Провадження №2 /760/3631/17;
Справа 760/6060/17
03 квітня 2017 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, -
Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просить:
- надати дозвіл на багаторазові тимчасові виїзди за межі України неповнолітній ОСОБА_3, уродженці міста Севастополь, у супроводі її матері ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, уродженки с. Худоліївка Семенівського р-ну Полтавської обл. (чи третьої особи за згодою матері, оформленою відповідно до чинного законодавства), без згоди супроводу батька, ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, уродженця міста Севастополь, до 29 травня 2025 року, з обов'язковим поверненням дитини до України;
- надати дозвіл на продовження терміну дії біометричного паспорту Громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_3, виданого 05.10.2015 року, 6501) неповнолітньої ОСОБА_3, уродженки міста Севастополь, без згоди батька ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, уродженця міста Севастополь.
Дослідивши матеріали позову, суддя приходить до наступного висновку.
Так, п. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі..
Законом "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено на 2017 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 1600 грн.
Ст. 4 Закону України "Про судовий збір", який діє на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
В п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).
З поданої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві самостійні немайнові вимоги., однак судовий збір не сплачено. А тому позивачеві необхідно сплатити судовий збір за заявлені ним вимоги відповідно до вищезазначених вимог законодавства та надати суду підтвердження відповідної сплати.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
При таких обставинах, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: