Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без розгляду
27 квітня 2017 р. Справа №805/219/17-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючий суддя: Куденков К.О.;
секретар судового засідання: Притула С.С.;
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення коштів,-
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач, Донецьке обласне відділення ФСЗІ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (надалі - відповідач, КП «МВУВКГ») про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012р., у розмірі 188 346,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у зазначеному році становила 1318 осіб, у зв'язку із чим, згідно з вимогами частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач у 2012 році повинен був створити 53 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Згідно з даними, наданими відповідачем у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві - становила 47 осіб. У зв'язку із зазначеним, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В цій справі позивач не заявляв вимоги про стягнення пені.
Позивач звернувся з цією позовною заявою від 28.12.2016р. №03-09/34-1-1 до суду 29.12.2016р. (вх.№244/17 від 04.01.2017р.), що підтверджується відповідним поштовим конвертом з штрихкодовим ідентифікатором №8411601079118 та роздруківкою за цим штрихкодовим ідентифікатором з веб-сайту УКРПОШТИ.
Слід звернути увагу, що до цієї позовної заяви додане платіжне доручення про сплату 2825,19 грн. судового збору.
Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, якими просив застосувати строки позовної давності.
02 липня 2015 року Донецьке обласне відділення ФСЗІ отримало супровідний лист КП «МВУВКГ» від 22.06.2015р. №1625 щодо направлення уточненого звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ та відповідний звіт.
Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма №10-ПІ) від 22.06.2015р., відповідачем наведено, що: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 1318 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 47; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 53; фонд оплати праці штатних працівників - 41373,40 тисяч гривень; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 31391 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 188346 грн.
При цьому відповідачем надано до суду звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма №10-ПІ) від 04.02.2013р., у якому відповідачем наведено, що: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 1324 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 61; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 53; фонд оплати праці штатних працівників - 41373,40 тисяч гривень; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 41990,40 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - не зазначена.
Позивач надав заяву від 28.12.2016р. про поновлення строку звернення до суду, за змістом якої позивач вважає, що у нього були наявні поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.
У вказаній заяві позивач посилається на те, що уточнений звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ було отримано 02.07.2015р. Для подання до суду в інтересах держави адміністративного позову до КП «МВУВКГ» Маріупольська місцева прокуратура за її запитом отримала від позивача розрахунки адміністративно-господарських санкцій та пені, але такий позов Маріупольською місцевою прокуратурою поданий не був.
Позивач зазначає, що 01.09.2015р. набрав чинності Закон України від 22.05.2015р. №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», за яким при подачі позивачем позовів до суду він має сплачувати збір. При цьому вказує, що державне фінансування Донецькому обласному відділенню ФСЗІ на сплату судового збору у 2015 році не проводилося.
У зв'язку з наведеним позивач вважає, що строк звернення до адміністративного суду був пропущений з причин, що не залежали від Донецького обласного відділення ФСЗІ. Зазначає, що з метою недопущення ухилення суб'єкта господарювання від встановленої відповідальності за вчинене ним правопорушення та для захисту прав осіб з інвалідністю просить поновити строк звернення до суду.
Суд розглядає вказану заяву у якості клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
Також позивач надав додаткові письмові пояснення від 29.03.2017р., в яких зазначив, що кошторисом Донецького обласного відділення ФСЗІ на 2015р. сплата судового збору не була передбачена. За КЕКВ 2800 в кошторисі була передбачена сума 3600 грн. на сплату державного мита за автомобілі осіб з інвалідністю, які видаються органами соціального захисту населення за рахунок коштів Фонду і для цього передбачено окремий напрямок використання коштів 21082000 «Надходження коштів від сплати інвалідами часткової вартості автомобілів та коштів від реалізації автомобілів, повернутих інвалідами». Вказує на те, що протягом 2015 року кошти на сплату судового збору на рахунок позивача не надходили. Позивач звертає увагу на те, що у 2016 році судові витрати були передбачені, але кошторис було затверджено 29.02.2016р., а кошти на рахунок надійшли лише 12.05.2016р.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії: кошторису Донецького обласного відділення ФСЗІ на 2015р., звіту за третій квартал 2015 року, виписки по рахунках 27/10/2015, виписки по рахунках 24/12/2015, виписки по рахунках від 26.04.2016р., виписки по рахунках від 28.04.2016р., виписки по рахунках від 12.05.2016р.
Суд звертає увагу на те, що у наданих поясненнях позивач посилається не на відсутність коштів взагалі, а на відсутність коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для сплати судового збору.
До позовної заяви додана довідка позивача від 28.12.2016р. №04-35/1155, якою Донецьке обласне відділення ФСЗІ інформує, що, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 22.05.2015р. №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», відділенням була подана заява на внесення змін до кошторису щодо виділення коштів для сплати судового збору. Зазначено, що станом на листопад 2015р. зміни до кошторису не були внесені та кошти не надходили.
Суд звертає увагу на те, що Закон України від 22.05.2015р. №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» було опубліковано в Голосі України №128 від 18.07.2015р., а також в Офіційному віснику України №57 від 28.07.2015р., Урядовому кур'єрі №141 від 05.08.2015р. та Відомостях Верховної Ради України №33 від 14.08.2015р. Тобто, позивач мав передбачати необхідність сплати судового збору за подання адміністративного позову після 01.09.2015р. - дати набрання чинності цим Законом.
Також до суду надана копія листа Маріупольського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області вих. №8/1581 від 27.05.2015р. на адресу позивача щодо розрахунку адміністративно-господарських санкцій та пені за прострочення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на КП «МВУВКГ» за 2012р. та 2013р.
