Справа № 316/405/16-ц
Провадження № 2/316/13/17
"20" квітня 2017 р. м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області
у складі головуючого судді: Вільямовської Н.О.,
за участю секретаря судового засідання: Таран І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Енергодар Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє за себе та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, яка діє за себе та в інтересах малолітнього ОСОБА_6, Енергодарський міський відділ ДМС України в Запорізької області, Відділ охорони дитинства служби захисту дітей Енергодарської міської ради Запорізької області, Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, терті особи: Служба у справах дітей Енергодарської міської ради Запорізької області, Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення, та визначення порядку користування квартирою,-
У березні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, яка діє за себе та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, яка діє за себе та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, Енергодарський міський відділ УДМС України в Запорізькій області, Відділ охорони дитинства Енергодарської міської ради, Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог, зазначила що 29.05.1997р. родина позивача, яка на той час складалася з чотирьох осіб, отримали квартиру АДРЕСА_1, виданого згідно рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради народних депутатів Запорізької області. На даний час в спірній квартирі № 13 зареєстровані та мешкає позивач. Також в даній квартирі зареєстрований відповідачі- донька ОСОБА_3 та онук позивача ОСОБА_4, та донька ОСОБА_5 та онук ОСОБА_6 У 2010 році відповідач зібравши свої речі залишила квартиру, та виїхала на постійне місце проживання на території України в іншу місцевість. Добровільно знятись з реєстрації відповідачі не мають, а ні бажання, а ні можливості. Позивачем були укладені всі необхідні договори з підприємствами, які надають комунальні послуги, а саме з Комунальним підприємством «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3, яка діє за себе та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, яка діє через свого представника, ОСОБА_7, звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Енергодарської міської ради Запорізької області, КП «ПКС», який пізніше було уточнено, про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування квартирою (а.с. 198-201).
Зустрічний позовом мотивовано тим, що вона разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 - дана квартира має статус неприватизованого житлового приміщення. Також в квартирі зареєстровані інші члени сім'ї позивачки, а саме: мати позивачки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сестра позивачки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з ними також зареєстрований неповнолітній син відповідачки, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 З 2008 роки мати ОСОБА_2 та сестра ОСОБА_5 перешкоджають ОСОБА_3 разом зі її неповнолітнім сином проживати в квартирі за місцем її реєстрації. Конфліктна ситуація в родині сторін по справі виникла ще в 2004 році коли ОСОБА_5 одружилась, та привела до квартири сторін свого чоловіка ОСОБА_8. З часу коли ОСОБА_3 народила сина ОСОБА_9 - як мати одиначка, сторони по справі мешкали в одній квартирі трьома родинами. Дане співмешкання було не до вподоби відповідачам. Тому вони робили все можливе, щоб позивачка по справі виїхала разом зі своїм сином з квартири. Після народження сина, приблизно через три місяці, вона вимушена була зібрати свої речі та речі дитини ти виїхати до орендованого помешкання. Не маючи грошей на оренду квартири на території м. Енергодар, вона зняла будинок в аварійному стані - де на сьогодні і вимушена проживати разом з дитиною в с. Новодніпровка. Не дивлячись на таке ставлення матері та сестри до неї та її дитини, ОСОБА_3 намагалась час від часу налагодити відносини з родиною. У зв'язку з цим вона разом з сином приїжджала до квартири за місцем своєї реєстрації на всі свята родини, а саме дні народження матері - позивачки