Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 332/436/17
Провадження №: 2/332/336/17
20 квітня 2017 р. м.Запоріжжя
Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:
Головуючого - судді: Федоренка О.І.;
при секретарі: Євдокимовій М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз», Відкритого акціонерного товариства «Запоріжгаззбут», третя особа управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району про зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся до суду з позовом в уточненому варіанті якого зазначив, що 29.1.2015 року між ним і ПАТ «Запоріжгаз» укладений договір № 25977 про надання послуг газопостачання будинку № 77 по вул. Морфлотській в м. Запоріжжя, де проживає позивач.
12 березня 2016 року побутовий лічильник газу з будинку позивача був знятий на періодичну перевірку, після проведення якої лічильник визнаний непридатним для подальшого використання, та таким, що підлягає заміні протягом двох місяців. ПАТ «Запоріжгаз» відмовляється проводити заміну побутового лічильника газу належного позивачеві і визнаного непридатним для використання, оскільки той був встановлений за кошти позивача.
У зв'язку з визнаною непридатністю побутового лічильника газу ВАТ «Запоріжгаззбут» проводить нарахування до оплати, за спожитий газ, суми що перевищує розмір обов'язкових платежів (позивач отримує субсидію). Позивач вважає такі дії ВАТ «Запоріжгаззбут» неправомірними, оскільки між ними відсутні договірні відношення, договір на постачання побутового газу з позивачем не укладався.
Посилаючись на вищезазначене позивач просить зобов'язати ПАТ «Запоріжгаз» встановити лічильник газу в домоволодінні де він проживає, а відповідача ВАТ «Запоріжгаззбут» укласти з ним договір на послуги з газопостачання.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позові доводи та обґрунтування, просять позов задовольнити, при чому зазначили, що з письмовою заявою про укладання договору на газопостачання позивач до ВАТ «Запоріжгаззбут» не звертався.
Представник відповідачів ПАТ «Запоріжгаз» та ВАТ «Запоріжгаззбут» позовні вимоги не визнав, просить в задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що ПАТ «Запоріжгаз» як суб'єкт господарювання має зобов'язання лише щодо безпосереднього встановлення лічильника, а не його заміни. Встановлений законом обов'язок безпосереднього встановлення лічильника був виконаний позивачеві на 1.1.2012 року. Щодо укладення договору на газопостачання, то договір на газопостачання є публічним договором, позивач оплачуючи послуги з газопостачання фактично визнав умови договору, а щодо укладання договору в письмовій формі, то позивач має право звернутися з відповідною заявою й договір безпосередньо з ним в письмовій формі буде укладений.
Представник третьої особи до суду не з'явився, причини неявки не повідомив.
Вислухавши пояснення, перевіривши матеріали справи, суд встановив певні юридичні факти та відповідні до них правовідносини.
Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено у судовому засіданні й проти чого не заперечують сторони, позивач проживає в домоволодінні за адресою: м. Запоріжжя, вул. Морфлотська, 77. На 1.1.2012 року в домоволодіння позивача встановлений лічильник газу G-4 № 002929977. Згідно акту повернення побутового газового лічильника після повірки, який визнано непридатним для подальшого використання та підлягаючого заміні від 20.4.2016 року, позивача повідомлено про визнання лічильника непридатним до експлуатації та ремонту та про необхідність встановлення нового лічильника протягом двох місяців (а.с.89).
Згідно ч.4 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Про те, що лічильник газу не придатний до подальшої експлуатації та ремонту позивача було повідомлено актом від 20.4.2016 року. В своїх позовних вимогах позивач посилається на пп.3 п.5 глави 8 Порядок періодичної повірки ЗВТ по об'єктах побутових споживачів (населенню) розділу Х Особливості приладового обліку природного газу Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.9.2015 року № 2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», згідно якого, якщо лічильник газу, що перебуває у власності побутового споживача, визнаний відповідним органом у сфері метрології та метрологічної діяльності непридатним до подальшої експлуатації, рішення про доцільність його ремонту приймає Оператор ГРМ, враховуючи технічні та економічні чинники. У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про доцільність ремонту Оператор ГРМ зобов'язаний встановити відремонтований лічильник газу побутового споживача протягом двох місяців з дати його зняття. У разі прийняття Оператором ГРМ рішення про недоцільність проведення ремонту лічильника газу Оператор ГРМ зобов'язаний протягом п'ятнадцяти робочих днів після результатів проведення періодичної повірки (але не пізніше двомісячного строку після зняття лічильника газу на періодичну повірку) безкоштовно встановити власний розрахунковий лічильник газу (аналогічного типорозміру) для подальших комерційних розрахунків і в цей самий строк повернути побутовому споживачу його лічильник газу та письмово повідомити споживача про результати проведення періодичної повірки і прийняте рішення щодо недоцільності ремонту лічильника газу. У такому разі побутовий споживач не може відмовитись від встановлення лічильника газу Оператора ГРМ.».
Позивач наполягає на тому, що ПАТ «Запоріжгаз», як оператор ГРМ, повинен був самостійно й безкоштовно встановити власний лічильник газу замість того, що вийшов з ладу.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Главу 8 розділу X Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.9.2015 року № 2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», пунктом 5, на який посилається позивач, як на обґрунтованість своїх вимог, доповнено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11.8.2016 року № 1418 від, тобто на час виникнення спірних правовідносин - 20.4.2016 року, норма про обов'язок оператора ГРМ безкоштовного встановлення газового лічильника замість того, що вийшов з ладу, була відсутня.
