Справа № 595/514/17
Номер рядка звіту 48
25.04.2017
м.Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області
В складі : головуючого судді Содомори Р.О.,
при секретарі: Мартинюк М.В.,
з участю позивачки ОСОБА_1,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м. Бучачі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що у них різні погляди на життя, зникло взаєморозуміння та взаємоповага, немає згоди у вирішенні спільних сімейних питань. Сім'я фактично розпалася, а шлюб носить формальний характер.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав наведених в заяві.
Відповідач в судове засідання не з 'явився, хоч належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи та оцінивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 лютого 1996 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Бучацьким відділом реєстрації актів громадянського стану в Тернопільській області, актовий запис №05, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ИД № 267971, виданим Бучацьким відділом реєстрації актів громадянського стану в Тернопільській області.
У даному шлюбі неповнолітніх дітей не мають.
Сторони по справі спільного господарства не ведуть, шлюб носить формальний характер, позивачка миритись не бажає.
В Постанові Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, а також інших нормативно - правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Згідно ст.24 СК України шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У силу ст. 56 СК України кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин.
Відповідно до п.2 ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, беручи до уваги інші обставини життя подружжя, суд прийшов до переконання, що
подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки.
Керуючись ст.ст.10,11,60,212,224-227 ЦПК України, ст.ст.24,56,104,105,112 СК України, суд,
вирішив:
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 09 лютого 1996 року Бучацьким відділом реєстрації актів громадянського стану в Тернопільській області, актовий запис №05.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Бучацький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути переглянуте Бучацьким районним судом. Заяву про перегляд рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: ОСОБА_3