по справі: щороку 16 серпня, на дні народження сестри - 25 червня, на день народження племінника - 11 жовтня. Відповідачі в свою чергу щороку приїжджали на день народження сина ОСОБА_10 - до орендованого будинку в с. Новодніпровка. ОСОБА_3 перебувала на обліку в УПСЗН м. Енергодар, приїжджаючи оновлювати довідку вона також кожен раз провідувала свою матір намагаючись налагодити відносини. Кожного літа ОСОБА_3 підробляла на ринку м. Енергодар - намагаючись заробити кошти на утримання свого сина, у зв'язку з цим влітку 2014 року відповідач по справі навіть надала їй ключі від квартири, щоб позивачка могла там ночувати у вихідні дні, коли в дома відсутня її сестра з родиною. Але згодом про це дізналась ОСОБА_5 і відбувся черговий скандал в родині, після чого у позивачки відібрали ключі та змінили замок на вхідних дверях - 2014 рік. Намагаючись відновити свої порушені права та права свого неповнолітнього сина на житло, ОСОБА_10 по справі неодноразово зверталась до міського голови та органу опіки з наміром отримати допомогу у вирішенні даного скрутного питання, але всі її дії виявились безрезультатними. В листопаді 2015 року з позивачкою трапилась ситуація, а саме на неї з дитиною було вчинено розбійний напад в будинку за місцем їх тимчасового проживання в с. Новодніпровка- з нанесенням тілесних ушкоджень, позивачці робили операцію в Запорізькій лікарні, про що свідчить виписка з історії хвороби № 3978, весь цей час її син проживав в квартирі за місцем своєї реєстрації, а саме з 23.11.15 р. по 27.11.15р. Після проведення операції в лікарні 27.11.2015 року відповідачі забрали позивачку з лікарні і вона з сином ще протягом тижня до 05.12.2015 року також жила в квартирі за місцем своєї реєстрації. Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2, 19 квітня 2016 року, головними спеціалістами відділу охорони дитинства служби у справах дітей встановлено, що обстежувана квартира є трикімнатною, упорядкованою, з усіма зручностями для проживання в ній відповідачці по справі зі своїм сином.
Просила суд усунути перешкоди їй та її неповнолітнім сину ОСОБА_4 в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_2 - шляхом вселення їх до даного житлового приміщення. Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_5 надати ОСОБА_3 та її неповнолітнім сину ОСОБА_4 один комплект ключів від вхідних дверей від квартири за адресою: АДРЕСА_2. Визначити порядок користування квартирою наступним чином: визначити ОСОБА_5 разом з її неповнолітнім сином ОСОБА_6 в користування житлову кімнату розміром 17,8 кв.м.; визначити ОСОБА_2 у користування житлову кімнату розміром 9,8 кв.м.; визначити у користування ОСОБА_3 та її неповнолітньому сину ОСОБА_4 у користування житлову кімнату розміром 12,1 кв.м. разом із лоджією; у спільному користуванні залишити коридор, кухню, ванну кімнату, санвузол.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_2 в судове засідання з'явилась, зазначила, що 07.02.2008 року вона разом з іншою донькою забрала з пологового будинку ОСОБА_3, після чого до травня 2008 року проживали разом в спірній квартирі. Пізніше ОСОБА_3 зазначила, що виїжджає жити в с. Дніпровка в орендоване приміщення разом з дитиною. Вони постійно бачились. Ключі від спірної квартири ОСОБА_3 мала до серпня 2016 року, тому що потім був поміняний замок, у зв'язку з його поломкою. На даний час ОСОБА_3 ключів від замку не має. Також позивач за первісним позовом ОСОБА_2 зазначила, що на її думку ОСОБА_3 та її неповнолітній син ОСОБА_4 не мають права проживати в квартирі, оскільки вона виїхала з житла і там не проживає, за цей час вона разом з ОСОБА_5 та її чоловіком ОСОБА_8 зробили ремонт, всі комунальні платежі сплачує вона разом з ОСОБА_5 Крім того, висловила думку, що в одній квартирі не може проживати три сім'ї одночасно. Не заперечувала щодо факту періодичного находження ОСОБА_3 разом з її неповнолітнім сином ОСОБА_4 в спірній квартирі. Крім того в судовому засіданні не заперечувала, що донька періодично приїжджала для того щоб покупатися. Просила позовні вимоги задовольнити, у задоволені зустрічного позову відмовити.
Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, зазначив, що ОСОБА_3 разом з неповнолітнім сином не проживає в спірній квартирі починаючи з 2008 року, її дитина ходить до школи в с. Дніпровка. Свої наміри вона виявила тим, що виїхала з місця проживання та втратила право користування житловим приміщенням.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 в судове засідання з'явився, надала пояснення, що спірна квартира була отримана вітчимом ОСОБА_11 на сім'ю з чотирьох чоловік, а саме: ОСОБА_11 - голова, ОСОБА_2 - жінка, ОСОБА_3 - донька та ОСОБА_5 - донька. Після того як у 2000 році помер вітчим, та сестра ОСОБА_5 повернулась з навчання, почались непорозуміння. У 2007 році вона завагітніла та 07.02.2008 року народила сина ОСОБА_9. З пологового будинку її забрали ОСОБА_2 та ОСОБА_5 У зв'язку з тим, що між мешканцями спірної квартири були постійні сварки, приблизно в травні вона взяла дитину і поїхала в с. Дніпровка до орендованого будинку. Дитина до трьох років перебувала на обліку в дитячій лікарні м. Енергодар. Ключів від спірної квартири не мала та отримала їх тимчасово в серпні 2014 року у зв'язку з тим, що повинні були прийти з соціальної служби. На протязі часу коли вона з дитиною мешкала в іншому місці, мати ОСОБА_2 дозволяла приїжджати раз на тиждень, щоб помитися, так як у будинку в с. Дніпровка умов для цього не було. В літку 2015 року, у зв'язку з відсутністю роботи в селі, вона працювала в м. Енергодар на місцевому ринку. В цей період мати ОСОБА_2 та сім'я сестри ОСОБА_5 практично весь час перебували на дачі, у зав'язку з цим ОСОБА_2 надала ключі та дозволила ночувати в їх відсутність. В листопаді 2015 року на неї з дитиною було вчинено розбійний напад в будинку за місцем їхнього тимчасового проживання в с. Дніпровка - з нанесенням тілесних ушкоджень. Після нападу син ОСОБА_4 не може залишатися в зазначеному будинку, дуже боїться, проте після розмови з матір'ю ОСОБА_2 у 2016 році зрозуміла, що відповідачі за зустрічним позовом не бажають жити в одній квартирі, чинять перешкоди щодо вселення, та бажають в найближчий час приватизувати спірну квартиру. Іншого власного житла у неї не має. З адреси своєї реєстрації вона ставала на облік в центр зайнятості. Щодо захисту своїх порушених прав раніше не було матеріальної змоги звернутись до адвоката, який на той час був платний.
Представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_7 в судове засідання з'явилась, заперечувала проти задоволення первісного позову, просила задовольнити зустрічний позов.
Представник третьої служба у справах дітей Енергодарської міської ради Запорізької області ОСОБА_12 до суду з'явилась, зазначила що проти задоволення позовних вимог щодо визнання втративши право користування жилим приміщенням ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина ОСОБА_4
Треті особи Енергодарський міський відділ УДМС України в Запорізькій області та КП «ПКС» не з'явились, надали заву про розгляд справи без участі їх представника (а.с. 36, 37).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 зазначив, що він чоловік ОСОБА_5. ОСОБА_3 проживала в спірній квартирі до народження сина, приблизно до 2007 року. Потім зазначила, що має в с. Дніпрока будинок, зібравши речі виїхала. У 2015 році декілька разів ночувала. Речей які б належали ОСОБА_3 або її неповнолітньому сину ОСОБА_4 в квартирі відсутні.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 зазначила, що вона є однокласницею ОСОБА_3, та приблизно рік тому після випадкової зустрічі з подругою, почали більш тісно спілкуватися. ОСОБА_3 живе в с. Дніпровка в орендованому будинку, якій не містить ванної кімнати. Так як вона живе в власній квартирі сама с сином, то дозволяла приїжджати та ночувати ОСОБА_3 разом з її неповнолітнім сином, коли її матір ОСОБА_2 не пускала в спірну квартиру. Проте це було не завжди, інколи вона все ж залишалась у своєї матері разом з сином на декілька днів. Восени 2016 року ОСОБА_3 попросила сходити з нею до матері на квартиру. Прийшовши в АДРЕСА_3, дома була ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_5, та на питання ОСОБА_3 щодо залишення її в даній квартирі, вони відповіли що на даний час відбувається ремонт. Приблизно через тиждень вони знов пішли до спірної квартири, проте розмова ОСОБА_3 з матерю ОСОБА_2 була більш предметною, та зі сторони ОСОБА_3 було зазначено, що вона бажає проживати разом з дитиною в спірній квартирі, на що їй було відмовлено. Після відмови, ОСОБА_3 визвала міліцію.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, пояснення свідків, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню, а в первісному позові слід відмовити, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи понад встановлених строків здійснюється в судовому порядку.