Тобто обов'язок ПАТ «Запоріжгаз», як оператор ГРМ, щодо встановлення власного лічильника при вищеописаних обставинах не існувало, таким чином й порушення права позивача в даному конкретному випадку з боку ПАТ «Запоріжгаз» було відсутнє.
Згідно ч.1 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Пунктом 5 Главу 8 розділу X Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.9.2015 року № 2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», який зобов'язує оператора ГРМ встановлення власного лічильного приладу замість того, що непридатний для подальшого користування та ремонту, доповнений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11.8.2016 року № 1418, тобто такий обов'язок у ПАТ «Запоріжгаз» виник вже після 11.8.2016 року
Згідно ч.2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
В даному випадку, доповнення п.5 Глави 8 розділу X Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.9.2015 року № 2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» не пом'якшує і не скасовує цивільну відповідальність, тобто не має зворотної сили і не може застосовуватися на правовідносини, яки йому передували.
Згідно п.161 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою КМУ від 9.12.1999 року № 2246, яка втратила чинність на підставі Постанови КМУ від 13.6.2016 року № 442, але у відповідності до ч.2 ст.5 ЦК України підлягає застосуванню, у разі коли лічильник газу, що встановлений у споживача та перебуває у власності газорозподільного підприємства, визнано в установленому порядку непридатним до подальшої експлуатації та ремонту, демонтаж, транспортування та монтаж нового лічильника газу здійснюються за рахунок зазначеного підприємства. При цьому газорозподільне підприємство встановлює споживачеві новий лічильник газу протягом двох місяців з дня визнання його непридатним до експлуатації та ремонту.
Разом з тим в цих Правилах мова їдеться про лічильник газу, встановлений у споживача, але такий що перебуває у власності газорозподільного підприємства. Доказів, що лічильник газу домоволодіння позивача належав газорозподільному підприємству судові не надано.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги, щодо зобов'язання ПАТ «Запоріжгаз» встановити в домоволодіння позивача безкоштовно лічильник газу задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.
Щодо позовних вимог про укладення ВАТ «Запоріжгаззбут» письмового договору про газопостачання з позивачем суд вважає наступне.
В доводах обґрунтування даних вимог позивач зазначає, що з ним ВАТ «Запоріжгаззбут» письмовий договір щодо постачання газу не укладав.
Згідно пп.4 ст.1 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» споживачі природного газу - фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.
Згідно п.4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою КМУ від 9.12.1999 року № 2246, яка втратила чинність на підставі Постанови КМУ від 13.6.2016 року № 442, але у відповідності до ч.2 ст.5 ЦК України підлягає застосуванню, послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним і газорозподільним підприємствами відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.
Згідно п.2 Глави 1 розділу VI «Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу», Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.9.2015 року № 2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем», загальні умови доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
В свою чергу представникВАТ «Запоріжгаззбут» зазначає, що договір про надання послуг з газопостачання є публічним, який не потребує персонального укладення, цей договір був опублікований в засобах масової інформації, окрім того, позивач не відмовився від послуг з газопостачання, оплачував їх, фактично визнавши всі суттєві умови договору. Окрім того, за заявою споживача з ним може бути укладений безпосередньо договір в письмовій формі, однак з такою заявою позивач до ВАТ «Запоріжгаззбут» не звертався.
Згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.9.2015 року № 2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам»: п.1.1. розділу І цей Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (далі - Договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником; п.1.3.цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633,634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору. Фактом згоди Споживача про приєднання до умов цього Договору є отримання Постачальником поданої Споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам (далі - заява-приєднання) за формою, встановленою у додатку 1 до цього Договору, та/або сплачений Споживачем рахунок (квитанція) Постачальника за поставлений природний газ.
Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч.2 ст.641 ЦК України реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Опублікування на веб-сайті умов договору, суд вважає належним виконанням ВАТ «Запоріжгаззбут» вимог ч.2 ст.641 ЦК України
Згідно ст.642 ЦК України «Прийняття пропозиції»: ч.1 в ідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною; ч.2 якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Проведення позивачем оплати наданого ВАТ «Запоріжгаззбут» природного газу, суд приймає як виконання вимог ч.2 ст.642 ЦК України, щодо прийняття пропозиції договору.
Відповідно до ч.3 ст.642 ЦК України особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Доказів відкликання позивачем відповіді про прийняття, тобто відмова від отримання від ВАТ «Запоріжгаззбут» послуг щодо газопостачання, судові не надано.
Окрім того, згідно п.4 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою КМУ від 9.12.1999 року № 2246, яка втратила чинність на підставі Постанови КМУ від 13.6.2016 року № 442, але у відповідності до ч.2 ст.5 ЦК України підлягає застосуванню, договір газопостачання підписується газопостачальним і газорозподільним підприємствами і споживачем протягом 14 календарних днів з дня отримання відповідної заяви від споживача.
Доказів звернення позивача до ВАТ «Запоріжгаззбут» з письмовою заявою про підписання письмового договору газопостачання судові не надано.
Окрім того, позивач в своєму позові сам зазначив, що 29.1.2015 року між ним і ПАТ «Запоріжгаз» укладений договір № 25977 про надання послуг газопостачання будинку № 77 по вул. Морфлотській в м. Запоріжжя.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Керуючись ст.1 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», ст.5,16,633,634,641.642 ЦК, ст.ст.10,11,14,57-60,81,88,208-209,212-215,294 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.І. Федоренко