ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2017Справа №910/2080/17
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія»
про стягнення 818152,69 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - Івананко І.П. (представник за довіреністю);
від відповідача - Кравець С.В. (представник за довіреністю).
У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 818152,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.08.2015 між сторонами було укладено Договір №520114 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно якого позивач здійснював відповідачу постачання теплової енергії у гарячій воді для потреб опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року.
Відповідач, в порушення умов договору, неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленої теплової енергії, внаслідок чого станом на 01.01.2017 у останнього утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 777933,66 грн.
Крім того на вказану заборгованість позивачем у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України нараховано також 3% річних у розмірі 8257,94 грн. та інфляційні втрати в сумі 31961,09 грн. за період з жовтня 2015 року по січень 2017 року.
На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позов та стягнути зазначену заборгованість за спожиту теплову енергію та нараховані фінансові санкції.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов. Крім того зазначив, що в ході розгляду справи відповідачем було частково погашено існуючу перед позивачем заборгованість в розмірі 100000 грн., на підтвердження чого надав Довідку про стан розрахунків за спожиту відповідачем теплову енергію за період з лютого 2014 року по березень 2017 року.
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив наявність заборгованості перед позивачем, крім того зазначив, що останнім було частково сплачено існуючу перед позивачем заборгованість.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Судом встановлено, що 01.08.2015 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» (споживач) укладено Договір №520114, за умовами якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.
Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку №1.
Згідно п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни, які передбачені в додатку №2 до договору.
Додатком 1 до договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 6110,00 Гкал/рік. Пунктом 4 цього ж додатку передбачено право споживача ініціювати зміну заявленого споживання теплової енергії, що оформляється як додаток до договору, за 15 днів до початку розрахункового періоду.
Пунктом 3 зазначеного додатку сторони погодили, що орієнтовна вартість теплової енергії, на поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладення договору становить 3894025,20 грн. разом з ПДВ.
Відповідно до п.9 додатку №2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в РТМ «Печерськ» оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передачі товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.
Пунктом 10 цього ж додатку визначено, що споживач, на розрахунковий рахунок постачальник щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника.
Пунктом 4.1 договору визначено, що вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2016 року.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.4.3 Договору).
Як вбачається з пояснень представника позивача та матеріалів справи, позивач на підставі вказаного договору здійснював відповідачу постачання теплової енергії в гарячій воді для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання.
На виконання умов вказаного договору позивачем за період з 01.10.2015 по 01.01.2017 поставлено теплову енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками, на суму 777933,66 грн.
Разом з тим, як встановлено судом з пояснень представника позивача та матеріалів справи, та відповідачем не заперечується, станом на час звернення позивача до суду з позовом - 08.02.2017, відповідачем за вказаний період розрахунок за поставлену теплову енергію не проведено, внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 777933,66 грн.
Вказана заборгованість також підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» теплову енергію відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем становить 777933,66 грн.
Доказів існування між сторонами спору щодо кількості, якості чи вартості поставленої теплової енергії суду не надано.
Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 526 ЦК України визначено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору в частині оплати поставленої теплової енергії утворилась заборгованість, суд приходить до висновку про наявність підстав для її стягнення на користь позивача за період з 01.10.2015 по 01.01.2017 в розмірі 777933,66 грн.
В той же час, суд приймає до уваги ту обставину, що в ході розгляду справи відповідач погасив перед позивачем заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 100000 грн., по що позивачем було повідомлено в судовому засіданні. Вказані обставини також були підтверджені відповідачем в судовому засіданні.
Вказане також підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою про стан розрахунків за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ТОВ «КП «Українська житлова компанія» наданою позивачем за період з лютого 2014 року по березень 2017 року.
Згідно з ч.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відтак, враховуючи факт погашення відповідачем частини основної заборгованості за договором в розмірі 100000 грн., провадження у справі в частині стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмета спору.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором за період з 01.10.2015 по 01.01.2017 в розмірі 677933,66 грн.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до положень статті 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 8257,94 грн. та інфляційні втрати в розмірі 31961,09 грн. за період з жовтня 2015 по січень 2017. Перевіривши наданий розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд вважає, що вказані нарахування також підлягають стягненню з відповідача.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема виконання передбачених договором зобов'язань щодо повної оплати наданих послуг.
На підставі положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Українська житлова компанія» (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13, оф.709; ідентифікаційний код 38965411) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 677933 (шістсот сімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 66 коп. заборгованості, 8257 (вісім тисяч двісті п'ятдесят сім) грн. 94 коп. 3% річних, 31961 (тридцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят один) грн. 09 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 12272 (дванадцять тисяч двісті сімдесят два) грн. 29 коп.
Провадження у справі в частині стягнення 100000 (сто тисяч) грн. основного боргу припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 25.04.2017
Суддя Я.В. Маринченко