30 березня 2017 року (11 год. 43 хв.)Справа № 808/216/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Фесик А.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Запоріжоілгруп”
до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.12.2015 № НОМЕР_1, -
14.01.2016 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОРГОВИЙ ДІМ “ЗАПОРІЖОІЛГРУП” (далі - позивач) до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.12.2015 №0002332201.
В обґрунтування позовних вимог посилається на необґрунтованість висновків акту проведеної перевірки та відсутність з боку позивача порушень податкового законодавства щодо визначення грошового зобов'язання з акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та просить суд його скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково зазначив, що позивач при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку оподатковує лише операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (торгівельна точка) кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, а реалізацію юридичним особам та фізичним особам-підприємцям цих товарів за відомостями та талонами не включає до об'єкту оподаткування, оскільки така реалізація здійснюється для комерційного використання і не є об'єктом оподаткування акцизним податком у розумінні приписів підпункту 213.1.9 пункту 213.1 ст.213 Податкового кодексу України.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив в його задоволенні відмовити. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним. Крім того, у судовому засіданні підтримав заперечення проти позову, викладені у доданих до матеріалів справи письмових запереченнях, зазначив, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з додержанням вимог діючого законодавства. Крім того вказав, що податкові зобов'язання зі сплати 5 % акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій. Оскільки через мережу АЗС позивача здійснювався роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевим споживачам, такі операції згідно підпункту 213.1.9 пункту 213.1 ст.213 ПК України є об'єктом оподаткування акцизним податком. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає позов позивача таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Запоріжоілгруп” (ЄДРПОУ 38839332) зареєстроване 06.08.2013 №11031020000034696 як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, та знаходиться за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, буд.1, кім.4, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області з 07.08.2013 за №083113126270.
ТОВ “Торговий дім “Запоріжоілгруп” здійснює реалізацію нафтопродуктів: бензину марок №92 та №95, дизельного палива, скрапленого газу, зі складу та через мережу АЗС, супутні товари через магазини, розташовані сумісно з АЗС.
В період з 07.10.2015 по 21.10.2015, на підставі направлень від 20.11.2015 № №198,199,200,201, у відповідності до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, співробітниками ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС в Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “ТД “Запоріжоілгруп” з питань правомірності визначення об'єкта оподаткування та декларування в звітності акцизного податку за період з 01.01.2015 по 01.10.2015, за результатами якої складено акт №616/08-31-22/38839332 від 04.11.2015 (далі - акт перевірки №616).
Згідно висновків акту перевірки №616 встановлено порушення ТОВ “ТД “Запоріжоілгруп” приписів підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, пункту 216.9 статті 216 ПК України, що призвело до заниження позивачем акцизного податку (визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету) за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 на загальну суму 580273 грн., у тому числі заниження на суму 607272 грн., за відповідні податкові періоди: лютий 2015 року у сумі 14337 грн., березень 2015 року у сумі 61032 грн., квітень 2015 року у сумі 31978 грн., травень 2015 року у сумі 63655 грн., червень 2015 року у сумі 27059 грн., липень 2015 року у сумі 90789 грн., серпень 2015 року у сумі 127770 грн., вересень 2015 року у сумі 190652 грн., та завищення на суму 26999 грн., у тому числі за січень 2015 року у сумі 26999 грн.
Не погодившись з даними висновками, позивач подав заперечення, в ході розгляду яких у період з 20.11.2015 по 03.12.2015, на підставі направлень від 20.11.2015 №№219, 220, 221, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, відповідачем призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “ТД “Запоріжоілгруп” з питань, що стали предметом заперечень, за результатами якої складено акт №646/08-31-22/38839332 від 10.12.2015 (далі - акт перевірки №646).
