Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 квітня 2017 р. Справа №805/728/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 10 год. 27 хв.
постановлено у нарадчій кімнаті
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Троянової О.В.
секретаря Кудрі В.Г.,
за участю:
позивач не з'явився,
представник відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області
про визнання незаконним наказу начальника Головного управління ДФС у Донецькій області №318 від 14 вересня 2016 року, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 06 жовтня 2016 року №0000281405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ” у сумі 17000 грн., від 06 жовтня 2016 року №0000291405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у сумі 10 534грн.,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконним наказу начальника Головного управління ДФС у Донецькій області №318 від 14 вересня 2016 року, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 06 жовтня 2016 року №0000281405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” у сумі 17000грн., від 06 жовтня 2016 року №0000291405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у сумі 10 534грн./а.с.3-6/.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що прийняте відповідачем за наслідками фактичної перевірки проведеною Головним управління ДФС у Донецькій області, складено акт перевірки від 15.09.2016 №104/05/99/14/05/НОМЕР_1 на підставі якого Волноваською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області 06 жовтня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення рішення форми «С» №0000281405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” у сумі 17000грн. та №0000291405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у сумі 10 534грн. Вважає прийняті рішення незаконними та необґрунтованими, та такими, що підлягає скасуванню.
Зазначав, що податковим органом порушено підстави для проведення перевірки, а саме п.80.2 ст.80 ПК України. Крім того у податкового органу не має відповідних доказів на підтвердження факту знаходження на реалізації пляшки коньяку «Art glass» без коньяку ємністю 0,5л. за ціною 131грн. без марки акцизного податку встановленого зразку. Вказував на порушення вимог Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” податковим органом замість рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання за порушення норм Закону складено податкове повідомлення-рішення. Крім того, вважає що оскаржуваними рішеннями неправомірно застосовані штрафні санкції до ОСОБА_2 як до фізичної особи, а не суб'єкта господарювання.
Просить суд визнати незаконним наказ начальника Головного управління ДФС у Донецькій області №318 від 14 вересня 2016 року; визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 06 жовтня 2016 року №0000281405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” у сумі 17000грн. та №0000291405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у сумі 10 534грн. /а.с.6/.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв, клопотань, заперечень, тощо до суду не надав.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях, в яких зазначив, що оскаржувані рішення прийнято на підставі діючого законодавства в межах та у спосіб передбачений діючим законодавством з урахуванням висновків акту перевірки. Вказував, що за результатами проведеної фактичної перевірки, встановлено ст.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме встановлено факт знаходження на реалізації пляшки коньяку «Art glass» ємністю 0,5л. за ціною 131грн. без марки акцизного податку встановленого зразку та не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 5267грн. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача /а.с.36-37/.
Заслухавши пояснення представника відповідача 2, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_2 зареєстрований в статусі фізичної особи-підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1. Позивач перебуває на обліку платника податків в Волноваській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС. Основним видом діяльності економічної діяльності є 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами /а.с.54/.
Відповідно до ліцензії виданої Головним управлінням ДФС у Донецькій області 15.04.2016, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 надано право на здійснення роздрібної алкогольними напоями терміном дії з 28.04.2016 до 28.04.2017, дата реєстрації 15.04.2016, реєстраційний номер 05/33/16/0/03569 /а.с.55/.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснює торгівельну діяльність, а саме з торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул. Менделєєва, 17-Г, павільйон №83 /а.с.55/. За адресою здійснення господарської діяльності(Донецька область, м. Волноваха, вул. Менделєєва, 17-Г, павільйон №83), ОСОБА_2 зареєстровано реєстратор розрахункових операцій моделі РРО MINI-500.02ME, з фіскальним номером 0533002302 /а.с.58/.
08 жовтня 2015 року позивачем укладено трудовий договір із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_3 прийнято на посаду продавця продовольчих товарів /а.с.56/.
Відповідач 1 - Волноваська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області та діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.
Відповідач 2 -Головне управління ДФС у Донецькій області та діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.
Відповідно до ст.19, ст.20, ст.75, ст.80 Податкового кодексу України та на підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 14 вересня 2016 року №318 та направлень на проведення фактичної перевірки від 15 вересня 2016 року №273 та №274 проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул. Менделєєва, 17-Г /а.с.7,38,39/.