Судом встановлено, що згідно ордеру №85 від 29.05.1997 р., виданому Рішенням Виконкому Енергодарської міської ради народних депутатів Запорізької області, ОСОБА_11 на сім'ю з чотирьох осіб, а саме ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_3 була виділена трикімнатна квартира АДРЕСА_4 (а.с. 8).
На теперішній час в квартирі зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, діти ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. 210).
Позивач по первісному позову стверджує, що з травня 2008 року відповідачка разом з дитиною добровільно залишила спірне помешкання, забрала свої особисті речі, та до теперішнього часу в квартирі не мешкає, витрати на утримання квартири не несе, а тому вважає, що вона втратила право користування житловим приміщенням за спірною адресою, оскільки не проживає в ній більше шестимісячного строку. В обґрунтування позову надали доказ - акт ЖЕУ №5 від 29.02.2016 року про фактичне не проживання відповідачки.
При судовому розгляді справи встановлено, що після народження дитини між сторонами склалися неприязні відносини, що призвели до систематичних сварок та непорозумінь, після чого ОСОБА_3 разом з дитиною виїхала на інше місце проживання.
Суд не приймає до уваги обґрунтування первісного позову ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням актом ЖЕУ №5 від 29.02.2016 року про те, що відповідачка ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 не проживають за спірною адресою, оскільки він складався зі слів інших наймачів квартири, причини не проживання відповідачки в квартирі при його складенні не з'ясовувались.
Згідно висновків від 16.12.2016 року, 30.12.2016 року складеного інспектором ЮП сектору превенції Енергодарського ВП К-Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, 16.12.2016 року та 30.12.2016 року до Енергодарського ВП К-Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області до чергової частини звернулась ОСОБА_3 з заявою про те, що з літа 2016 року її родичі, а саме мати ОСОБА_2, яка мешкає: м. Енергодар, пр.. Будівельників, 24/13 перешкоджає її мешканню де вона прописана. В ході проведення перевірки отриманої інформації було допитано ОСОБА_2, яка повідомила, що за вищевказаною подією проводиться судовий розгляд і в подальшому буде прийнято рішення. Посадова особа органу поліції прийшла до висновку, що між громадянами наявні цивільно-правові відносини та подальшу перевірку припинив (а.с. 196, 197).
Неодноразові звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів та пояснення з цього приводу у висновках ОСОБА_2 вказують на те, що ОСОБА_2 перешкоджає проживанню у квартирі ОСОБА_3 та малолітньому ОСОБА_4 Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 не надає ОСОБА_3 ключів від замку вхідних дверей квартири, який був змінений ОСОБА_2
Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 разом з дитиною не проживає у квартирі № 13 по пр.. Будівельників, 24 у м. Енергодар не з власної волі, а у зв'язку з наявними перешкодами з боку ОСОБА_2 До теперішнього часу вони не можуть вільно використовувати квартиру у зв'язку з відсутністю вільного доступу до неї.
Твердження сплати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 комунальних та інших послуг, пов'язаних з користуванням квартирою № 13, яка знаходиться за адресою: м. Енергодар, пр.. Будівельників, 24, також не свідчать про втрату права користування ОСОБА_3 права користування спірною квартирою та не вказують на відсутність поважної причини щодо не проживання у ній.
В силу положень ст. 29 ЦК України вільно обирати собі місце проживання має право лише особа, яка досягла чотирнадцяти років, а до цього віку її місце проживання визначається місцем проживання її батьків/одного з них або встановлюється за згодою між дитиною та батьками.