Вказаною перевіркою встановлено порушення ТОВ “ТД “Запоріжоілгруп” приписів підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, пункту 216.9 статті 216 ПК України, що призвело до заниження позивачем акцизного податку (визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету) за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 на загальну суму 248732 грн., у тому числі заниження на суму 259034 грн., за відповідні податкові періоди: лютий 2015 року у сумі 21751 грн., березень 2015 року у сумі 24759 грн., квітень 2015 року у сумі 35004 грн., травень 2015 року у сумі 27339 грн., червень 2015 року у сумі 25323 грн., липень 2015 року у сумі 47284 грн., серпень 2015 року у сумі 38229 грн., вересень 2015 року у сумі 39345 грн., та завищення на суму 10302 грн., у тому числі за січень 2015 року у сумі 10302 грн.
Не погодившись з висновками викладеними в акті перевірки, ТОВ “ТД “Запоріжоілгруп” подано заперечення вих.№15/12/15 від 15.12.2015 на акт перевірки №646, за результатами розгляду яких листом від 17.12.2015 №8485/10/08-31-22 ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області повідомило позивача про відповідність висновків акта перевірки № 646 чинному законодавству.
На підставі акту перевірки №646 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми “Р” №0002332201 від 21.12.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 64187,50 грн., у тому числі за основним платежем 51350,00 грн., штрафними (фінансовим) санкціями - 12837,50 грн.
Позивач, не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням - рішенням, звернувся з даним позовом до суду.
Суд вважає прийняте відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення відносно позивача правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, з наступних підстав.
Відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.
Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абз. 1 та 2 пп.14.1.212 п. 14.1 ст.14 ПК України).
Згідно з ДСТУ 4303:2004 “Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять” роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.
Відповідно до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 ПК України.
Таким чином, об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому, в незалежності від форми розрахунків та мети використання.
Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.
Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі - Закон № 265/95-ВР), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено п. 216.9 ст. 216 ПК України.
Відповідно до п. 216.6 ст. 216 ПК України при використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов'язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції).
Згідно Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до п. 10 постанови КМ України “Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами” № 1442 від 20.12.1997 (далі - Правила № 1442) розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.
Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток), у зв'язку з чим доводи позивача про те, що безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти для використання в господарській діяльності не підпадають під визначення розрахункових операцій, згідно із Законом № 265/95-ВР, оскільки при їх здійсненні відсутня дата виникнення податкового зобов'язання, є безпідставними.
В свою чергу, згідно з п. 10.3.1.1 Інструкції “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України” (далі - Інструкція № 281), затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 № 281/171/578/155 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.
При цьому, відповідно до п. 10.3.1.3 Інструкції № 281 відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. У цьому ж змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пп. 10.3.4.2 Інструкції № 281).
Пунктом 10.3.2 Інструкції № 281 встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.
У змінному звіті АЗС за формою № 17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому, відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.
Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).
Отже, суд вважає, що саме при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з п. 216.9 ст. 216 ПК України.
Пунктом 2 Правил № 1442 встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.
Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.
З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.
У зв'язку з вказаним, суд вважає, що поняття “господарська діяльність” та “комерційна діяльність” не є тотожними. Комерційне використання паливно-мастильних матеріалів передбачене для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, тоді як позивач здійснював саме таку роздрібну реалізацію пального на АЗС саме кінцевим споживачам.
Згідно листа ДФС України від 20.01.2015 № 1519/7/99-99-19-03-03-17, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам'яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).
Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.
Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.
Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального. При цьому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.
Отже, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 “Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять”), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.
Таким чином, дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону № 265/95-ВР, через мережу АЗС, в тому числі і в безготівковій формі за допомогою паливних відомостей, є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові зобов'язання зі сплати 5 % акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним, а тому позов не підлягає задоволенню.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність завищення позивачем розміру від'ємного значення сум ПДВ та податку на прибуток.
Отже, зважаючи на викладене, є правомірними та обґрунтованими висновки податкового органу стосовно того, що позивачем допущено порушення приписів чинного законодавства, визначені в акті перевірки, а, відтак, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі встановлення факту протиправних дій суд виносить відповідну постанову.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що винесені відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому в задоволені адміністративного позову позивачу слід відмовити у повному обсязі.
Судовій збір, сплачений позивачем, до відшкодування не присуджується.
Керуючись ст.ст. 160- 163 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Запоріжоілгруп” до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.12.2015 № 0002332201- відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.О. Нестеренко