22 лютого 2017 року № 810/4134/16
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лапія С.М.,
при секретарі - Феленюк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до Головного інспектора будівельного нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулась гр. ОСОБА_1 з позовом до Головного інспектора будівельного нагляду департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення від 09.11.2016 № 339 Про скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки будь-яких правових підстав для його прийняття відповідачем не було.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
Рішенням головного інспектора будівельного нагляду ОСОБА_2 від 09.11.2016 року № 339 Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкту до експлуатації скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 05.12.2014 №КС082143390168 та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 29.12.2014 №КС142143630529.
Зі змісту даного рішення слідує, що підставою для його прийняття є встановлення в результаті позапланової перевірки факту виконання замовником, тобто позивачем, будівельних робіт з будівництва багатоквартирного будинку за відсутності технічних умов, даних інженерних вишукувань, проектної документації стадії Проект, наказу на затвердження проектної документації за №б/н від 27.11.2013, акту прийому-передачі зазначеної проектної документації, чим, на думку відповідача, позивач порушив вимоги ст.ст. 29, 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ДБНА.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».
Під час проведення перевірки виявлено, що відстань між вищезазначеним житловим будинком і житловим будинком, що розташований на сусідній земельній ділянці, складає 3.2 м., (згідно ДБН В 1.1.7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва» передбачено відстань не менш ніж 10 м.), чим порушено вимоги п. 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
Замовником будівництва виконані будівельні роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без отримання вихідних даних для проектування, без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації.
Так, в оскаржуваному рішенні зроблено висновок про те, що замовник в деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкту до експлуатації навів недостовірні дані, що, на думку відповідача, є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.
Вважаючи дане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його оскарження.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначаються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно ч. 1 ст. 41 даного Закону державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України, затвердженого наказом Держархбудінспекції від 08.09.2015 № 1000, Департамент є територіальним органом - структурним підрозділом Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Частиною 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалося представником відповідача, у позивача на момент проведення та закінчення будівельних робіт була зареєстрована у відповідності до чинного законодавства декларація про початок виконання будівельних робіт, що давало йому право на будівництво житлового будинку.
Відповідно до п. 4.6.1. ДБН 2.2-3-2014 та п.11.2. Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 16.05.2011 № 45 із подальшими змінами, для об'єктів І та II категорій складності проектування здійснюється в одну стадію - стадія робочий проект.
Як слідує з матеріалів справи, спірний будинок відноситься до II категорії складності, отже, наявність робочого проекту є достатньою підставою для початку та завершення його будівництва.
Представником позивача у судовому засіданні надано копію робочого проекту будівництва будинку та зазначено, що на даний час будинок зданий в експлуатацію, частина квартир продана іншим особам, крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено зберігання робочого проекту після введення будинку в експлуатацію.
Крім того, як слідує з матеріалів перевірки, інспектором не було витребувано ні у позивача, ні в будь-якої іншої організації проектну документацію на спірний будинок, а тому суду не зрозуміло, на підставі яких доказів інспектор зробив висновок про її відсутність як під час будівництва, так і після введення будинку в експлуатацію.
Щодо твердження відповідача про те, що «Замовником виконані будівельні роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети», суд зазначає наступне.
На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.04.2012 року, серія ЯМ № 528839 земельна ділянка з кадастровим номером 3221886000:03:165:1119 належала ОСОБА_1. Цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Відповідно до ст. 19 ЗК України Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» до земель житлової та громадської забудови відноситься:
- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка
- для колективного житлового будівництва
- для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будівництва
- для іншої житлової забудови
Отже, позивачем побудовано спірний будинок на земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети.
Також відповідно до п. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Крім того, суд звертає увагу, що у судовому засіданні представник позивача пояснив, що на час проведення перевірки земельна ділянка з кадастровим номером 3221886000:03:165:1119, яка належала ОСОБА_1, була відсутня, оскільки вона була поділена на 4 частини відповідно до кількості власників квартир, і всі вони отримали нові державні акти на право власності на земельні ділянки.
Також в акті перевірки вказано, що під час перевірки встановлено:
- відстань між вищезазначеним житловим будинком і житловим будинком, що розташований на сусідній земельній ділянці, складає 3.2 м.,
- виконані будівельні роботи з будівництва чотириквартирного житлового будинку розміром 9,6х39,0 м. (фундаменти залізобетонні, стіни цегляні, з зовнішнім утепленням пінопластом покриття з метало черепиці)
- будинки мають спільну покрівлю, міжквартирні стіни, в яких влаштовані вентиляційні канали, не розділений деформаційним температурним швом та протипожежною стіною.
Представник позивача у судовому засідання зазначив, що позивачу не було відомо про проведення перевірки, жодна документація щодо будівництва спірного будинку у нього не витребовувалася, дозволу потрапити до будинку не запитували.
При цьому ні з матеріалів перевірки, ні з пояснень представника відповідача у судовому засіданні не вбачається, яким чином інспектором при проведенні перевірки, з виїздом на місце, було встановлено, що земельна ділянка, на якій побудований спірний будинок, належить ОСОБА_1, яким чином він встановив, що відстань між будинками становить 3,2 м., і що саме позивачем було порушено відстань, а не забудовником сусіднього будинку, яким чином виконані будівельні роботи (фундамент, стіни, міжквартирні стіни) та інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій, не надав суду жодних доказів, які спростовували б доводи позивача.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки при звернення до суду із позовною заявою позивачем не заявлено клопотання про відшкодування судових витрат, дане питання при прийнятті рішення у справі судом не розглядається.
Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 97, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного інспектора будівельного нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області ОСОБА_2 від 09.11.2016 № 339 «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації ».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 лютого 2017 р.