Провадження № 1-кп/317/121/2017
Справа № 317/706/17
26 квітня 2017 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі:
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5
захисника обвинуваченої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080230002293 від 25.12.2016 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, українки, громадянки України, одруженої, освіта вища, працює на посаді доцента Національної металургійної академії України, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
25 грудня 2016 року, приблизно о 12 год. 30 хв., водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Suzuki SX4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по проїзній частині автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя з боку м. Дніпра в напрямку м. Запоріжжя. В якості пасажирів в салоні автомобіля «Suzuki SX4» знаходилися ОСОБА_4 та малолітній ОСОБА_7 .
Під час руху, в районі 450 км+682 м вказаної автодороги, на території Запорізького району Запорізької області, водій ОСОБА_5 , під час вибору безпечної швидкості руху не урахувала дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, допустила занос керованого нею автомобіля та подальший виїзд за межі проїзної частини вправо з подальшим перекиданням транспортного засобу.
Своїми діями водій ОСОБА_5 , відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП за №9-74 від 15.02.2017 р., порушила вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., зі змінами № 136 від 06.03.2013 р., відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Suzuki SX4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , малолітній ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, з якими був доставлений до Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги», де ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди травм, помер.
Так, згідно висновку судової медичної експертизи № 26/к від 23.01.2017 р., смерть ОСОБА_7 настала від поєднаної тупої травми шиї і голови, з переломом 2 шийного хребця, крововиливами над-, під оболонки і в тканину спинного мозку, крововиливами під оболонками головного мозку, переломами кісток лицьового черепа, що привело до набряку головного і спинного мозку. Поєднана травма шиї і голови за ознакою небезпеки для життя має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, знаходиться в прямому причинному зв'язку зі смертю. Травма правої верхньої кінцівки, зокрема закритий перелом плечової кістки у верхній третині, у живих осіб, зазвичай, пов'язана з розладом здоров'я на термін понад 21 день, а тому, має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня, в прямому причинному зв'язку зі смертю не знаходиться. Синці нижніх кінцівок, у живих осіб, зазвичай, пов'язані з розладом здоров'я на строк до 6 днів, а тому, мають ознаки легких тілесних ушкоджень, в причинному зв'язку зі смертю не знаходяться. Всі пошкодження утворилися прижиттєво, незадовго до госпіталізації в стаціонар. Всі пошкодження, утворилися по механізму тупої травми від травматичних дій тупих предметів. Враховуючи локалізацію, характер і механізм утворення пошкоджень, масивність травми, обставини випадку, не виключено спричинення всього комплексу пошкоджень в умовах дорожньо-транспортного випадку, у пасажира легкового автомобіля.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнала повністю, розкаялась, зазначила, що 25.12.2016 р. приблизно о 12 год. 30 хв. вона з чоловіком та дитиною їхали з м. Дніпра в напрямку м. Запоріжжя до м. Нікополь до батьків її чоловіка. Швидкість руху була приблизно 70 км/год. В якийсь момент дорога стала слизькою та машину почало заносити праворуч з дороги в кювет. Загальмувати вона не встигла, оскільки все це сталось миттєво. В подальшому вона з сином ОСОБА_7 , який зазнав тілесних ушкоджень, на попутному автомобілі поїхали в сторону м. Запоріжжя для надання дитині медичної допомоги, а її чоловік ОСОБА_4 залишився на місці пригоди. В подальшому її син помер у лікарні.
Оскільки обвинувачена дала показання в яких повністю визнала свою вину і не оспорює фактичні обставини, враховуючи думку прокурора, який вважав, що можливо розглянути кримінальне провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку обвинуваченої, її захисника та потерпілого, які також не заперечували проти вказаного порядку розгляду провадження, а також з'ясувавши, що усі учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, та визнати недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Суд вважає, що вина обвинуваченої повністю доведена і її дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченій, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває, працевлаштована, за місцем роботи характеризується позитивно.
Також суд враховує думку потерпілого ОСОБА_4 , який просив призначити обвинуваченій покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі, зазначив про відсутність будь-яких претензій до неї.
Як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченій, суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
За таких обставин, враховуючи особу ОСОБА_5 , думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, потерпілого, зважаючи на наслідки злочину, для досягнення цілей покарання, встановлених статтею 50 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, приймаючи при цьому до уваги те, що вона не несе небезпеки соціуму, має постійне місце проживання, працевлаштована, одружена, має тісні суспільні зв'язки позитивної спрямованості, вчинила необережний тяжкий злочин, розкаялась у вчиненому, суд дійшов висновку про необхідність звільнення її від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України.
Суд вважає, що призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75-76 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Що стосується призначення обвинуваченій ОСОБА_5 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує думку прокурора, потерпілого, обвинуваченої та її захисника, які просили не призначати обвинуваченій додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Суд вважає, що мета покарання буде у повній мірі досягнута без застосування до ОСОБА_5 додаткового покарання.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі 1759,20 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_5 відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України на користь держави, оскільки залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Також слід скасувати арешт автомобіля «Suzuki SX4» оранжевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває у власності ОСОБА_5 , який накладений ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року, оскільки необхідність у даному заході забезпечення кримінального провадження відсутня.
Питання щодо речових доказів суд вирішуєвідповідно до ст. 100 КПК України.
Клопотання прокурором про обрання запобіжного заходу під час судового розгляду не заявлялось, запобіжний захід відносно ОСОБА_5 суд за власною ініціативою не обирає.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо вона протягом іспитового строку 3 (три) роки не скоїть нового злочину.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирати.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі 1759 грн. 20 коп. (одна тисяча сімсот п'ятдесят дев'ять грн. 20 коп.).
Речовий доказ - автомобіль «Suzuki SX4» оранжевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 - залишити їй як законному власнику.
Скасувати арешт автомобіля «Suzuki SX4» оранжевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває у власності ОСОБА_5 , який накладений ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення через Запорізький районний суд Запорізької області, при цьому відповідно ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1