За наслідками фактичної перевірки позивача складено акт перевірки №104/05/99/14/05/НОМЕР_1 від 15 вересня 2016 року. В ході перевірки встановлено наступні порушення, а саме:
- п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що виразилося в не веденні у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 5267грн.;
- статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, що виразилося знаходженні на реалізації пляшки коньяку «Art glass» ємністю 0,5л. за ціною 131грн. без марки акцизного податку встановленого зразку /а.с.8-9/.
З урахуванням висновків акту фактичної перевірки Волноваською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області 06 жовтня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «С»:
- №0000281405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” у сумі 17000грн.;
- №0000291405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у сумі 10 534грн./ а.с.12,13/.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та наказом на проведення перевірки, позивач, звернувся до суду із даним позовом.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-.1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Підпунктами 20.1.4, 20.1.6, 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).
Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки. Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надсилання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до п.80.4 ст. 80 Податкового кодексу України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Відповідно до пункту 81.2. статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Так, судом встановлено наступне.
На виконання вимог Податкового кодексу України начальником Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято наказ №318 від 14 вересня 2016 року про проведення фактичної перевірки від 15 вересня 2016 року №273 та №274 проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), за адресою: Донецька область, м. Волноваха, вул. Менделєєва, 17-Г з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону №481, Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.1996 року № №854, Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, на підставі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів/а.с.7/.
Відповідно до Наказу про проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_2, податковим органом виписані направлення на проведення перевірки №№273,274 від 15 вересня 2016 року /а.с.38,39/.
В судовому засіданні з'ясовано, що після ознайомлення з наказом та направленнями на перевірку, громадянка ОСОБА_3, яка здійснювала функції продавця поставила власний підпис у направленнях на перевірку, про що зроблено відповідну відмітку/а.с.38,39/.
У зв'язку із зазначеним, суд не приймає до уваги твердження позивача про порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України при проведенні фактичної перевірки.
Посилання відповідача на порушення порядку здійснення перевірки та відсутність підстав для здійснення такої перевірки, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
На момент звернення до суду із даним позовом, контрольні заходи вже проведені фіскальним органом, складено акт перевірки та винесені податкові повідомлення-рішення. Спірний наказ, який є актом індивідуальної дії одноразового застосування, вичерпав свою дію.
Аналогічна позиція викладена Вищім адміністративним судом України 19 лютого 2014 року під час розгляду справи №К/800/56894/13. Так, колегія ВАСУ вказує, що платник податків який вважає порушеним порядок та підстави призначення податковим органом перевірки щодо нього має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених податковим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки.
В даному випадку, ГУ ДФС у Донецькій області фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому як наказ про призначення перевірки, так і дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
Крім того, посадові особи податкового органу, що здійснювали фактичну перевірку були допущені на об'єкт торгівлі, у зв'язку з чим посиланням на порушення порядку проведення перевірки та відсутність підстав її проведення суд не приймає до уваги, до того ж наказ на проведення перевірки не оскаржувався у судовому порядку.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю відносно себе
Тобто, головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено фактичну перевірку позивача у відповідності до вимог чинного законодавства, з огляду на що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в частині визнання незаконним наказу начальника Головного управління ДФС у Донецькій області №318 від 14 вересня 2016 року не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 06 жовтня 2016 року форми «С» №0000291405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у сумі 10 534грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати від платників податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації), що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки , надання для перевірки документів, їх копій.
Пунктом 12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Пунктом 1 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, затверджено Книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Відповідно до Порядку її ведення встановлено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність , зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Згідно статті 20 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
При проведенні фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, посадовим особам ГУ ДФС у Донецькій області не було надано: журналу обліку доходів ФО-П, накладних, товарно-транспортних накладні на товар який реалізовується товар, реєстраційне посвідчення на реєстратор розрахункових операцій, довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій, розрахункові книжки, про що відповідно перевірючими було складено відповідний акт /а.с.65/.
Відповідно до відомостей про результати перевірки оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 15.09.2016 року, складених перевіряючими під час проведення перевірки за місцем їх реалізації складає загальну суму 5267,00 грн. Зазначені відомості підписані в тому числі і продавцем ОСОБА_3 ( ар.с. 70-72)
Суд звертає увагу, що позивачу - ФО-П ОСОБА_2 було запропоновано у триденний термін з дня отримання акту перевірки надати відсутні під час перевірки документи до органу ДФС за місцем реєстрації про що зазначено в додатку 1 до акту /а.с.66/.
