Справа № 607/444/17Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М.
Провадження № 22-ц/789/475/17 Доповідач - Дикун С.І.
Категорія - 57
25 квітня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Дикун С.І.
суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,
за участю секретаря - Коваль О.І.
та сторін - представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 березня 2017 року по справі за позовом Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_2 про повернення виплаченої надміру пенсії,
У січні 2017 року Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - Тернопільське ОУПФУ Тернопільської області) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутої пенсії в сумі 6179,11 грн.
В обґрунтування позову позивач вказав, що у зв'язку із рахунковою помилкою (невнесенням дати укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового соціального страхування, у зв'язку з чим визначився неправильний середньомісячний заробіток) виникла переплата пенсії ОСОБА_2 за період з 25.07.2013 року по 31.08.2016 року на загальну суму 6179,11 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2017 року у задоволенні позову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої надміру пенсії відмовлено.
В апеляційній скарзі Тернопільське ОУПФУ Тернопільської області просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги об'єднаного управління в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Особа, яка подала апеляційну скаргу наголошує, що в даному випадку мала місце рахункова помилка з боку об'єднаного управління.
В суді апеляційної інстанції представник Тернопільського ОУПФУ Тернопільської області апеляційну скаргу підтримав.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з липня 2013 року перебуває на обліку в Тернопільському ОУПФУ в Тернопільській області та загальний розмір її пенсії станом на липень 2013 року встановлено у розмірі 1412,02 грн. 23.07.2013 року між управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі та ОСОБА_2 укладено Договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового соціального страхування.
З розпорядження начальника Тернопільського ОУПФУ в Тернопільській області від 26.08.2016 року вбачається, що у зв'язку із рахунковою помилкою Тернопільського ОУПФУ в Тернопільській області (невнесенням дати укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового соціального страхування) визначився неправильний середньомісячний заробіток, у зв'язку з чим виникла переплата пенсії ОСОБА_2 на загальну суму 6179,11 грн. за період з 25.07.2013 р. по 31.08.2016 р. Дана переплата підлягає поверненню з пенсії ОСОБА_2
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума переплати пенсії позивача в розмірі 6179,11 грн. за період з 25.07.2013 р. по 31.08.2016 р. виникла виключно через невнесення працівником позивача дати укладення пенсіонером договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового соціального страхування, у зв'язку з чим сумлінність поведінки одержувача коштів ОСОБА_2 презюмується.
Колегія суддів вважає висновок суду обґрунтованим та законним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Згідно з ч.1 ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
Відповідно до ст. 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення"суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).
Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року №374/7965.
Згідно з п.3 цього Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, факт подання Тернопільському ОУПФУ Тернопільської області завідомо неправдивих даних, які стали би підставою для призначення пенсії відповідачу, не встановлено.
Апеляційний суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) від 20.10.2011 р. Так, у пунктах 70 -71 наведеного рішення суд підкреслив, особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 р., та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 р.).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24 грудня 1999 року, «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.
Таким чином, відсутні докази зловживань з боку відповідача ОСОБА_2 як пенсіонерки, що відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» могли би бути визнані підставою для стягнення в судовому порядку надміру виплачених сум пенсії.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року №6-151цс13 та від 02 липня 2014 року № 6-91цс14.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.
Як вже зазначалося недобросовісності з боку набувача немає, що не заперечувалось представниками Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність рахункової помилки, яка допущена працівниками позивача, та зловживань з боку відповідача або його недобросовісності.
Отже, колегія суддів уважає, що переплата по пенсії нараховувалась ОСОБА_2 саме через неуважність працівників Тернопільського ОУПФУ в Тернопільській області, що не може розцінюватись як рахункова помилка.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
З огляду на вищенаведене, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 308, 313-315,319,324,325 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 березня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3