Провадження №2/760/3580/17;
Справа 760/5798/17
31 березня 2017 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс «Еко», третя особа: Криворізький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чернова Ольга Іванівна про визнання прав власності на автомобіль, -
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:
-визнати договір купівлі - продажу автомобіля від 19 вересня 2012 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс «Еко» в особі директора Вуличної Ірини Анатоліївни, дійсним;
-визнати за ним право власності на марки FAW СА1031», бортовий - С, 2011 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, VIN НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1;
-зобов'язати Криворізький районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, скасувати арешт на автомобіль, який належить ОСОБА_1, а також скасувати його розшук;
-стягнути з відповідача витрати за сплату судового збору на свою користь.
Дослідивши матеріали позову, суддя приходить до наступного висновку.
Так, п. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі..
Законом "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено на 2017 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 1600 грн.
Ст. 4 Закону України "Про судовий збір", який діє на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
В п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
З поданої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві самостійні немайнові та одну майнову вимоги.
Проте позивачем не надано квитанції про сплату ним судового збору. А тому позивачеві необхідно сплатити судовий збір за заявлені ним вимоги відповідно до вищезазначених вимог законодавства та надати суду підтвердження відповідної сплати.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
При таких обставинах, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс «Еко», третя особа: Криворізький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чернова Ольга Іванівна про визнання прав власності на автомобіль - залишити без руху.
Надати строк на усунення недоліків терміном п'ять днів з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: