13 квітня 2017 року (о 13 год. 10 хв.)Справа № 808/798/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суду складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
представника позивача ОСОБА_1Д.О.,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання протиправними та скасування рішення
Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі - позивач або ПАТ «Запоріжжяобленерго») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач або Офіс великих платників податків ДФС), в якому, з урахуванням уточнень просить визнати протиправним та скасувати рішення від 01.03.2017 №1 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», прийняте відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків повинно здійснюватись виключно за рішенням суду, а не за рішенням контролюючого органу. Приписи п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України, на підставі яких винесено оскаржуване рішення, не можуть розповсюджуватись на позивача, оскільки податковий борг у підприємства виник 01.12.2016, в той час як норма пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, яка передбачає стягнення коштів з рахунків платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду набула чинності лише з 01.01.2017. Беручи до уваги вищезазначене вважає рішення від 01.03.2017 №1 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу» протиправними та таким, що прийнято всупереч вимогам Податкового кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі, про що подала заперечення на адміністративний позов (вих. № 2811/09/28-10-47-05 від 12.04.2017), відповідно до яких вважає, що оскаржуване рішення прийнято після набрання чинності змін до Податкового кодексу України, якими змінено механізм стягнення коштів з рахунків платника у банках, зокрема пункт 95.5 статті 95 Податкового кодексу України передбачає стягнення коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням контролюючого органу без звернення до суду. З урахуванням вищезазначеного оскаржуване рішення прийнято з додержанням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
01.03.2017 Офісом великих платників податків ДФС винесено рішення №1 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», за змістом якого податковим органом з посиланням на пункт 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу ПАТ «Запоріжжяобленерго» шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.
Як встановлено судом, з 01.12.2016 у ПАТ «Запоріжжяобленерго» наявний податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 5 119 099,41 грн., який виник у зв'язку з несплатою (граничний строк сплати - 30.11.2016) самостійно задекларованих грошових зобов'язань у податковій декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_1 від 17.11.2016 за жовтень 2016 року (а.с.30-33).
Так, податковим органом до банківської установи, що обслуговує ПАТ «Запоріжжяобленерго» - АТ «МетаБанк» надіслано інкасові доручення (розпорядження) № № 180, 181, 183 від 10.03.2017 на суму 5 119 099,41 грн. про списання коштів з рахунків позивача, які були частково виконані банком, про що свідчать банківські меморіальні ордери № № 180,181,183 від 16.03.2017 на загальну суму 170 665,92 грн. (а.с.15-17).
Листом вих. № 008-32/4275 від 17.03.2017 позивач звернувся до податкового органу із проханням надати копію рішення № 1 від 01.03.2017 (а.с.13).
Листом-відповіддю вих. № 15742/28-10-47-16 від 28.03.2017, контролюючий орган повідомив позивача про те, що у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, визначених ПАТ «Запоріжжяобленерго» у податковій декларації за жовтень 2016 року, підприємство відповідає критерію платників, до яких застосовується вимоги п.п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України. Наказом ДФС України від 20.02.2017 № 107 затверджено примірну форму Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. Зазначений наказом та Податковим кодексом України не передбачено направлення платнику податків вищезазначеного рішення (а.с.14).
З матеріалів справи вбачається, що станом на 28.03.2017 на підставі оскаржуваного рішення №1 від 01.03.2017 відповідачем стягнуті (списані) кошти з банківських рахунків позивача на загальну суму 392 881,21 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи засвідченими копіями інкасових доручень (розпоряджень) відповідача № № 180, 181, 183 від 10.03.2017, № № 197, 198, 200 від 15.03.2017, № № 251, 254 від 16.03.2017, № 347, 348, 349 від 17.03.2017, № 354 від 20.03.2017, № № 571, 573, 574 від 22.03.2017 та відповідних банківських меморіальних ордерів № № 180, 181, 183 від 16.03.2017, № № 197, 198, 200 від 17.03.2017, № № 251, 254 від 20.03.2017, № 347, 348, 349 від 22.03.2017, № № 354, 571, 573, 574 від 23.03.2017 (а.с.15-29).
