016 року виконавчим комітетом Бучанської міської ради Київської області прийнято рішення № 529/10 «Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідно до якого визначено місце проживання дитини разом з батьком - ОСОБА_2, з огляду на те, що з 10 років дитина приймає безпосередню участь при визначенні місця свого проживання.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 23.10.2016 року подала до органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради подала заяву про надання їй дозволу на проживання у батька ОСОБА_2.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 досягла віку, який надає змогу опитати її в судовому засіданні, дитина була запрошена надати своє бачення щодо спору батьків про місце її проживання.
ОСОБА_3 підтвердила своє рішення проживати із батьком у м. Буча та небажання повертатися до бабусі.
Приписами ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно до приписів ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні.
Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1989 року і яка набула чинності для України з 27 вересня 1991 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Приймаючи рішення, суд виходить з інтересів дитини, її особистого бажання та прихильності до батька, виловлене у судовому засіданні.
Беручі до уваги, що неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, має проживати з одним із батьків, зважаючи на те, що батьки мають рівні права і обов'язки щодо виховання та розвитку дитини незалежно від того, що проживають окремо один від одного, беручи до уваги, що місце проживання дитини з одним із батьків не є перешкодою для іншого щодо виконання як обов'язків так і здійснення прав, суд зважаючи на встановлені обставини, думку самої дитини вважає за можливе визначити місце проживання малолітньої дитини разом із батьком тим самим, задовольнивши вимоги зустрічного позову.
З огляду на викладене підстави для задоволення первісного позову відсутні.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 7,150,160,161 СК України, Конвенцією з прав дитини, суд -
В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551 грн. 21 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя