24.04.2017 р. Справа № 914/776/17
Суддя Щигельська О.І., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1, м. Львів
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут", м. Львів
до відповідача-2: ОСОБА_2, м. Львів
третя особа, на стороні позивача: ОСОБА_3, м. Львів
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, м. Тернопіль
про визнання недійсною заяви від 27.11.2006р.
Встановила:
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1, до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут", до відповідача-2: ОСОБА_2, третя особа, на стороні позивача: ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, про визнання недійсною заяви від 27.11.2006р. про виведення ОСОБА_1 зі складу учасників ТзОВ "Ресторан Беркут".
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд прийшов до висновку про те, що у прийнятті заяви слід відмовити з наступних підстав.
В позовній заяві позивач зазначив, що в січні 2017 року йому стало відомо від представника ОСОБА_5, який представляє його інтереси в Господарському суді Львівської області у справі № 914/2732/16, про те, що ОСОБА_2 (представник за довіреністю) заявою від 27.11.2006р. без відома позивача оформив заяву про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників ТзОВ "Ресторан "Беркут" та надав дозвіл на відчуження частки.
За твердженням позивача, його представник незаконно та без його відома підписав заяву про передачу належної ОСОБА_1 частки в статутному капіталі ТзОВ "Ресторан "Беркут", надавши дозвіл про передачу належної позивачу частки в розмірі 95,694 % ОСОБА_4, а решту частки, що залишається, а саме 1,6151 % ОСОБА_3
Вказану заяву від 27.11.2006р., підписану ОСОБА_2, позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Оскільки заява від 27.11.2006р. про виведення ОСОБА_1. зі складу учасників ТзОВ "Ресторан "Беркут" позивачем не підписувалась, відтак, на думку позивача - це прямо суперечить ст. 148 ЦК України та просить визнати недійсною заяву від 27.11.2006р. про виведення ОСОБА_1 зі складу учасників ТзОВ "Ресторан Беркут".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на ст.ст. 148, 215, 238 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи; утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації (абз. 3 п. 3.2 від 24 жовтня 2011 року Постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").
Тобто незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам.
Відповідно до матеріалів справи позов заявлено учасником-фізичною особою, який обґрунтовано порушенням його права шляхом визнання недійсної заяви від 27.11.2006р. про виведення ОСОБА_1 зі складу учасників ТзОВ "Ресторан Беркут", яка була подана та підписана його повноважним представником ОСОБА_2
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно із ст. 1 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
З огляду на вказані положення ст.ст. 1, 173 ГК України, ст. 12 ГПК України та обставини справи, суд вважає, що між сторонами існували саме зобов'язання в частині неналежного виконання представництва, в яких відсутні ознаки дій, передбачених у понятті корпоративних прав.
Спір є корпоративним, сторонами якого є учасник товариства та товариство щодо створення, діяльності, управління та припинення діяльності товариства. Спірні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засновані на правовідносинах представництва - довіреності, яка була складена та підписана на підставі вільного волевиявлення сторін.
Учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення (абз. 2 п. 1.2 від 25 лютого 2016 року Постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивач не надав обґрунтованих пояснень в чому полягає порушення його корпоративних прав у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем-2: ОСОБА_2 представницьких функцій. Відтак, даний спір не стосується прав і обов'язків позивача як суб'єкта корпоративних відносин та є не підвідомчим господарському суду. При цьому, жодних вимог в позовній заяві ОСОБА_1 до ТзОВ "Ресторан Беркут" не заявлено.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Слід також зазначити, що ухвалою господарського суду Львівської області від 22.03.2017р. (суддя Ділай У.І.), на підставі п.1 ст.62 ГПК України, відмовлено у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1, до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут", до відповідача-2: ОСОБА_2, третя особа, на стороні позивача: ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, про визнання недійсною заяви від 27.11.2006р. про виведення ОСОБА_1 зі складу учасників ТзОВ "Ресторан Беркут". Вказана ухвала суду не оскаржена в апеляційному порядку і набрала законної сили, а тому суд приходить до висновку, що вже є рішення господарського суду, яким вказано на непідвідомчість цього спору даному суду. Таким чином, на сьогодні вже існує рішення компетентного органу між тими ж сторонами про той же предмет і з цих же підстав і повторне подання позивачем аналогічного позову суд розцінює як зловживання позивачем своїми правами.
З урахуванням викладеного та керуючись п. 1,2 ст. 62, ст. 86 ГПК України, господарський суд Львівської області,-
1. В прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 про визнання недійсною заяви від 27.11.2006р. про виведення ОСОБА_1 зі складу учасників ТзОВ "Ресторан Беркут" відмовити.
2. Позовну заяву з додатками повернути на адресу позивача.
Суддя Щигельська О.І.