Позивач вважає, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків здійснюється виключно за рішенням суду, а норма п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України, яка передбачає стягнення коштів за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, набула чинності з 01.01.2017, тоді як її дія не може розповсюджуватись на правовідносини, які виникли до цієї дати, тобто регулювати в окремих випадках та за певних умов порядок стягнення податкового боргу, який виник до 01.01.2017.
Не погодившись із прийнятим рішенням від 01.03.2017 №1 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - Податковий кодекс України).
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Порядок надання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом наведений у статті 203 Податкового кодексу України, за змістом якої, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України, податковим органом винесено податкову вимогу №1-23 від 06.01.2016, яка отримана ВАТ «Запоріжжяобленерго» 06.01.2016.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пункту 95.2статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01.01.2017 змінено механізм стягнення коштів з рахунків платника у банках, зокрема пункт 95.5 статті 95 Податкового кодексу України доповнено абзацами другим-шостим, зокрема: у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
У таких випадках:
рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.
Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Лише сукупність вказаних обставин наділяє правом керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків такого платника у банках у рахунок погашення податкового органу.
Суд зазначає, що на момент винесення податковим органом оскаржуваного рішення податковий борг позивача перевищував 5 мільйонів гривень, який не сплачувався протягом 90 календарних днів з моменту його виникнення та з боку держави відсутні зобов'язання щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, що підтверджується обліковою карткою ПАТ «Запоріжжяобленерго» з податку на додану вартість, яка наявна в матеріалах справи.
У зв'язку із тим, що оскаржуване рішення було прийнято податковим органом вже після набрання чинності діючої редакції пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, та за наявності сукупності обставин, що наділяє податковий орган правом на прийняття рішення про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, суд приходить до висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у Податковому кодексі України діяла норма, аналогічна пункту 95.5 статті 95, яка була закріплена у пункті 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та передбачала, що тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановити, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
У таких випадках:
рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Щодо твердження позивача стосовно того, що списання коштів за оскаржуваним рішенням здійснюється з поточних рахунків ПАТ «Запоріжжяобленерго», які використовуються останнім для погашення наявної заборгованості із заробітної плати та сум нарахованих на цю заробітну плату податків, суд зазначає наступне.
Списання банком коштів з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання врегульовано Главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, якою передбачено, що стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції.
Листом № 57-0007/12779 від 17.02.2017 «Щодо виконання інкасового доручення (розпорядження)», Національним банком України повідомлено банки України, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні». На виконання вимог Закону № 1797 банки приймають та виконують інкасове доручення (розпорядження) на стягнення податкового боргу, яке оформлене контролюючим органом на підставі рішення керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи). У реквізиті «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) має зазначатися назва, дата видачі та номер (якщо він присвоєний) рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу. Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.
Так, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено, що банківські рахунки, на яких наявні кошти, які спрямовуються на виплату заробітної плати з нарахуванням пільгових пенсій, тощо є захищеними, з чого слугує, що з метою уникнення списання грошових коштів, які б в подальшому використовувались для погашення наявної заборгованості із заробітної плати, ПАТ «Запоріжжяобленерго» необхідно було створити окремий банківський рахунок та повідомити банківську установу про цільове призначення зазначених коштів.
Враховуючи, що оскаржуване рішення прийнято в межах процедури погашення податкового боргу, за наявності обставин, що дають право податковому органу на винесення відповідного рішення, та після набрання чинності приписів пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку
Згідно з частинами 1, 2 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Як встановлено частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд, відповідно до статті 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про часткове повернення сплаченої суми судового збору, в обґрунтування якого зазначає, що враховуючи, що в оскаржуваному рішенні не вказана сума податкового боргу позивача, яка підлягає стягненню, вважає, що характер поданого позову є немайновим, у зв'язку із чим просить повернути позивачу судовий збір у розмірі переплаченої суми 75 186,50 грн.
Розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
На підставі аналізу вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими, а відтак сплачена сума судового збору поверненню не підлягає.
У відповідності з приписами статті 94 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Батрак