Як з'ясовано в судовому засіданні у представника відповідача, до Волноваської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області ФО-П ОСОБА_2 не надані у встановлений термін зазначені документи.
З огляду на що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 06 жовтня 2016 року форми «С» №0000281405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у сумі 10 534грн. не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення за формою «С» від 06 жовтня 2016 року №0000281405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” у сумі 17000грн. суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481-95-ВР.
Статтею 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що маркування алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином: на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються через торговельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються: загальна та власна назви виробу; найменування виробника; знак для товарів і послуг; географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб'єкта господарювання; вміст спирту (% об.); місткість посуду; вміст цукру (якщо це регламентується нормативними документами); позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України).
Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або контретикетки, або пляшки (іншого посуду).
На видимій стороні етикетки, або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) виробу повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб'єкта господарювання та номер ліцензії на виробництво.
Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, з вмістом спирту етилового понад 8,5% об'ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,18 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.
Продукція, призначена для експорту, маркується згідно з умовами відповідної угоди на експорт.
Штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки, або контретикетки, або пляшки (іншого посуду). Дата виготовлення продукції повинна бути зазначена на видимій стороні етикетки, або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду).
Термін витримки для марочних вин та позначення "Марочне", вік коньячних спиртів для марочних коньяків і коньяків спеціальних назв наводяться на кольєретці.
На пляшках з колекційними винами та коньяками наклеюються додаткові ярлики із зазначенням "Колекційне (колекційний), додатково витримане (витриманий) в колекції ____ років".
Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Встановлені цією статтею вимоги до місткості тари (посуду) не застосовуються до алкогольних напоїв імпортного виробництва.
Статтею 17 вказаного Закону визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Суд звертає увагу на ту обставину, що податковим органом не надано будь яких доказів, які б свідчили про вчинення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 порушення статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, що виразилося у знаходженні на реалізації пляшки коньяку «Art glass» ємністю 0,5л. за ціною 131грн. без марки акцизного податку встановленого зразку.
Суд звертає увагу, що відповідачем в якості доказу даного порушення надано лише акт фактичної перевірки від 15.09.2016№104/05/99/14/05/НОМЕР_1. Відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували фактичну реалізацію пляшки коньяку «Art glass» без марки акцизного податку встановленого зразку.
Тобто об'єктивних доказів порушення Ф-ОП ОСОБА_2 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» , що виразилося у знаходженні на реалізації пляшки коньяку «Art glass» без коньяку ємністю 0,5л. за ціною 131грн. без марки акцизного податку встановленого зразку суду не надано, з огляду на що, застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 17000грн. за дане порушення є неправомірним і відповідно податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2016 року форми «С» №0000281405 підлягає скасуванню.
Суд зауважує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 затверджений Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", пунктом 3 якого визначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Пунктом 6 Порядку передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", приймаються, зокрема, керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу державної податкової служби відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством. Порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції.
За приписами п. 8 Порядку, рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Так, дійсно Волноваською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області в порушення вимог Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 податковим органом замість рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання за порушення норм Закону складено податкове повідомлення-рішення.
Однак, лише одне порушення Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не може лягти в мотиви скасування податкового повідомлення-рішення.
Крім того, в матеріалах справи знаходиться Постанова судді Волноваського районного суду Донецької області від 30 листопада 2016 року по справі 221/5426/16, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 155-1 ч.1 КпАП України. В матеріалах справи відсутні відомості щодо скасування зазначеної постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є частково обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 жовтня 2016 року форми «С» №0000281405.
Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст.94 КАС України суд присуджує фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, у сумі 640(шістсот сорок гривень)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання незаконним наказу начальника Головного управління ДФС у Донецькій області №318 від 14 вересня 2016 року, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 06 жовтня 2016 року №0000281405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” у сумі 17000грн., від 06 жовтня 2016 року №0000291405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у сумі 10 534грн.- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 06 жовтня 2016 року форми «С» за №0000281405, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” у сумі 17000грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, у сумі 640(шістсот сорок гривень)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 25 квітня 2017 року.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 квітня 2016 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Троянова О.В.