Суд дійшов висновку, що відсутність можливості малолітнього ОСОБА_4 користуватись спірною квартирою пов'язана з тим, що його мати знаходиться в неприязних стосунках з родичами, будучи малолітньою дитиною ОСОБА_4 не може самостійно захистити свої житлові права і в повній мірі реалізувати своє право на користування вищезазначеним житловим приміщенням та самостійно визначити місце свого проживання.
Натомість матеріалами справи підтверджується чинення перешкод з боку ОСОБА_2 доньки ОСОБА_3 у проживанні в ІНФОРМАЦІЯ_5, у зв'язку з чим остання наразі проживає за іншою адресою: Запорізька область, с. Дніпровка, вул.. Половкова, 96.
В силу положень ст. 242 ЦК України законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є їх батьки.
Оскільки позивач чинить перешкоди у проживанні ОСОБА_3 у спірній квартирі, а ОСОБА_4 в силу свого малолітнього віку не може самостійно визначити своє місце проживання, то як мати, так і дитина позбавлені можливості проживати за місцем своєї реєстрації, у зв'язку з чим на даний час проживають в орендованому будинку у с. Дніпровка.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не користуються житлом, в якому зареєстровані, не за власним бажанням, вселитись самостійно до житла не можуть.
Стаття 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає право дитини на житло. Відповідно до вимог цього Закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Суд дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_2 та ОСОБА_5 порушили права ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина ОСОБА_4 у праві користуванні спірного житлового приміщення, чим такими діями перешкоджають ОСОБА_3 та її неповнолітньому сину ОСОБА_4 користуватися вказаною квартирою.
Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним задовольнити частково зустрічні позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом їх вселення в квартиру.
Оскільки сторони не вирішили в добровільному порядку встановити порядок користування квартирою, суд вважає, що порядок користування житлом має бути встановлений в судовому порядку за варіантом запропонованим ОСОБА_3, а саме їм слід виділити у користування житлову кімнату розміром 12,1 кв.м.; ОСОБА_5 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_6 у користування житлову кімнату розміром 17,8 кв.м.; ОСОБА_2 у користування житлову кімнату розміром 9,8 кв.м.
Підсобні приміщення: коридор, кухню, ванну кімнату, санвузол залишити у загальному користуванні між ОСОБА_2, ОСОБА_5, її неповнолітнім сином ОСОБА_6, ОСОБА_3, та її неповнолітнім сином ОСОБА_4
Суд вважає, що саме такий порядок користування квартирою не порушить житлових умов наймачів житла.
Іншого способу вирішення цього спору немає.
З огляду на викладене, зустрічний позов ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.10,60,212-215 ЦПК України, ст.ст.64,65,71,72 ЖК України, суд, -
Відмовити у задоволення позову ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє за себе та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, яка діє за себе та в інтересах малолітнього ОСОБА_6, Енергодарський міський відділ ДМС України в Запорізької області, Відділ охорони дитинства служби захисту дітей Енергодарської міської ради Запорізької області, Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, терті особи: Служба у справах дітей Енергодарської міської ради Запорізької області, Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності» про усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення, та визначення порядку користування квартирою задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_3 та її неповнолітньому сину ОСОБА_4 в користуванні квартирою за адресою: м. Енергодар, пр.. БудівельниківАДРЕСА_5, шляхом вселення їх до даного житлового приміщення.
Встановити порядок користування квартирою №13 в буд. 24 по пр. Будівельників, в м. Енергодар:
виділити у користування ОСОБА_5 та її неповнолітньому сину ОСОБА_6 житлову кімнату розміром 17,8 кв.м;
виділити у користування ОСОБА_2 житлову кімнату розміром 9,8 кв.м;
виділити у користування ОСОБА_3 та її неповнолітньому сину ОСОБА_4 житлову кімнату розміром 12,1 кв.м;
коридор, кухню, ванну кімнату, санвузол залишити у загальному користуванні ОСОБА_3 та її неповнолітньому сину ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та її неповнолітньому сину ОСОБА_6
Відстрочити ОСОБА_3 сплату судового збору до набрання рішення законної сили.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з моменту його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Н. О. Вільямовська