11 квітня 2017 року о 10 год. 00 хв.Справа № 808/2477/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1, с.Вербове Пологівського району Запорізької області
до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Запорізькій області, м.Пологи Запорізького району
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, або ОСОБА_1В.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Запорізькій області (надалі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №16070-1301 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем “земельний податок з фізичних осіб 18010700” в розмірі 1567 грн. 03 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач володіє земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області. Земельний податок за 2015 рік у сумі 192 грн. 05 коп. позивачем сплачений безпосередньо до Вербівської сільської ради. З метою отримання відповідної квитанції для сплати земельного податку за 2016 рік позивач звернувся до Вербівської сільської ради, але замість квитанції отримав податкове повідомлення-рішення №16070-1301 від 30.06.2016, яким донараховано позивачу земельний податок з фізичних осіб в розмірі 1567 грн. 03 коп. Зазначає, що податкове повідомлення-рішення в обов'язковому порядку повинно містити інформацію про пункт та статтю законодавчого акту, згідно з яким зроблено розрахунок, однак спірне рішення не містить такої інформації. Крім того, вказану суму податку розраховано відповідно до рішення Вербівської сільської ради №10 від 22.01.2016 «Про місцеві податки на 2016 рік», пунктом 2.2 якого було затверджено «Положення про встановлення податку на майно в частині плати за землю на території Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області». Вважає, що відповідно до вимог п.284.1 ст. 284 Податкового кодексу України при складанні податкового повідомлення-рішення відповідач повинен був керуватися рішеннями Вербівської сільської ради наданими йому до 25 грудня 2015 року, натомість Рішення, яким керувався відповідач, з урахуванням дати його прийняття, було надано поза межами строків визначених вказаною нормою ПК України. У зв'язку із викладеним, вважає, що контролюючим органом безпідставно було винесено податкове повідомлення-рішення №16070-1301 від 30.06.2016, а відтак, просить суд, визнати його протиправним та скасувати.
Представником позивача подано клопотання (вх. №10592 від 11.04.2017), яким просить розглядати справу без його участі та участі позивача, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав зазначених у позові, просить позов задовольнити.
Представником відповідача було подано клопотання (вх. №10637 від 11.04.2017), яким просив залучити до участі у справі в якості третьої особи - Вербівську сільську раду та у зв'язку з цим відкласти розгляд справи.
Ухвалою суду від 11.04.2017 відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання.
Проти позову заперечує з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. №10636 від 11.04.2017). Заперечення обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України. Відносно застосування рішення Вербівської сільської ради зазначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. З наведених підстав просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши матеріали, які додані сторонами до справи, суд вирішив розглянути справу без участі сторін в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступних обставин.
Як свідчить державний Акт на право власності на земельну ділянку (а.с.11), ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,8964 га, кадастровий номер 2324281200:05:013:0017, яка розташована на території Вербовської сільської ради Пологівського району Запорізької області, цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Як власник земельної ділянки позивач сплачував земельний податок до Вербівської сільської ради.
В серпні 2016 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення №16070-1301 від 30.06.2016, яким Пологівською ОДПІ визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 1567 грн. 03 коп.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №16070-1301 від 30.06.2016, ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду.
Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до наступних висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Щодо зауваження позивача стосовно відсутності у податковому повідомленні - рішенні №16070-1301 від 30.06.2016 інформації, а саме пункту та статті законодавчого акту, згідно з яким зроблено розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, суд не бере до уваги з наступних підстав.
Так, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Перевіривши спірне податкове повідомлення-рішення судом встановлено, що останнє повністю відповідає вказаній вище нормі та серед іншого містить посилання на пункт та статтю законодавчого акту, а саме пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 286.5. ст. 286 Податкового кодексу України.
Щодо не згоди позивача із застосуванням при розрахунку грошового зобов'язання з плати за землю ставки податку визначеної у Положенні, яке затверджено Рішенням Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області №10 від 22.01.2016 слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до пп. 269.1.1 п.269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
Згідно із пп. 270.1.1. п. 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Згідно із п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.
Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.
Пунктом 7 Перехідних положень Закону Укрраїи №909-VІІІ від 24.12.2015 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.
Рішенням Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області №10 від 22.01.2016 встановлено на території Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області на 2016 рік місцеві податки: єдинний податок; податок на майно, який складається з: плати за землю, транспортного податку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с.14).
Вказаним Рішенням затверджено Положення про встановлення податку на майно в частині плати за землю на території Вербівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, яким серед іншого визначені ставки земельного податку за земельні ділянки (а.с. 15-20).
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Разом з тим, плати за землю, немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (стаття 9 Податкового кодексу).
Відповідно до п. 9.4 ст. 9 ПК України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
Саттею 10 ПК України, встановлено перелік місцевих податків, плата за змемлю прямо не вказана. Натомість є податок на майно (пп.10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 ПК України.
Так, відповідно до ст. 265 ПК України (у редакції Закону України № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, плата за землю згідно з нормами податкового законодавства є місцевим податком.
Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Водночас, відповідно п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, таким чином і плати за землю, віднесено податковим законодавством до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” та ст. 143 Конституції України.
Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.
Так, відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно із п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 ПК України).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 ПК України).
При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.
Відповідно пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Таким чином, місцеві ради, відповідно до правових положень податкового законодавства, мають вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки.
Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Згідно із ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, 2016 - це плановий період, а 2017 рік - вже бюджетний період.
Виходячи з аналізу вказаних норм суд зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, яке прийнято та оприлюднено до 15 липня поточного року набирає чинності з наступного року.
Зазначені норми кореспондуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що проголошений у статті 4 ПК України (пп. 4.1.9 п. 4.1). Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що оскільки рішення сільської ради про встановлення “плати за землю” прийнято у 2016 році та оприлюднено до 15 липня 2016 року, то виходячи з вимог п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України воно набирає чинності з 01.01.2017, а тому встановлені таким рішенням місцеві податки підлягають застосуванню не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2017 року.
Також, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів щодо встановлення на 2016 рік податку на майно (в частині плати за землю), суд зазначає про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків.
За змістом п. 56.21 ПК України у разі якщо норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на його підставі, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Враховуючи положення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, якими передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки, під час розгляду справи відповідач не довів правомірності своїх дій та не надав обґрунтованих доводів щодо правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення останнє має бути визнане протиправним та скасоване.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №16070-1301 від 30.06.2016 року про нарахування ОСОБА_1 податку на плати за землю (земельного податку) у сумі 1567 грн. 03 коп.
Присудити на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39490675).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В. Стрельнікова