Позивачем не надано доказів здійснення органами прокуратури заходів щодо підготовки та/або подання адміністративного позову про стягнення з КП «МВУВКГ» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012р.
З наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача випливає, що відповідні документи відсутні.
Проте, незалежно від здійснення або не здійснення органами прокуратури вказаних заходів, суд вважає, що це не може бути підставою для звільнення позивача від виконання власних функцій у спірних правовідносинах. Тобто, така обставина не може бути підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
У судовому засіданні представник позивача надала пояснення, з яких випливає, що Донецьке обласне відділення ФСЗІ звернулось до суду з позовною заявою від 28.12.2016р. №03-09/34-1-1 (вх.№244/17 від 04.01.2017р.) лише у грудні 2016р. у зв'язку з поданням адміністративних позовів про стягнення санкцій на підставі звітів підприємств, які були подані пізніше.
При цьому, суд звертає увагу на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2016р. відкрито провадження в адміністративній справі у справі №805/1475/16-а за позовною заявою Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 341 486,43грн.
Тобто, до звернення з вимогами, підстави для яких виникли раніше, позивач звернувся з вимогами, підстави для яких виникли пізніше.
Необхідно також звернути увагу на пояснення представника позивача щодо відсутності у Донецького обласного відділення ФСЗІ відомостей та відповідних документів відносно звітності відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, що подавалась до звіту від 22.06.2015р. у зв'язку з залишенням відповідної документації у м. Донецьку.
Крім того, судом встановлено, що 30.11.2016р. до суду надійшла позовна заява Донецького обласного відділення ФСЗІ (від 28.11.2016р. №03-09/34-1) до КП «МВУВКГ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012р., у розмірі 188 346,30 грн., яка була залишена без руху ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. (справа №805/4683/16-а). До вказаної позовної заяви була додана заява про поновлення строку звернення до суду від 28.11.2016р.
Проте, 27.12.2016р. представник позивача подав заяву, якою просив повернути вказаний позов. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2016р. вказаний позов було повернуто позивачеві.
З автоматизованої системи документообігу Донецького окружного адміністративного суду випливає, що Донецьке обласне відділення ФСЗІ більше не зверталось з позовом до КП «МВУВКГ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012р. у розмірі, 188 346,30 грн., клопотань про відстрочення або розстрочення сплати судового збору - не подавало.
Згідно з ч.1 та ч.4 ст.20 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена законодавством, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Верховний Суд України у постанові від 03.02.2015р. №21-10а15 зазначив, що встановлені статтею 250 ГК строки поширюються лише на застосування контролюючим органом адміністративно-господарських санкцій, а не стягнення їх в судовому порядку, що здійснюється в межах строків звернення, встановлених статтею 99 КАС.
Частиною першою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу другого ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Зі змісту ч.7 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» випливає, що строки подання до Фонду соціального захисту інвалідів звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу першого п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. №70, визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Враховуючі те, що за наданим відповідачем до суду звітом форми №10-ПІ від 04.02.2013р. за 2012р. останній не повинен був сплачувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду необхідно обчислювати з 02.07.2015р., тобто з моменту отримання позивачем звіту форми №10-ПІ від 22.06.2015р. за 2012р., оскільки з саме після отримання звіту від 22.06.2015р. у Донецького обласного відділення ФСЗІ виникли підстави для звернення до суду.
Таким чином, станом на 05.01.2016р. закінчився строк звернення до адміністративного суду Донецького обласного відділення ФСЗІ до КП «МВУВКГ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012р. (на підставі звіту від 22.06.2015р.).
Суд зазначає, що позовна заява від 28.11.2016р. №03-09/34-1 також була подана після спливу строку звернення до адміністративного суду.
Приписами статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Верховний Суд України у постанові від 06.12.2016р. №21-1532а16 зазначив, що у розумінні цієї статті поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
При цьому, Європейський суд з прав людини раніше визначив позовну давність у якості законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після спливу певного періоду з того часу, як правопорушення було скоєне (справа «OAO Neftyanaya kompaniya YUKOS проти Росії», № 14902/04, § 570, рішення від 20 вересня 2011 року). Такі строки мають кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (справа «Stubbings та інші проти Сполученого Королівства», № 22083/93; 22095/93, § 51, рішення від 22 жовтня 1996 року).
Суд вважає, що посилання представника позивача на здійснення у 2015р. Маріупольською місцевою прокуратурою заходів зі звернення до суду є необґрунтованим та таким, що не виправдовує бездіяльність позивача.
Послання позивача на відсутність фінансування на сплату судового збору є необґрунтованим, оскільки навіть після отримання у травні 2016 року відповідного фінансування позивач тривалий час (понад півроку) не звертався з цим позовом до суду. Крім того, позивач мав можливість, але не скористався правом подати адміністративний позов з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Суд вважає, що позивач звернувся до суду з цією позовною заявою лише у грудні 2016 році внаслідок недбалого ставлення Донецького обласного відділення ФСЗІ до реалізації права на справедливий судовий розгляд.
На підставі викладеного, з урахуванням повідомлених сторонами та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Таким чином, заява позивача про поновлення строку звернення до суду, яка розглядається судом як клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, - не підлягає задоволенню.
Пунктом 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Крім того, ч.3 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду та відсутністю підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Керуючись ст. ст. 100, 155, 160, 162, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Залишити без розгляду позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення коштів.
Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 27 квітня 2017 року.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя Куденков К.О.