18.04.2017 Справа №607/571/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Буцик О.П.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, Тернопільська міська рада про визнання права власності на нерухоме майно,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, треті особи Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, Тернопільська міська рада про визнання права власності на нерухоме майно, у якому, просить визнати за нею право власності на добудову до квартири №2 загальною площею 61,5 кв.м., житловою 16,3 кв.м., що розташовані по вул..Монастирського,5 у місті Тернополі, а також право власності на гараж загальною площею 23,7 кв.м., що розташований по вул..Монастирського,5 у місті Тернополі.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказує на те, що вона є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Іншим співвласником зазначеної квартири є її чоловік ОСОБА_3 На підставі рішення №671 Тернопільської міської ради від 26 липня 1995 року сторони у справі розпочали добудову до зазначеної квартири житлових кімнат, кухні, санвузла на земельній ділянці, яку надала їм у постійне користування Тернопільська міська рада рішенням №212 від 30 листопада, яке вони завершили у 2000 році, однак здати в експлуатацію не можуть. Крім цього, сторони у справі розпочали будівництво гаражу на земельній ділянці, яку надала їм у постійне користування Тернопільська міська рада рішенням №212 від 30 листопада 1994 року, однак не здали його в експлуатацію. Позивач звернувся до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області щодо прийняття закінченого будівництва добудови та гаражу в експлуатацію, однак отримали відмову щодо цього. Вказали, що в силу вимог ст.30 ЗК України, який діяв до 2002 року, до набувача автоматично переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди. Факт належності сторонам зазначеної добудови підтверджується технічною документацією, а також свідоцтвом про право власності на квартиру АДРЕСА_2. Враховуючи наведені обставини, а також вимоги ст.331, 328 ЦК України, просить позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав та погодився із вимогами позивача.
Представник третьої особи Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області в судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи.
Представник третьої особи Тернопільської міської ради в судовому засіданні позовних вимог не визнала, вважає їх безпідставними, такими, що не підлягають до задоволення, оскільки зазначені позивачкою об»єкти нерухомості не прийняті в експлуатацію, а термін дії дозволу на проведення добудови зазначеного у рішенні виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 26 липня 1995 року №671 уже втратив свою дію.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив
Як вбачається із свідоцтва про право власності на житло від 25 листопада 1993 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_3, площею 21,1 кв.м., розмір часток яких складає ?.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів від 26 липня 1995 року №671 «Про розгляд звернень громадян з питань будівництва», дозволено гр..ОСОБА_1, гр..ОСОБА_3 співвласникам житлового будинку, що мешкають за адресою вул..Монастирського,5/2 провести добудову житлових кімнат, кухні, санвузла. Зобов»язано вищезазначених осіб проекти на будівництво погодити з управлінням містобудування та архітектури міськвиконкому.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів від 30.11.1994 року №212 «Про надання в користування земельних ділянок громадянам міста», надано в постійне користування земельну ділянку площею 1000 кв.м. співвласникам будинковолодіння гр..ОСОБА_5, гр..ОСОБА_1, гр..ОСОБА_6 за адресою вул..Монастирського,5 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Розпорядженням заступника міського голови - начальника управління містобудування та архітектури Тернопільської міської ради від 27 серпня 2004 року №121 «Про розгляд звернень громадян з питань будівництва», погоджено виконане гр..ОСОБА_1 та ОСОБА_3 будівництво гаражу розміром 6,77х3,50 м. на земельній ділянці за адресою вул..Монастирського, 5/2.
Як вбачається із технічного паспорту на квартиру №2 в житловому будинку №5 по вул..Монастирського у місті Тернополі сторонами у справі проведено добудову до вказаної квартири житлових кімнат, кухні, санвузла, загальною площею 61,5 кв.м., житловою 16,3 кв.м., яку завершено ними у 2000 році. Крім цього, на земельній ділянці площею 1000 кв.м., яку надано в постійне користування співвласникам будинковолодіння гр..ОСОБА_5, гр..ОСОБА_1, гр..ОСОБА_6 за адресою вул..Монастирського,5 сторонами у справі побудовано гараж розміром 6,77х3,50 м.
Зазначені добудови, які здійснено сторонами у справі не прийнято в експлуатацію.
Відповідно до листа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області від 12 лютого 2016 року №40-1019-113/256-16, позивачу роз»яснено, що прийняття в експлуатацію об»єктів будівництва здійснюється відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461, а тому їй слід звернутись до зазначеного органу із відповідною заявою та примірниками декларації про готовність до експлуатації.
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо ) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч.3 ст.331 ЦК України).
Відповідно до ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Відповідно до роз»яснень викладених у п.4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України» від 30 березня 2012 року №6, при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Пунктом 7 зазначеної постанови передбачено, що не може бути застосовано правила статті 376 ЦК при вирішенні справ за позовами про визнання право власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда, тощо). Згідно із пунктом 14 вказаної Постанови, на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК). Пунктом 27 зазначеної Постанови передбачено, що розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статтей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв»язку із цим положення частини п»ятої статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу. Прийняття в експлуатацію таких об»єктів нерухомості має здійснюватися відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у спосіб, визначений порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року №91.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання права власності на добудову до квартири №2 загальною площею 61,5 кв.м., житловою 16,3 кв.м., що розташовані по вул..Монастирського,5 у місті Тернополі, а також право власності на гараж загальною площею 23,7 кв.м., що розташований по вул..Монастирського,5 у місті Тернополі не підлягають до задоволення, оскільки зазначені об»єкти будівництва не прийняті до експлуатації, не представлено доказів, які б підтверджували погодження з управлінням містобудування та архітектури Тернопільської міської ради проектів на будівництво зазначених об»єктів нерухомості. Також суд зазначає, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів від 30.11.1994 року №212 «Про надання в користування земельних ділянок громадянам міста», надано в постійне користування земельну ділянку площею 1000 кв.м. співвласникам будинковолодіння гр..ОСОБА_5, гр..ОСОБА_1, гр..ОСОБА_6 за адресою вул..Монастирського,5 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а не для проведення сторонам у справі добудов зазначених спірних приміщень, а також будівництво гаражу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 256 ЦПК України, ЗК України, ЦК України, постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України» від 30 березня 2012 року №6, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, Тернопільська міська рада про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддяОСОБА_7