Дата документу 13.04.2017
Справа № 320/7794/16-ц
(2/320/617/17)
«13» квітня 2017 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Редько О.В., при секретарі Мазуріній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області та Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області про стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області та Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області про стягнення моральної шкоди в розмірі 28000 гривень. Свій уточнений позов обґрунтовує наступним.
Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області неодноразово порушувало права позивача, внаслідок чого постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 05 квітня 2016 року дії відповідача визнавались протиправними та відповідача було зобов'язано вчинити певні дії. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2016 року постанова Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 квітня 2016 року залишена без змін.
Позивач вказує, що протиправними діями Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області йому було спричинено моральну шкоду, яка виявилась в тому, що він, будучи інвалідом та тимчасовим переселенцем, протиправними діями відповідача був позбавлений гарантованих йому державою матеріальних благ, не отримав вчасно грошові кошти, внаслідок чого переніс психологічні та фізичні страждання, які виявилися в приниженні людської гідності, постійними переживаннями, недостатності коштів на своєчасне лікування та забезпечення своєї життєдіяльності (купівля харчів, одягу тощо).
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив суд задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 28000 гривень.
Представник Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області в судовому засіданні заперечував проти позову, вважає його необґрунтованим та просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених в запереченні.
Представник Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області в судовому засіданні вказував, що шкода, яка заподіяна рішенням, дією або бездіяльністю органом місцевого самоврядування відшкодовується органом місцевого самоврядування. Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області являється органом державної влади, а тому відповідальності за дії та рішення Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, яке являється органом місцевого самоврядування не несе.
Суд заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Позивач по справі являється внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 24.03.2015 року за № НОМЕР_1./а.с.15/
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 01 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 до Мелітопольського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФУ в частині щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 В іншій частині позовних вимог відмовлено./а.с.12-14/
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 05 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо припинення соціальних виплат ОСОБА_1, як переселенцю, за період з 01.02.2016 року по 28.03.2016 року та зобов'язано відповідача здійснити виплату за вказаний період. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2016 року постанова Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 квітня 2016 року залишена без змін /а.с.7-11/
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому не підлягає доказуванню наявність неправомірних дій з боку відповідача, а саме відмови у призначенні соціальної допомоги малозабезпеченій сімї.
Відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема у приниженні честі та гідності, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, інших цивільних прав. Відповідно до п.9 Пленуму ВС України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 р. (зі змінами від 27.02.2009 р.) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».
Відповідачем спричинено позивачеві моральну шкоду, яка полягає в: порушенні цивільних прав, душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї з боку відповідача. Право позивача було порушено внаслідок чого він вимушений звертатися до суду для захисту своїх прав. Правовідносини щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту порушення прав особи незаконними діями або бездіяльністю органу владних повноважень.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, суд повинен повно і всебічно з'ясувати обставини справи, тобто встановити чи мало місце порушення відповідачем вимог чинного законодавства України, чи є таке порушення в разі наявності (дії чи бездіяльність) незаконними, чи заподіяна позивачу шкода в наслідок зазначених незаконних дій (бездіяльності).
Відповідно до ст. 214 ЦПК України, суд повинен вирішити питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов'язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецеденту практику Європейського суду з прав людини.
Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Розмір компенсації зазвичай становить 1000 - 5000 євро. Таким чином визначений розмір спричиненої позивачеві моральної шкоди цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Так рішенням від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.
Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п.4, п.9 даної Постанови,розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Ступінь зниження престижу ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами що підтверджується.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 жовтня 2001 року у справі № 1-36/2001 (про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи морально), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди у таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.
Згідно з пунктом 2 статті 41, статті 42 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб.
Шкода, яка заподіяна рішенням, дією або бездіяльністю органом місцевого самоврядування відшкодовується саме органом місцевого самоврядування, а не Мелітопольським управлінням Державної казначейської служби України Запорізької області, яке являється органом державної влади, тому суд приходить до висновку, що моральна шкода, яка заподіяна рішенням, дією або бездіяльністю органом місцевого самоврядування повинна стягуватися саме з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області.
Таким чином, з урахуванням моральних переживань у зв'язку з протиправними діями відповідача, що призвело до порушення душевної рівноваги позивача, до вимушених змін у його життєвих стосунках, завдало позивачу незручності, значні проблеми, змусило позивача звернутися до суду з позовом за захистом своїх порушених прав, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди частково в розмірі 1000 грн.
Керуючись ст. 1175 ЦК України, ст.213-215 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області та Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (Запорізька область, м. Мелітополь пр.-т ОСОБА_2 68а) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 Мелітополь-13 РНОКПП НОМЕР_2) моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень. 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: О.В. Редько