Справа № 333/1053/17-к
Пр. № 1-кп/333/258/2017
26.04.2017 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
провівши в приміщенні суду відкрите судове засідання у кримінальному провадженні № 12017080040000730 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, узбека, громадянина України, має середню технічну освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:
18.04.2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі. На підстави ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2012 року іспитовий строк скасовано, направлений для відбуття покарання в місця позбавлення волі строком на 4 роки. Звільнений 11.03.2015 року умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 2 місяці 15 днів
08.11.2016 року Комунарським р/с м. Запоріжжя за ч. З ст. 185 КК України, до 3 років 2 місяців позбавлення волі. Звільнений 03.02.2017 року у зв'язку з відбуттям строку покарання
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України
17.02.2017 року, приблизно о 18 год. 00 хв., ОСОБА_4 , маючи умисел на викрадання чужого майна, діючи повторно із корисливих мотивів, перестрибнувши через огорожу проник до домоволодіння буд. АДРЕСА_2 , після чого підійшов до житлового будинку за вказаною адресою, та шляхом пошкодження вікна проник у приміщення буд. АДРЕСА_2 . Знаходячись у приміщенні вказаного будинку ОСОБА_4 діючи з прямим умислом на викрадення чужого майна підготував для викрадення майно потерпілої ОСОБА_6 , а саме дорожню сумку, яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє та ноутбук «НР RTL 8188 EE», вартістю 5000 гривень. У цей час до приміщення будинку повернулась потерпіла ОСОБА_6 , яка викрила злочинні дії ОСОБА_4 . Усвідомлюючи, що його дії є відкритими, та не реагуючи на вимоги потерпілої припинити свої злочинні дії та повернути викрадене, ОСОБА_4 взяв викрадену ним сумку та ноутбук які належать потерпілій ОСОБА_6 , та вистрибнув у вікно, через яке він проник у приміщення та намагався зникнути з місця вчиненого злочину, однак свої злочинні дії не довів до кінця з причин які не залежали від його волі, у зв'язку з тим, що викрадена сумки з ноутбуком, габаритами була більше ніж фрагмент пошкодженого вікна через яке ОСОБА_4 проник у приміщення будинку та покинув його, та коли останній покидав приміщення будинку через вказане вікно, сумка випала з його рук у приміщенні будинку, а сам ОСОБА_4 знаходячись вже на території подвір'я буд. АДРЕСА_2 був затриманий свідком ОСОБА_7 .
Обвинувачений допитаний в судовому засіданні визнав свою вину повністю та пояснив, що 17.02.2017 року, приблизно о 18 год. 00 хв., перестрибнувши через огорожу, шляхом пошкодження вікна проник у приміщення буд. АДРЕСА_2 . Знаходячись у приміщенні вказаного будинку викрав дорожню сумку та ноутбук. У цей час до приміщення будинку повернулась потерпіла. Він із викраденими ним сумкою та ноутбуком намагався вистрибнути у вікно,та намагався зникнути з місця злочину, однак у зв'язку з тим, що викрадена сумка з ноутбуком випала з його рук, а сам ОСОБА_4 знаходячись вже на території подвір'я буд. АДРЕСА_2 був затриманий свідком ОСОБА_7 .
Крім, повного визнання обвинуваченим своєї вини, вона знайшла своє підтвердження в сукупності зібраних на досудовому розслідуванні доказів, а саме: - показаннями обвинуваченого, протоколом огляду місця події від 17.02.2017 року,
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники провадження не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349, ст.351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого та дослідження матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Отже, суд приходить до висновку, що докази зібрані по справі є достатніми, допустимими і повністю підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, які суд кваліфікує:
- за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у житло, а саме ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання - рецидив злочинів.
При призначенні ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст. 65 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, яке закон відносить до тяжких злочинів, обставини справи, відомості, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше був судимий за корисні злочини, має місце рецидив злочину.
Суд приймає до уваги, що обвинувачений визнав вину, відшкодував шкоду потерпілій, офіційно не працює, на обліку в КУ «Обласний клінічний наркологічний диспансер» та психіатричній лікарні не перебуває.
Однак, суд також враховує, що ОСОБА_4 скоїв злочин через два тижня після його звільнення з міст позбавлення волі після відбуття покарання, що вказує на те, що обвинувачений не став на шлях виправлення та схильний до скоєння нових тяжких злочинів, і лише дії потерпілої та її чоловіка зупинили злочинну діяльність останнього.
Таким чином суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання лише в умовах ізоляції від суспільства у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.186 КК України, з урахуванням положень ст. 68 КК України оскільки вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження скоєння ним нових злочинів.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.100, 368, 373, 374 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді - 4 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання обвинуваченого ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання строк попереднього тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі починаючи з 17.02.2017 року по день звільнення з під варти під заставу 23.03.2017 року включно.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_4 залишити у виді застави. Заставу повернути заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Речові докази залучені постановою слідчого від 18.02.2017 року та передані на зберігання власнику - залишити власнику.
Речові докази залучені постановою слідчого від 18.02.2017 відкрутку довжиною 20 см. яка передана на зберігання до камери схову Комунарського відділення поліції - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Для особи яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Комунарского районного
суду м.Запоріжжя ОСОБА_1